«Зимова війна»: як Фінляндія зупинила наступ сталінських дивізій

80 років тому, 30 листопада 1939 року, СРСР розпочав війну проти маленької Фінляндії. І в цій війні йому не вдалося перемогти

Що Сталін хотів від Фінляндії

Після укладення пакту Молотова-Ріббентропа Фінляндія була віднесена до радянської сфери впливу. Це означало неминучу спробу окупації. Але ще до цього СРСР почав тиснути на Фінляндію, вимагаючи територіальних поступок.

У березні 1939 року у Москві відбувалися радянсько-фінські торгівельні переговори. На них СРСР почав торкатися політичних питань. Йшлося про оренду Радянським Союзом островів у Балтійському морі, які належали Фінляндії. Фінська сторона відхилила цю вимогу.

Згодом радянські вимоги було деталізовано. Зокрема, СРСР хотів завести своїх військових на демілітаризовані Аландські острови. Фінляндія мала надати СРСР у тридцятирічну оренду півострів Ханко для розташування на ньому бази ВМС.

Також від Фінляндії вимагали передати 2,5 тисячі квадратних кілометрів на Карельському перешийку, аби відсунути сухопутний кордон від Ленінграду.  У відповідь фінські представники заявили, що розміщення будь-яких іноземних військових сил на Ханко неможливе. Переговори  закінчились нічим.

Формально радянські вимоги не стосувалися всієї території Фінляндії. Однак плани Сталіна були більш широкими. Радянське керівництво хотіло скасувати незалежність Фінляндії, яка до 1917 року була у складі Російської імперії. Фінляндію чекала доля республік Балтії. Доля бути однією з союзних республік у складі СРСР. 

Для того, щоб розпочати війну СРСР вдався до провокацій. 26 листопада 1939 року уряд Сталіна звернувся до Фінляндії з офіційною нотою, у якій повідомлялось, що внаслідок артобстрілу, вчиненого нібито з території Фінляндії, загинуло четверо радянських військових.

Фінські прикордонники зафіксували того дня численні гарматні постріли. За їхніми даними, постріли було зроблено з радянської території.  Як бачимо, Сталін вирішив принести в жертву своїх військових заради досягнення геополітичної мети.

Ще у вересні 1939 року радянські війська почали зосереджуватися на фінському кордоні. За планами Генштабу, війна мала бути повторенням вересневої кампанії у Західній Україні та Західній Білорусі. Основні бої повинні були завершитися протягом двох тижнів.

29 листопада СРСР розірвав із Фінляндією дипломатичні стосунки. 30-го листопада вранці радянські війська перейшли фінський кордон. Однак військова кампанія у Фінляндії виявилась для СРСР значно більш складною, ніж це було у планах сталінських генералів.

Так званий уряд створили у Москві

У 1939 році ще було далеко до періоду гібридних війн. Війни починалися демонстративно, відкрито і з застосуванням усього військового арсеналу. Однак СРСР примудрився навіть у цій кампанії використати пропагандистські прийоми, які можна віднести до гібридних.

Свою війну проти Фінляндії Сталін представив як визвольний похід фінських комуністів проти уряду країни.

1 грудня 1939 року московське радіо оголосило про створення Фінляндської Демократичної Республіки. Маріонетковий уряд був зібраний на базі керівництва компартії Фінляндії, яке тоді перебувало у Москві. Це дуже нагадує сьогоднішні спроби представити світу війну на Донбасі як повстання з боку «Д/ЛНР».

На чолі так званого фінського уряду у Москві поставили члена виконкому Комінтерну Отто Куусінена. СРСР негайно визнав так званий уряд Куусінена і уклав з ним «угоду про дружбу».

У період з 30 листопада 1939 року по 10 лютого 1940 року Червона армія наступала на території від Фінської затоки до берегів Баренцева моря.

