Після двох провальних спроб захопити Україну в 2014-2016 роках Кремль має намір здійснити третій і останній сценарій – повністю захопити владу в Україніпід час виборів в 2019 році. При цьому, Володимир Путін зазнає ще однієї поразки на світовій арені, оскільки кремлівський агент Дональд Трамп уже ніяк не допоможе Росії – його, ймовірно, чекає імпічмент.
Про це розповів російський політолог і публіцист АНДРІЙ ПІОНТКОВСЬКИЙ.
— Головна тема минулого тижня – це зустріч Путіна і Трампа, за підсумками якої на президента США обрушився гнів американців. Як ви думаєте, після всього, що сталося, у Трампа є шанси залишитися президентом США за підсумками 2018 року?
— По закінченню року можливо і є шанс, а по закінченню терміну – немає. Трамп себе повністю викрив як або людина не дуже розумна, або дуже залежна від Путіна. Авторитет в політичному класі він втратив повністю, і багато республіканців виступають проти його політики, перш за все, по відношенню до Росії. І це дуже хороша новина: і для України, і для Росії теж.
Наприклад, в Конгресі зараз розглядають проект спеціального закону про протидію ворожих дій Росії. Там на повну йде розширення санкцій в різних областях. Але ті ж самі республіканці, які різко не схвалюють загадкове підлабузництво Трампа перед Путіним, зараз не готові підтримувати ідею його імпічменту.
У будь-якому разі, проміжні вибори [в Конгрес] 6 листопада по суті будуть референдумом щодо Трампа. За сьогоднішніми опитуваннями, у демократів великі шанси завоювати більшість в обох палатах. Правда, незначну (більшість), оскільки у Трампа залишається база фанатичних прихильників, які будуть його підтримувати за будь-яких обставин. Але не тому, що їм подобається його політика щодо України – тут панують інші аспекти. Це в основному промисловий робітничий клас, який втрачає свою роботу. Як в Америці зникли фермери, так само там зникають і промислові робітники. А успіх Трампа як на виборах, так і його підтримка зараз полягає в тому, що він їх обманув. Він їм пропонує ілюзію, так би мовити легке пояснення: «Ви втрачаєте роботу не тому, що настільки змінилися технології та розвиток світової економіки, а тому, що її забирають прокляті емігранти, прокляті іноземці, прокляті демократи, які переводять виробництво в Китай і так далі». Тому у нього і залишається фанатична база.
Проте, референдум щодо Трампа буде 6 листопада. Найімовірніше, з невеликим відривом переможуть демократи, і тоді становище Трампа буде дуже важким. На наступний же день Палата представників Конгресу проголосує за початок імпічменту. Крім того, Трамп за час, що залишився, може зробити чимало дурниць і сам. Ось така ситуація.
— А нова ініціатива Кремля про референдум на Донбасі? Американці вже висловили свою категоричну думку з цього приводу. Але до чого ця ініціатива? Невже Путін таким способом сподівається запхати окуповані території до складу України на своїх умовах?
— Американці відкинули, і це ще раз показує, що Трамп уже нічого не вирішує. Проти нього вже не тільки Конгрес, але й члени його кабінету.
А Путін що хотів, те й витягав з Трампа в Гельсінкі. Ганебна прес-конференція показала, що Трамп підлещувався перед ним, підмахував хвостиком. І ще більше обурення викликало запрошення Путіна до Білого Дому в розпал виборчої кампанії.
Загалом, це дуже хороша історія для України, тому що панують ті сили, які дуже позитивно ставляться до України. Навіть в оточенні Трампа грав [Джеймс] Меттіс, а фактичну політику в українському напрямку визначає, артикулює і здійснює не Трамп, а Курт Волкер. І ця політика вас більш ніж влаштовує.
— Але сама ініціатива Путіна про референдум. Наскільки це небезпечно для України?
— Чим вона може бути небезпечна, якщо вже мертва? Розумієте, найнебезпечніше для України було в 2015-2016 роках, коли французи і німці приїжджали до Києва, чинили тиск на Раду, на уряд і на президента з вимогами змінити конституцію, влаштувати федералізацію України. Тоді Путін активно використовував свою інтерпретацію Мінських угод. Його ідея була в тому, щоб заштовхнути ці окуповані території як ракову пухлину в тіло України, щоб розкладати її зсередини. Але це теж провалилося.
— Напередодні виборів в Україні тут всі з побоюванням чекають негласної участі Росії в політичному процесі …
— І ця участь буде дуже сильною. Тому небезпечні не ігри Путіна з Донбасом – зараз його ставка більша. Йому Донбас ніколи не був потрібен, йому вся Україна потрібна. В цьому ж і полягає суть його агресії. Тому потрібно побоюватися не ініціатив щодо Донбасу, а найактивнішої участі у виборчій компанії у всіх сенсах. Зокрема, в підтримці певних кандидатів.
