Ретельно законспірованого агента ГРУ, колишнього високопоставленого офіцера, який три роки працював на ворога, розкрила контррозвідка. Ворожий агент під позивним «Сократ» сподівається на обмін.
Ще недавно він був поважним полковником українських військово-повітряних сил. Аби просити про обмін, телефонує офіцеру російської військової розвідки Денису Юшину. Хлопцю з тієї самої контори, до якої належать сумнозвісні любителі солсберецьких шпилів — Петров і Боширов.
Детально — в матеріалі ТСН:
— Правильно я розумію, що обмін — це ваша головна надія на звільнення?
— А інші варіанти є?
— Є. Відсидіти до кінця.
— Це зрозуміло, це не обговорюється.
Сергій Лазарєв зробив блискучу кар’єру. Свого часу у міністерстві оборони він відповідав за облік усієї техніки в Збройних Силах. Мав кабінет на головному авіаремонтному заводі країни. Щиро зізнається — Україну сприймав лише у вигляді філіалу Росії. Жаліється, що українізація викликала в нього «просто фізичне відторгнення».
«Неприємно. Українською мовою все. Російською говориш, підозріло на тебе дивляться. Мені було некомфортно, і я сам шукав шляхи, виходи і способи передачі інформації», — розповідає він.
І знайшов. У Росії, в прикордонному містечку Шебекіно, в будинку рідної сестри, він і зустрівся з майбутнім куратором Денисом, офіцером російської військової розвідки. Росіян цікавили секрети української військової авіації, а зраднику було достатньо російської пенсії.
Він зрозумів, що бажає більшого. І почав готувати запасний аеродром . Тож обміняв військові таємниці на ось цей документ. Посвідку на проживання в Росії. І отримав гучний позивний — «Сократ».
— Напевно, тому що дуже розумний?
— Мабуть. Мені це б лестило. «Сократ» не найгірший позивний.
Три роки поспіль «Сократ» зливав росіянам дані про українські літаки. Який масив інформації перекочував через нього в Росію достеменно невідомо. Цей ноутбук, який дали йому в російській розвідці, схожий на дешевий комп’ютер. Але хитра програма, встановлена на ньому, знищує всі сліди контактів зрадника.
«Після передачі даних вона знищує ті дані і знищує маршрут, куди вони відсилалися. Відновити їхній маршрут не вдалося», — розповідає спеціаліст з кібербезпеки Олександр Ткачук.
Жодних слідів. Майже немає доказів. Але невловимий «Сократ» проколовся – коли почав цікавитись авіабазою під Києвом. Але Лазарєв уникав ризикованих пригод — він обрав спокійний і надійний шлях на українську авіабазу.
Авіабаза у Василькові. Стратегічний об’єкт, який прикриває небо над Києвом. Її теперішній стан — ось про що кортить дізнатися росіянам. Але агентові «Сократу» не треба було розробляти карколомні шпигунські схеми, аби пробратися сюди. Він розраховував, що дзвінок старим друзям відкриє перед ним всі двері.
Серед офіцерів, які тут служать, у «Сократа» чимало знайомих. На них і розраховував шпигун. Свої контакти на базі Лазарєв не здає до останнього. Каже, тут нічого нового для російської розвідки немає. Проте телефонні розмови доводять — він бреше.
На шпигунську справу в Україні Кремль грошей не шкодує. Одне із завдань «Сократа» — купити боєздатний літальний апарат. Щоправда, безпілотний.
Російська розвідка хотіла отримати через агента «Сократа» один з найпопулярніших безпілотників на фронті. Нібито простісіньке крило. Але чомусь воно дуже цікавить росіян.
Кілька разів такі безпілотники виявляли надсучасну російську техніку на окупованому Донбасі. І допомагали знищити її.
«Російську розвідку могло зацікавити те, які апарати ми можемо будувати або які світові технології ми могли запозичити», — вважає випробувач безпілотних літальних апаратів Ярослав Тропінов.
Операція «Сократа» провалилась. Її фінал – тут, у Лук’янівському СІЗО. Тепер найбільша мрія агента — потрапити у список на обмін. Його куратор Денис обрубав контакти з агентом. Але залишився ще один канал зв’язку. Сестра в Росії, через яку три роки тому Лазарєва завербували російська розвідка.
«Ваш президент сказав, що Росія готова всіх заручників на всіх обміняти. Ти спробуй на Дениса вийти», — каже агент у розмові із сестрою.
Людмила ж у відповідь розповіла, що в ГРУ запевнили у тому, що робота над його обміном йде. Значить, є шанс — і його поміняють на одного з десятків українських заручників. Або він доповнить список «всіх на всіх». А українська контррозвідка готова зробити наступний крок. Бо «Сократ» був не один.
Безпілотник до Росії мав доправити не агент «Сократ», а зовсім інша людина. Яка саме, ми поки що не знаємо. Так що шпигунська історія триває. І, сподіваюсь, вдало сяде не тільки наш безпілотник, а й — зовсім скоро — той, хто мав його викрасти.
texty.org.ua