9-та радянська армія наступала з метою розділити Фінляндію на дві частини. Вона стрімко почала просуватися вперед. Однак фінські війська при відступі густо мінували територію, а численні лижні загони зненацька атакували колони радянських військ.

Як ми писали трохи вище, СРСР планував завершити війну за два тижні. Однак до кінця грудня радянські війська не змогли здолати потужну лінію оборони фінів. За цей період загинуло та було поранено майже 70 тисяч радянських солдатів.

Виявилося, що невелика Фінляндія здатна чинити опір великій радянській армії.

Бої активізувалися у лютому 1940-го, коли СРСР зосередив на фінському фронті 760 тис. військових. У середині лютого 7-ма та 13-та армії зламали спротив 15 фінських дивізій і на початку березня завершили прорив «Лінії Маннергейма». Ці лінія була головною у системі фінських оборонних споруд.

Перемога на межі поразки

Фінляндія в цих умовах погодилася на укладення мирної угоди, яку було підписано у Москві 12 березня 1940 року. За цією угодою до складу СРСР відійшли весь Карельський перешийок і західне і північне узбережжя Ладозького озера.

Бої на фінському фронті тривали 105 днів. За цей час радянські війська втратили за різними оцінками від 422 до 722 тисяч убитими, пораненими й полоненими. 17 тис. солдатів зникли безвісти.

Втрати СРСР суттєво переважали втрати фінської сторони (понад 70 тисяч загиблих, поранених та полонених).

На перший погляд, Фінляндія втратила частину своєї території, отже програла у цій війні. Однак переможеним відчував себе скоріше СРСР. Радянська армія не змогла виконати усі завдання, які були поставлені перед початком кампанії. Так, сталінським генералам вдалося відкусити шмат фінських земель, однак Фінляндія зберегла свою незалежність.

Після Другої світової війни вже не виникало питання про долю цієї країни, яка була визначена як самостійна та європейська. Сусідним країнам Балтії менше пощастило і вони надовго були відірвані від Європи.

Приклад успішної оборони фінів у 1939-40 роках може були корисним і для України. Бо зараз ми робимо те саме, що фіни зробили 80 років тому. Успішно захищаємося проти великої армії, яка як і раніше прагне завоювати Європу.

ЮРІЙ КОРОГОДСЬКИЙ

P.S.

30 листопада 1939 року війська Радянського Союзу (близько пів мільйона людей, – ред.) вторглися у Фінляндію, це стало початком так званої «Зимової війни». Неочікуваний напад стався після того, як Кремль, побоюючись можливого нацистського наступу через Фінляндію, наполегливо закликав до обміну територіями. Це відсунуло б фінський кордон від Ленінграда (теперішній Санкт-Петербург, – ред.) на декілька десятків і сотень кілометрів. Остерігаючись радянських намірів, уряд Фінляндії відмовився. Радянський Союз розпочав, але не оголосив, війну.

Радянські планувальники передбачили легку перемогу до 60-річчя Йосипа Сталіна 21 грудня. Та цього не сталося.

Хоча Червона Армія в результаті стане переможцем у цій війні, поразка країни з населенням 3,7 мільйона людей, сталася тільки через декілька місяців – і страшною ціною.

Це тільки декілька знімків з приблизно 7000 фотографій з архіву Сил оборони Фінляндії, які оцифрували та опублікували в 2013 році.

На тлі міжнародного гніву щодо неоголошеного нападу на Фінляндію, міністр закордонних справ Радянського Союзу В’ячеслав Молотов стверджував по радіо, що літаки скидали не бомби, а запаси їжі для голодних фінів.

Показуючи свій чорний гумор, оборонці назвали цю зброю ім’ям радянського міністра закордонних справ, в сенсі «випивка до їжі», про яку Молотов говорив по радіо, мовляв радянські літаки скидали на Фінляндію їжу. Так з’явилася зброя, яку й досі часто використовують у різних конфліктах.

