Знайомтеся. Яків Михайлович Свердлов (Янкель-Арон Міраїмович Свердлов), виходець з євреїв Нижнього Новгорода. Освіта 4 класи. Кажуть, «революційну» кар’єру починав як «кватирник» (злодій, який грабує житло, проникаючи до нього через кватирку), чому сприяли його маленький зріст і сухе, мов тріска, тіло.
Уже в ув’язненні він зійшовся з «політичними».
Психічно хворий — всюди тягав за собою шкуру улюбленого пса, що помер передчасно, й стелив її замість килимка біля ліжка. Захоплювався некромантією.
У 1918 році був другою після Леніна людиною в партії та першою людиною у більшовицькій росії, очолюючи Всеросійський Центральний виконавчий комітет.
З метою усунення Леніна та захоплення одноосібної влади організував на нього замах, який потім приписали есерам узагалі та Фані Каплан зокрема.
Оклигавши від ран, Ленін за допомогою Дзержинського та Сталіна організував «отвєтку». Відвідав хворого на застуду Свердлова й подарував презент — тортик з дуже цікавою начинкою. Офіційно було оголошено, що товарищ Свердлов помер від «іспанки».
Поховали Якова Свердлова біля кремлівської стіни з усіма почестями. З його могили й почався той сатанинський комуняцький некрополь під кремлівською стіною та колумбарій у самій стіні. На похованні Ленін зі сльозами на очах виголосив промову про те, якого гарного товариша і друга втратив він особисто та партія в цілому й закликав «тісніше згуртувати лави».
На фото — Яків Свердлов на троні. До слова, разом з неймовірним властолюбством він мав ще одну якість — нелюдську, еталонну жорстокість. Свердлова боялися. «Чорним дияволом» називали його поза очі. І не лише тому, що він був одягнений з ніг до голови у шкіру: шкіряні чоботи, шкіряне галіфе, шкіряна куртка, шкіряний картуз. Цю манеру одягатися перейняли
кати з ВЧК, куратором якого він був.