Я весь час намагаюся уникати коментарів про внутрішньополітичне життя в Україні, оскільки мені це не зовсім зручно, як громадянину держави-агресора. Але я просто не можу не помічати очевидних речей. Наприклад, всі ці заяви пані Тимошенко про її новий курс – вони ж нічим не відрізняються від заяв Медведчука, який незрозуміло чому досі не у в’язниці сидить, а є великим політичним діячем. Спроба підтримки промосковських кандидатів буде просто величезною.
Але це остання ставка Путіна. Перші дві провалилися. Перша, нагадаю, була «Новоросія», тобто спроба підняти хвилювання в 12 областях, щоб розчленувати Україну. Коли це провалилося, він придумав ідею заштовхнути Лугандонію (ДНР і ЛНР) в Україну. Але й цього добитися не вдалося. А зараз буде третя спроба – спробувати повністю взяти владу в Україні, в процесі виборчої кампанії.
— Питання щодо Криму. Зараз у них великі проблеми з питною водою. Аж до того, що в деяких районах її просто немає: бурять свердловини, а води немає. І вже пішли розмови про те, що може бути атака з території окупованого півострова, або ж спроба пробити сухопутний коридор до Криму. Наскільки це можливо в нинішній ситуації, адже жителям в окупації пити то хочеться, а мостом вода не їде.
— Пробити коридор – це військова ескалація, яка викличе нищівну реакцію Заходу, і Сполучених Штатів зокрема. Це нові, набагато важчі санкції. Путін все прекрасно розуміє і на це не піде. Але він вже йде на те, щоб якимось чином політичними засобами змусити українське керівництво піти на компроміс з тією ж водою. Наприклад, «дасте воду, і ми послабимо блокаду Азовського моря». Тим більше, що в Азовському морі ми бачимо не пряму військову акцію, а дуже серйозне політичний тиск.
Знову ж таки, повертаючись до внутрішньополітичної української сцени, за якою я пильно стежу. У вас же лунають голоси, що давайте підемо на компроміс, дамо Криму воду і так далі.
— А що взагалі означає блокада Азовського моря? Це спроба Кремля винайти черговий механізм для шантажу Києва або Путін хоче зробити Азовське море внутрішнім водоймищем Росії?
— Цим втрачається сенс Маріуполя як порту України, і це великий удар по Києву. Розумієте, йде війна, а ми бачимо парадоксальну ситуацію у світовій історії: росіяни захопили частину української території, здійснюють обстріли, терористичні дії, але продовжують існувати дипломатичні відносини, йде торгівля. Як не дивно це звучить, але за останній рік зріс товарообіг між Україною і Росією. А здавалося б, що з підписанням Угоди про асоціацію з Європейським Союзом превентується економічний вплив (Росії).
Все це створює величезні важелі для Путіна, для його впливу на Україну. І рішення багатьох проблем лежить в межах України. Ось часто кажуть, що Захід надає недостатню допомогу. Але я вам скажу як спостерігач з Вашингтона, що підтримка Заходу хоч далеко не ідеальна, але набагато більша, ніж мені здавалося в 2014 році. І тут дуже багато залежить від самої України – від перебігу виборчої кампанії, від результатів виборів, від твердості українського керівництва. Наприклад, воно дуже твердо себе вело, коли Німеччина і Франція хотіли нав’язати Києву путінську інтерпретацію Мінських угод – федералізацію України, а по суті, її розпад. Ця атака була відбита.
Але йде війна, і ворог використовує всі засоби.
— Як ви вважаєте, після успішного чемпіонату світу, який багато хто оцінив, Путін остаточно відмовиться від варіанту вирішення питань силовим шляхом?
— Путін зараз мріє звільнити Росію від нинішніх санкцій. І він, використовуючи немислиму в світовій історії агентуру, як президент США, намагається звільнитися від санкцій. І поки у нього зберігається надія, він не піде на військове загострення – це не раціонально для нього. Тим більше, що він має можливість досягти своїх цілей в Україні менш ризикованим шляхом, а саме, активною участю у виборчій кампанії і підтримці тих кандидатів, які готові на компроміс, а фактично на здачу української незалежності.
— На саміті НАТО, який відбувся 12 липня, були грізні заяви Трампа в розмові зі Столтенбергом. Він різко звинуватив Німеччину, та й фактично всю Європу в фінансуванні Росії. Потім Трамп говорив, що взаємини налагоджуються…
— Справа в тому, що Трампа ніхто не підтримує в самому уряді США. Тому спершу він говорить якісь речі, які приємні Путіну, а потім вони не реалізуються.
З іншого боку, в його критиці Меркель є і раціональне зерно. Мовляв, якщо вона хоче більшої участі Америки в захисті НАТО, в захисті Німеччини від загрози російської агресії, то чому вона мільярдами доларів підтримує Росію, так палко захищаючи «Північний потік-2». Тут, звичайно ж, грають економічні чинники.
Але ніколи Німеччина не буде ближче до Росії, ніж до Америки. І ми ж почали розмову з питання: чи залишиться Трамп до кінця року? Так ось, до кінця року можливо і залишиться, але надовго не залишиться. І це прекрасно розуміють і в Німеччині: Трампи приходять і виходять, а атлантична солідарність і блок НАТО залишаються.
