Новина яка без перебільшення примусила сісти аби не впасти. Бо в голові – шум, туман і одна-єдина думка «Догралися!»
Павлоградський хімічний завод закрив минулий рік зі збитками у 156 мільйонів. Потужності підприємства простоюють, персонал звільнений. Що це означає? Це означає, що проект ракети «Вільха» — фсьо. Бо саме на Павлоградському заводі виробляли паливо і бойову частину ракети. Виробляти їх більше ніде.
Віщую заперечення – як же так? Випробування ракети ідуть, МО регулярно звітує про знищені цілі. Зрештою, щойно КБ «Луч» відзвітувало про перший укладений закордонний контракт. Як поєднується одне з другим? Та запросто.
Я просто нагадаю, що Україна і танки «Оплот» виробляє – на експорт. Техніка ця для ЗСУ надто дорога, і тому коли почалася війна з’ясувалося що дешевше і ефективніше відновлювати і модернізувати наявні танки Т-64 і Т-72. Щоправда відновлення танків для ЗСУ завантажило роботою виробничі потужності і дозволило виробляти ті самі «Оплоти». Нині з цим проблема – харківський завод ім. Малишева завершив 2020 р. з боргами, а працівники не отримали вчасно зарплатні за лютий і березень. Це знову таки не заважає керівництво «Укроборонпрому» заявляти, що «довіру закордонних замовників вдалося повернути!»
Не виключаю, що КБ «ЛУЧ» зможе виробляти якусь кількість установок «Вільха» на експорт, підключаючи підрядників, у т ч – закордонних. У той самий час ЗСУ не отримуватиме нічого.
Все це наводить на вкрай кислі думки – державний оборонний заказ, зірваний у 2020 р. буде так само зірваний у 2021 р. Див не буває.
Історія ця – дивовижна ілюстрація тому, як зелена команда взагалі веде справи. Якщо послухати прибічників зеленої влади, то все дивовижно! Дороги – будують, киснем лікарні – забезпечують, вакцину завозять, кількість збройних сил збільшують, Медведчука судять…
Знаєте, що мені це найбільше нагадує? Телебачення. Авторові цих рядків довелося бачити дуже популярне в свій час ток-шоу, яке знімали в старих занедбаних павільйонах студії ім. Довженко. У кадрі все було дивовижно – блискуче світло, яскраві кольори, сяючі посмішки. І ніхто не бачив що відбувалося все це серед стін зарослих три сантиметровим шаром пилюки. Поверх облупленої штукатурки. А на вході до приміщення була калюжа 2 м в діаметрі через яку по камінчиках стрибала дуже популярна тоді телеведуча – сам бачив. Мистецтво створення гарненької картинки зелена команда опанувала майстерно.
Так от за кадром відбувається жахливе. Там крок за кроком знищують інституції і держпідприємства критично важливі для країни. Там створюють умови за яких країна буде кинута в боргову яму. Але цього ніхто не бачить. Бо колишні «борці за правду і справедливість» нині сидять в правліннях і радника голів держкорпорацій. Бо пересічним активістам за обурення не платять. І коло замикається.
Павлоградський завод дохне – зате нам показують успішні запуски вже вироблених ракет. Завод Малишева стоїть без замовлень – зате нам розповідають про проект нового танка. У ЗСУ ідуть скорочення – натомість нам показують закон про тероборону. Солдатам за два роки не підняли з/п ані на гривню – натомість уряд просторікує про співпрацю з НАТО, яке нас уже геть і на самміти не кличе. МВФ послав уряд в пішу еротичну пригоду – зате нам говорять про відновлення виробництва. В Україні другий рік падають інвестиції, а китайці виставили нам в міжнародному суді позов на 3 мільярди – натомість нам розповідають про «інвестиційних нянь». Гроші для лікування КОВІД відправляють на «Велике Будівництво» і Україна ховає в квітні по «Іловайську» в день (400+ померлих) – але нам розповідають про успішне проходження карантину. Медведчука «принижують палацовим арештом», а ОПЗЖ в той самий час в топ-3 найбільш рейтингових партій України.
Так – скрізь. І більшість громадян продовжують вірити зеленим байкам, щиро розвісивши вуха. До чого ми так прийдемо – не хочеться й думати.