Чималу частину зброї, яку використовували фіни, вони конфіскували в радянських військових.

Війська радянської армії спочатку носили темні уніформи і через це були легкою мішенню для фінських снайперів.

Професійний фермер та мисливець Сімо Хайха, за повідомленнями, вбив понад 500 радянських солдат впродовж «Зимової війни» перед тим, як сам отримав поранення в обличчя та був важко поранений радянським снайпером. Пізніше, коли в нього запиталися, чи жалкує він, що вбив стільки молодих людей, він відповів: «Я робив тільки те, що мені наказали, і так добре, як міг». Хайха помер у 2002 році. На його могилі стоїть надгробний пам’ятник з надписом: «Дім – релігія – Батьківщина».

Радянські ж бронетанкові колони навпаки було чутно вже за декілька кілометрів, та й просуватися вони могли тільки декількома дорогами, які пролягали фінськими хащами.

Коли колони радянських військових з технікою зупинилися вздовж лісових доріг, фінські лижні війська могли крадькома проникнути на їхні позиції та знищити бойові машини спереду та ззаду. З перекритої дороги потім фіни могли оточити і знищити захоплені колони Червоної Армії.

Впродовж років, які передували радянському нападу на Фінляндію, у зв’язку з чисткою серед радянських військових під час «Великого терору» Сталіна, командування армії СРСР перебувало в повному хаосі.

У січні 1941 року Вінстон Черчилль сказав про триваючу війну, що «Фінляндія показала, що вільні люди можуть зробити… Кожен може побачити, як комунізм розкладає душу нації; як робить її мерзенною та голодною в час миру, й доводить її ницість та огидність під час війни. Ми не можемо сказати, якою може бути доля Фінляндії, та не може бути більш сумного видовища… ніж те, що ця чудова північна раса може бути в результаті переможена і приведена до неволі гіршої, ніж смерть тупою, бридкою переважаючою силою».

Упродовж війни температура у Фінляндії впала до мінус 40 градусів за Цельсієм. У той час Червона армія не тренувала свої війська при температурі нижчій, ніж мінус 15 градусів Цельсія.

Одна група оточених радянських солдатів надіслала таке повідомлення своєму керівництву: «Ми помираємо, просимо, виплатіть наші зарплати за березень нашим родинам. Скажіть усім, що ми померли, як герої… ми не здалися».

Під час допиту один в’язень згадував, що йому сказали, що він повинен «звільнити наших фінських трудящих друзів від капіталізму». Незабаром вояк зрозумів, що його обдурили: «Я на власній шкірі відчуваю те, як нас привітали ті, кого ми прийшли «звільнити»».

Після тижнів руйнівних втрат на сході Фінляндії, радянське командування врешті змінило тактику та зосередилося на захопленні Гельсинкі на добре захищеному півдні країни.

Фінські поселення, зроблені з дерева, радянські війська бомбили запальними касетними бомбами.

Своєю переважаючою кількістю радянські війська змусили виснажених фінів відступати. У березні 1940 року, коли червоноармійці увійшли до передмість Віїпурі, у фінів не було іншого вибору, як прийняти жорсткі радянські умови перемир’я.

Прийняття перемир’я коштувало Фінляндії 11 відсотків її території, включно з другим містом країни Віїпурі, який росіяни назвали Виборгом. «Зимова війна» залишила після себе понад 25 тисяч загиблих фінів. СРСР у підсумку втратив понад 126 тисяч солдатів.

Радянський лідер Микита Хрущов пізніше згадував «Усі ми – і в першу чергу Сталін – відчували у нашій перемозі поразку від фінів. Це була небезпечна поразка, оскільки вона заохочувала наших ворогів і залишала їх у переконанні, що Радянський Союз – це колос на глиняних ногах».

Вже через рік після закінчення «Зимової війни» Фінляндія ухвалила рішення приєднатися до нацистського вторгнення в СРСР.

radiosvoboda.org