Зенітні ракетні війська. Як розтріскувався захисний щит України

До початку бойових дій з РФ в Україні відбувалося суттєве скорочення арсеналів озброєння ЗРВ. Проте занадто просто все списувати на злочинну владу часів Януковича. Не меншу відповідальність за дірки у протиповітряній обороні мають нести усі попередні керівники держави та оборонного відомства, які ігнорували потребу забезпечення однієї з основних функцій держави перед іі громадянами – захист, оборону, безпеку.

 Усі ці важливі об’єкти держави підлягають прикриттю Повітряними Силами Збройних Сил України як у мирний, так і у військовий час. Головна роль у прикриті цих об’єктів належить зенітним ракетним військам. 3 2014 р. з початком російської агресії і до нинішнього часу особливу вагу має захист дій наших бойових частин для захисту від можливого нападу ворога з повітря. Тому зусилля зенітних ракетних військ також зосереджуються на прикритті військ на оборонних рубежах, у районах зосередження, а також для прикриття угруповань РВіА, аеродромів, пунктів управління, найважливіших елементів тилу і комунікацій. У разі загострення ситуації завдання сил і засобів ЗРВ будуть спрямовані на недопущення прориву повітряного противника до важливих об’єктів і угруповань військ (сил), а також на завдаванні йому максимальних втрат.

ППО України з використанням засобів ЗРВ побудована за зональним принципом зі здатністю вражати повітряні атакуючі цілі противника від дальніх рубежів до ближніх. Задля цього на озброєнні бригад (полків) ЗРВ ПС України знаходяться зенітні ракетні комплекси (ЗРК) та зенітні ракетні системи (ЗРС) різного призначення. Проте де-факто насьогодні основу зенітного ракетного прикриття об’єктів і військ можуть забезпечити лише комплекси середньої дальності лише двох типів. Це ЗРК С-300ПТ/ПС та «Бук -М1».

 Робота назавжди

 Для України захист військово-політичних центрів, об’єктів промисловості та енергозабезпечення є одним з пріоритетних завдань забезпечення обороноздатності країни. Щонайменше близько 40 важливих об’єктів держави потребують прикриття силами та засобами протиповітряної оборони.

Серед них п’ять атомних електростанцій: Запорізька АЕС, м. Енергодар Запорізької області; Південноукраїнська АЕС, смт. Костянтинівка Миколаївської області; Рівненська АЕС, м. Кузнецовськ Рівненської області; Хмельницька АЕС, смт. Нетішин Хмельницької області;Чорнобильська АЕС, м. Прип’ять Київської області.

Греблі Дніпровського каскаду, який шість: Київська, м. Вишгород Київської області; Канівська, м. Канів Черкаської області; Кременчуцька, м. Кременчук Полтавської області; Дніпродзержинська, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області; Дніпровська, м. Запоріжжя Каховська, м. Нова Каховка Херсонської області.

Підприємства та об’єкти хімічної промисловості (сховища, трубопроводи), та міста, де такі об’єкти розташовані. В Україні їх більше десятка. Руйнування або техногенні аварії на підприємствах хімічної промисловості України можуть призвести до забруднення значних площ, у які потраплять близько 7 млн. чоловік, а безповоротні втрати становитимуть близько 1 млн. чоловік.

Населені пункти, що мають особливе адміністративне значення та значну кількість населення, яке в них мешкає. Це, зокрема, такі міста, як Дніпропетровськ, Запоріжжя, Київ, Кривий Ріг, Львів, Маріуполь, Миколаїв, Одеса, Харків тощо.

Зачароване коло неспроможностей

 До початку бойових дій з РФ в Україні відбувалося суттєве скорочення арсеналів озброєння ЗРВ. Це пояснювалося насамперед тим, що у держави обмежені фінансові можливості утримувати достатній значний арсенал ЗРК, а також технічними складнощами щодо підтримання справності окремих типів ЗРК.

Найбільш помітно процес скорочення арсеналів ЗРВ почав відбуватися з 1997 р. Тоді до складу ЗРВ входило 160 дивізіонів у складі різних ЗРС та ЗРК. А саме: 26 дивізіонів С-200, 43 дивізіони С-300П, 19 дивізіонів С-75, 12 дивізіонів С-125, 6 дивізіонів С-300В, 27 дивізіонів «Круг», 23 дивізіони «Бук-М1», 4 дивізіони ЗРК «Куб». Скорочення чисельності сил та засобів ЗРВ в основному відбувалося за рахунок виведення з бойового складу окремих зразків ЗРК (С-75, С-125, Круг, Куб), а також за рахунок приведення зенітних ракетних полків С-300П до трьох дивізіонного складу. У 2006 р. в результаті подальшої оптимізації організаційно-штатної структури бойовий склад Зенітних ракетних військ Повітряних Сил Збройних Сил України включав 58 дивізіонів. А саме: 4 дивізіони С-200, 35 дивізіони С-300П, 3 дивізіони С-300В, 16 дивізіонів «Бук-М1». У 2007 р. один дивізіон «Бук-М1» було продано до Грузії.

У 2010 р. до ЗРВ входило вже 57 зенітних ракетних дивізіонів у складі 16 військових частин, а саме: 4зенітні ракетні бригади та 12 зенітних ракетних полків. Всього в Зенітних ракетних військ на озброєнні тоді знаходилось понад 4000 зразків озброєнь та техніки, з них майже 1000 — основні зразки ЗРК, АСУ, РЛС. До систем управління відносилось понад 15 комплектів автоматизованих систем управління п’яти різних типів. Радіолокаційне спостереження забезпечують понад 30 комплектів радіолокаційних станцій (РЛС) десяти різних типів — виробництва як Радянського Союзу, так і України (РЛС 35Д6, 19Ж6, 80К6).

До різних ