ВСТУП
У серпні 2014 року відбулося відкрите вторгнення регулярних військ Російської Федерації на територію України без оголошення війни. До цих пір даний факт всіляко приховується Російською Федерацією, яка намагається замаскувати свою агресію під виглядом громадянської війни в Україні. Для цього створено маріонеткові утворення, так звані, «ДНР» та «ЛНР». Політичне та військове управління псевдо-республіками, озброєння та фінансування здійснюється керівництвом Російської Федерації.
На початку серпня минулого року Україна вже близько двох місяців проводила активну фазу антитерористичної операції з силового звільнення територій Донецької та Луганської областей, що контролювалися підтриманими Росією незаконними збройними формуваннями. За цей період під контролем сил АТО опинилося близько 60% територій двох областей. Донецьк і Луганськ були блоковані з півночі, заходу та півдня. Лише зі східного напрямку, перш за все, – з території Російської Федерації, бойовики могли отримувати озброєння та підкріплення.
З метою остаточного звільнення територій, зайнятих бойовиками, замисел керівництва АТО у серпні передбачав:
1. Відновлення контролю над державним кордоном з РФ, щоб припинити постачання зброї, боєприпасів та матеріально-технічних засобів та живої сили для бойовиків з Росії;
2. Розділення території, яка контролювалася бойовиками, на декілька частин;
3. Оточення найбільших угруповань бойовиків і створення умов для подальшого їх роззброєння, а у разі опору – знищення.
Задля реалізації цього замислу було стратегічно важливо не допустити обстрілів території РФ з боку України та випадкового перетину підрозділами сил АТО українсько-російського кордону, щоб не дати Російській Федерації формального приводу для початку агресії проти України.
Для виконання завдань АТО були сформовані штаб АТО та відповідні органи управління, утворені сектори відповідальності на територіях Донецької та Луганської областей (сектори А, С, Б, Д, район М).
На середину серпня 2014 року у антитерористичній операції було задіяно близько 40 тисяч особового складу, з них:
1. ЗСУ – понад 32 тисячі осіб, 5,5 тисяч одиниць важкого озброєння та військової техніки);
2. Національна гвардія – до 3 тисяч осіб;
3. Державна прикордонна служба – до 3 тисяч осіб;
4. Служба безпеки України – до 2 тисяч осіб.
Кількість цих сил і засобів оцінювалась як достатня для виконання визначених завдань. Співвідношення сил АТО до бойовиків було приблизно 1 до 1. Добровольчі підрозділи (загони) на той час налічували до 4 тисяч осіб, не підпорядковувалися штабу АТО і не входили до складу сил і засобів.
Протягом всього періоду проведення АТО Російська Федерація постійно підтримувала дії бойовиків. Спочатку – через постачання озброєння та живої сили (навчених, екіпірованих та тренованих найманців) та засилання розвідувально-диверсійних груп ГРУ, згодом – шляхом проведення артилерійських обстрілів підрозділів ЗСУ зі своєї території. В ніч на 25 серпня 2014 року Росія ввела на територію України вісім батальйонних тактичних груп Збройних сил РФ загальною чисельністю понад 4 тисячі осіб..
Протягом серпня, внаслідок поетапного вторгнення російської армії, якому передувала потужна інформаційно-психологічна операція, кількісна перевага опинилася на боці противника. Це створило низку суттєвих ризиків для сил АТО:
1. Потрапляння в оточення угруповання українських військ на південь від Луганська та виходу в тил силам АТО в районі міста Дебальцеве, внаслідок прориву чотирьох батальйонних тактичних груп Збройних сил Російської Федерації;
2. Після потужного артилерійського удару з території РФ, у якому було задіяно близько 200 одиниць артилерії, та подальшого вторгнення російських військ, було оточено українське угруповання чисельністю близько 1200 бійців під Іловайськом;
3. Виникла загроза оточення Маріуполя міста з півмільйонним населенням (входить до десятки найбільших в Україні).
Тому керівництво штабу АТО прийняло рішення про відведення окремих підрозділів сил АТО на північ від Луганська і посилення оборони напрямку так званої Бахмутської траси (автодорога Р-66 на ділянці Луганськ – Лисичанськ).
Для деблокування Іловайська було підготовлено резерв зі складу складу 79-ї та 95-ї аеромобільних бригад ЗСУ кількістю до 2 тисяч осіб. Операція планувалася на 1-2 вересня 2014 року. Але внаслідок потужного вогневого впливу з боку противника на добровольчі підрозділи під Іловайськом, на тактичному рівні було прийнято рішення про виведення українських підрозділів раніше від запланованого терміну під гарантії російських військових – 29 серпня 2015 року. ЗС РФ порушили досягнуті домовленості та фактично вчинили розстріл українських підрозділів, які виходили встановленими коридорами. Ці та інші злочини вищого керівництва РФ проти України і її Збройних Сил спільно розслідуються Генеральною прокуратурою та Службою безпеки України за кваліфікацією злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.
Протягом 2-5 вересня 2014 року резерв, який готувався для деблокування Іловайська, здійснив рейдові дії в районі населених пунктів Комсомольске – Тельманове – Новоазовськ – Староласпа для зупинення подальшого наступу противника на Маріуполь.
Активні бойові дії велися до 5 вересня 2014 року включно. Тоді ж відбулися переговори на рівні керівництва держав, які завершилися оголошенням режиму припинення вогню та встановлення лінії розмежування сторін задля пошуку дипломатичного рішення. На керівництво Російської Федерації за збройну агресію проти України були накладені міжнародні санкції.
РОЗВИТОК ПОДІЙ
Перший етап
(кінець липня – середина серпня)
Бойовики активно продовжували накопичувати сили і засоби. Не припинялися обстріли позицій підрозділів АТО не лише зі стрілецької зброї, а й з танків, протитанкових ракетних комплексів (ПТРК), гармат та мінометів.
Протягом травня-липня 2014 року під час проведення АТО підрозділам Збройних Сил та інших військових формувань України вдалося переламати ситуацію в Донецькій та Луганській областях та взяти її під контроль. По всій території проведення АТО було обладнано понад 120 блокпостів та опорних пунктів. У серпні 2014 року Збройні Сили та інші військові формування України були задіяні у проведенні АТО фактично всім своїм боєздатним складом.
У секторах А, Б та С станом на 12 серпня, внаслідок проведених дій, склалося сприятливе оперативне положення, а саме:
• вдалося взяти під контроль ділянку автошляху М-04 на ділянці Новосвітлівка –Хрящувате та значно ускладнити постачання бойовикам у Луганську зброї та матеріальних засобів. Зазначені дії сприяли взяттю під контроль селища Станиця Луганська;
• проведено блокування міст Іловайськ, Ясинувата, Кіровське, Горлівка та виставлено блокпости і опорні пункти на основних шляхах сполучень, якими здійснювалося постачання бойовикам зброї та боєприпасів;
• встановлено контроль за містами Дебальцеве та Жданівка, звільнено Вуглегірськ та розширено межі контрольованої зони шляхом виставлення блокпостів по рубежу населених пунктів Чорнухине – Фащівка – Городище – Адріанопіль – Баштевич, а також заблоковано Нижню Кринку зі сходу.
У той же час обстановка у секторі Д була більш напруженою через постійні обстріли підрозділів сектору з важкого озброєння, зокрема, – реактивних систем залпового вогню (РСЗВ), як з території, що контролюється бойовиками, так і з території Російської Федерації, що не дозволяло проводити активні дії. Основні зусилля сектору зосереджувалися на утриманні району кургану Савур-Могила та населених пунктів Благодатне і Петрівське.
Під час планування подальших дій сил АТО по звільненню тимчасово захоплених територій передбачалося, що незаконні збройні формування значно активізують напади на українські блокпости та опорні пункти, зросте інтенсивність обстрілів з гармат, мінометів та РСЗВ як з тимчасово захоплених територій, так і з території Російської Федерації.
Однак керівництво штабу АТО не очікувало, що Російська Федерація здійснить акт вторгнення регулярних збройних сил на територію України без оголошення війни, в порушення норм міжнародного гуманітарного права (права війни).
Хронологія подій під час проведення антитерористичної операції у цей період була наступною:
27 липня – 13 серпня
У секторі Д було проведено операцію по захопленню стратегічно важливої висоти – кургану Савур-Могила. До операції було залучено 1864 військовослужбовців (батальйонні тактичні групи 95-ї аеромобільної бригади, 25-ї повітряно-десантної бригади, 51-ї та 30-ї механізованих бригад, ракетний дивізіон 19-ї ракетної бригади, артилерійський дивізіон 26-ї артилерійської бригади, реактивна артилерійська батарея 27-го реактивного артилерійського полку, сили і засоби 3-го полку спеціального призначення та авіація Повітряних Сил ЗСУ).
В ході захоплення кургану з 27 липня були проведені рейдові дії батальйонної тактичної групи 25-ї повітряно-десантної бригади з району аеропорту «Краматорськ» в напрямку Дебальцеве – Шахтарськ. Основним завданням рейдового загону було зайняття вигідного плацдарму між містами Торез та Шахтарськ для забезпечення безперешкодного проходу батальйонної тактичної групи 95-ї аеромобільної бригади, яка висувалася з району Слов’янська для проведення рейдових дій в напрямку Дебальцеве – Савур-Могила.
Знищуючи на своєму шляху групи бойовиків, зазначений підрозділ на кінець доби зайняв вигідний плацдарм на східній околиці міста Шахтарськ та взяв під вогневий контроль ділянку місцевості протяжністю до 4 км між Шахтарськом та Торезом. Це дозволило скувати значні сили противника та майже безперешкодно здійснити висування двох батальйонних тактичних груп 30-ї та 51-ї механізованих бригад з району Кутейникове в напрямку населених пунктів Благодатне та Петрівське для підтримки дій штурмового загону 95-ї аеромобільної бригади.
Зранку 28 липня одночасно з двох різних напрямків розпочали висування підрозділи 30-ї та 51-ї бригад – у визначені райони, та 95-ї бригади – для штурму кургану Савур-Могила.
Після поповнення боєприпасів та дозаправлення військової техніки загони 95-ї бригади у взаємодії з першою бтгр 30 бригади провели штурм та захоплення кургану Савур-Могила. Завдяки вмілим діям і тактичним хитрощам вдалося взяти цю висоту без втрат.
У подальшому займані позиції на кургані Савур-Могила були передані батальйонній тактичній групі 51-ї механізованої бригади. Після чого 95 бригада у взаємодії з батальйонною тактичною групою 30-ї механізованої бригади висунулися для звільнення Степанівки.
При цьому, підрозділи 51-ї механізованої бригади не змогли протягом наступного дня утримати займані позиції у зв’язку з постійними обстрілами Савур-Могили артилерією Збройних сил Російської Федерації з її території. Курган знову повернувся під контроль бойовиків.
З метою повернення Савур-Могили 3 серпня силами ротної тактичної групи 51-ї механізованої бригади та загону спецпризначення (103 військовослужбовців) був проведений повторний штурм і встановлено контроль над Савур-Могилою. Це дозволило звузити коло ізоляції з південного напрямку, а саме блокувати з півдня міста Шахтарськ, Торез і Сніжне.
У секторі А – були проведені рейдові дії з району міста Лутугине в напрямку Ребрикове – Ровеньки. До операції залучалося до 1100 військовослужбовців 24-ї механізованої бригади (без 2-ї батальйонної тактичної групи, яка на той час виконувала завдання у секторі Д).
Завданням рейдових дій було заняття рубежу Лутугине – Ровеньки, а також з’єднання в районі м. Ровеньки з підрозділами 95-ї аеромобільної бригади, які на той час здійснювала рейдові дії по тилах противника в секторі Д та підрозділами 24-ї і 72-ї механізованих бригад, які виконували завдання по охороні та обороні державного кордону на ділянці Зеленопілля – Довжанське – Червонопартизанськ – Ізварине з метою створення зовнішнього кола оточення бойовиків. В подальшому планувалося проведення блокування міста Ровеньки з півдня та південного сходу.
Рейдові дії розпочалися зранку 1 серпня 2014 року. Просуваючись у визначеному напрямку, підрозділи звільняли територію від бойовиків та закріплювалися на вигідних рубежах з обладнанням опорних пунктів та блокпостів. Противник весь час намагався зупинити просування підрозділів 24-ї механізованої бригади, влаштовуючи засідки та наносячи їм вогневе ураження із застосуванням важкої артилерії та реактивних систем залпового вогню (в тому числі – з території Російської Федерації). Противник застосовував таке озброєння, як реактивні системи залпового вогню «Ураган» та «Смерч» (дальність ураження – 35 км та 70 км відповідно).
На кінець 2 серпня 2014 року підрозділам 24-ї механізованої бригади під постійним вогневим впливом противника вдалося вийти на північну околицю Македонівки. Одночасно противник здійснював інформаційний вплив на мирне населення тих населених пунктів, де закріпилися підрозділи 24-ї бригади. Зокрема, бойовики погрожували знищити їхні будинки вогонь артилерійським вогнем. Тому місцеві мешканці вимагали, щоб підрозділи сил АТО залишили ці населені пункти.
Враховуючи вищезазначене, а також збільшення інтенсивності ворожих обстрілів, що могло призвести до значних втрат особового складу, штаб АТО прийняв рішення про припинення рейдових дій та повернення у вихідне положення в район Лутугине – Георгіївка – Успенка.
Крім того, корективи у хід подальших дій внесли інші зміни в обстановці, що склалася, , а саме:
• ведення важких боїв підрозділами 95-ї аеромобільної бригади в районі Степанівки не дало можливість продовжити виконання спланованих завдань у визначені терміни;
• ослаблений моральний дух та незадовільне матеріально-технічне забезпечення призвели до неспроможності виконання завдань 2-ю батальйонною тактичною групою 24-ї механізованої бригади та підрозділами 72-ї механізованої бригади, які діяли на ділянці державного кордону Зеленопілля – Довжанське – Червонопартизанськ – Ізварине. Це було пов’язане з постійним вогневим впливом з території Російської Федерації.
У секторі С – у зв’язку з погіршенням обстановки в районі виконання завдань батальйонної тактичної групи 25-ї повітряно-десантної бригади (східна околиця Шахтарська), штабом АТО було прийняте рішення про проведення рейдових та штурмових дій з району Дебальцеве в напрямку населених пунктів Контарне і Шахтарськ.
Метою цих дій на початковому етапі було посилення батальйонної тактичної групи 25-ї повітряно-десантної бригади, яка утримувала позиції на схід від Шахтарська. До операції було залучено 2-у зведену батальйонну тактичну групу цієї ж бригади.
Проте 1-а батальйонна тактична група вранці 31 липня здійснила прорив у південному напрямку. Під час відходу вона потрапила у засідку та понесла значні втрати у особовому складі, озброєні та військовій техніці.
На кінець 1 серпня 2-а зведена батальйонна тактична група 25-ї бригади досягла селища Контарне. Всього в ході рейдових та штурмових дій приймало участь 293 військовослужбовців. Але подальші бойові дії стали неможливими, у зв’язку з перекриттям ОБСЄ району катастрофи літака літака «Малазійських авіаліній» рейсу МН17.
У ситуації, яка склалася, було прийнято рішення зайняти та утримувати тактичною групою вигідний рубіж. Протягом 1-7 серпня підрозділи утримували цей рубіж, чим обмежили постачання боєприпасів та інших матеріальних засобів противника в напрямку Донецька. В подальшому у зв’язку з погіршенням обстановки було прийнято рішення про їх відведення.
У секторі Д – наступним кроком було проведено операцію по виведенню підрозділів Збройних Сил (24-ї, 51-ї, 72-ї механізованих бригад, 79-ї аеромобільної бригади) та Державної прикордонної служби з-під постійного вогню артилерії РФ на ділянці кордону Дмитрівка – Довжанське –Червонопартизанськ – Ізварине (рис. 2).
До операції було залучено батальйонну тактичну групу та артилерійський дивізіон 95-ї аеромобільної бригади, батальйонну тактичну групу та реактивний артилерійський дивізіон 30-ї механізованої бригади, ротну тактичну групу 72-ї механізованої бригади, сили і засоби від 3-го полку спеціального призначення. Всього в ході операції приймало участь 1611 військовослужбовців.
Для її проведення підрозділами 95-ї аеромобільної бригади та 30-ї механізованої бригади протягом 1-5 серпня було взято під контроль Степанівку, що дало можливість підрозділам 95-ї бригади здійснити висування в напрямку Дмитрівки та скувати сили противника. Одночасно підрозділами 72-ї механізованої бригади протягом 6 серпня було наведено переправу на р. Міус на відстані 3 км північніше Дмитрівки. З метою приховування місця переправи наведений міст було притоплено. Для здійснення переправи підрозділи 24-ї, 51-ї, 72-ї, 79-ї бригад та Державної прикордонної служби були розділені на колони. Під час заходу сонця почався вивід цих колон через переправу. У зв’язку з тим, що міст був притоплений, а особовий склад був непідготовлений до дій у цих умовах (у темряві складно було виявити місце заходу у воду для військової техніки) (рис. 1) вдалося переправити лише одну колону.
У ситуації, яка склалася, було прийнято рішення про висування передового загону для пошуку броду, через який можливо переправитися на протилежний бік. Було знайдено стару дамбу, через яку здійснено переправу решти колон. Під час переправи противник намагався нанести вогневе ураження підрозділам, які готувалася до переправи. Але, завдяки вмілим діям командирів, техніка в районах очікування була розосереджена, що дало змогу уникнути значних втрат.
Протягом 6-7 серпня на правий берег р. Міус було виведено до п’яти батальйонів зі складу 24-ї, 51-ї, 72-ї та 79-ї бригад ЗСУ та Державної прикордонної служби, які обороняли державний кордон. Це близько 3 тисяч осіб та понад 250 од. техніки. Втрати за весь період операції (один тиждень) – 74 поранених та 11 загиблих. Безпосередньо під час виходу втрат не було.
Рис. 1 – Виведення підрозділів з державного кордону
У секторах А і Д – 8-11 серпня проведено операцію по «пробиванню» коридору на ділянці Степанівка – Красний Луч – Червона Поляна – Лутугине, з метою створення зовнішнього кола ізоляції та заборони постачання незаконним збройним формуванням зброї та боєприпасів, а також забезпечення безперешкодного проходження українських військових конвоїв.
До проведення залучалися батальйонна тактична група та артилерійський дивізіон 95-ї аеромобільної бригади, 1-а, 2-а батальйонні тактичні групи, реактивний та артилерійський дивізіони 30-ї механізованої бригади. Всього – 1973 військовослужбовців.
Для продовження рейдових дій здійснено заміну батальйонної тактичної групи 95-ї аеромобільної бригади та 1-ї батальйонної тактичної групи 30-ї механізованої бригади в районі Степанівки. Блокпости та опорні пункти було передано 3-й батальйонній тактичній групі та танковому батальйону 30-ї бригади.
В подальшому здійснено рейд в напрямку міста Красний Луч, в ході якого противник втратив велику кількість особового складу, озброєння та військової техніки. Для утримання вигідного рубежу в районі міста Міусинськ було направлено 7-у роту 72-ї механізованої бригади, яка разом з 1-ю батальйонною тактичною групою 30-ї бригади забезпечувала коридор на ділянці Степанівка – Красний Луч. Під час рейдових дій розвідкою було виявлено присутність на території України особового складу підрозділів збройних сил Російської Федерації, які були без документів та розпізнавальних знаків.
Перші зіткнення з підрозділами Збройних сил Російської Федерації, які діяли під виглядом бойовиків відбулися під час боїв підрозділів 95-ї аеромобільної та 30-ї механізованої бригад в районі міст Красний Луч і Міусинськ.
Просуваючись на північ, підрозділам 95-ї бригади вдалося «перерізати» автошлях між містами Красний Луч та Антрацит, по якому здійснювалося постачання бойовиків, та виставити блокпости на загрозливих напрямках.
Одночасно, назустріч батальйонній тактичній групі 95-ї бригади з півночі у напрямку Красна Поляна – Красний Луч висунулися підрозділи 2-ї батальйонної тактичної групи 30-ї бригади, які успішно виконали поставлені завдання та з’єдналися в районі міста Красний Луч з підрозділами 1-ї батальйонної тактичної групи тієї ж бригади, тим самим замкнувши зовнішнє коло оточення.
Розуміючи, що на той час у сил АТО були відсутні резерви, було прийнято рішення про виведення батальйонної тактичної групи 95-ї бригади в район Дебальцевого шляхом здійснення рейду по тилах противника в напрямку Красний Луч – Дебальцеве.
Батальйонна тактична група 95-ї бригади за дуже короткий проміжок часу, подолавши по тилах противника понад 90 км, знищуючи на своєму шляху всі його комунікації від Красного Луча до Дебальцевого повернулася у вихідний район біля Слов’янська. Загалом протягом рейдових дій було подолано понад 400 км., із них 170 км з боями.
В секторі А в цей час практично було завершене блокування Луганська і взяття під контроль населених пунктів Лутугине, Георгіївка, Новосвітлівка і Хрящувате. Єдиним шляхом забезпечення бойовиків, що перебували в Луганську, залишався східний напрямок – вздовж річки Сіверський Донець через так званий «курган Князя Ігоря».
Станом на 12 серпня були проведені успішні операції, спрямовані на розрив комунікацій угруповань бойовиків та підрозділів, які підтримували їх з боку Російської Федерації, та практично завершено створення зовнішнього кола їх блокування по рубежу: Луганськ – Георгіївка – Лутугине – Красна Поляна – Красний Луч – Міусинськ – Степанівка.
У секторі С – проведено операцію підрозділів Збройних Сил спільно з підрозділами Національної гвардії по взяттю під контроль населених пунктів Вуглегірськ, Олександрівське, Ольховатка, Булавинське з метою звуження кола ізоляції та блокування Горлівки зі сходу. До їх проведення від Збройних Сил залучалися зведена батальйонна тактична група 25-ї бригади, артилерійський дивізіон 26-ї артилерійської бригади, реактивна артилерійська батарея 27-ї реактивного артилерійського полку та авіаційна група армійської авіації. Всього до операції було залучено 562 військовослужбовців.
Зранку 12 серпня підрозділи 25-ї бригади спільно з підрозділами Національної гвардії висунулися вздовж залізничного полотна з району Дебальцево в напрямку Вуглегірська. На підходах до Вуглегірська по підрозділах бригади було відкрито вогонь зі стрілецької зброї та гранатометів, але десантники нанесли вогневе ураження противнику, знищили блокпост бойовиків і увійшли у місто. На кінець дня підрозділи вийшли на західну околицю міста та закріпилися на панівних висотах. В подальшому здійснення контролю за містом було передано підрозділам Національної гвардії.
13 серпня підрозділи 25-ї бригади, не зустрічаючи опору з боку бойовиків, взяли під контроль населені пункти Олександрівське, Ольховатка та Булавинське. Проведення цієї операції дало змогу звузити коло ізоляції та блокувати Горлівку зі східного напрямку, а Єнакієво – з півночі. Таким чином, на середину серпня були створені умови для блокування бойовиків в районах міст Горлівка, Алчевськ, Стаханов, Луганськ та Донецьк, що дозволяло сподіватися на успішне завершення Антитерористичної операції до середини вересня.
Документ підготовлено Генеральним штабом Збройних Сил України спільно з Центральним науково-дослідним інститутом Збройних Сил України
продолжение — здесь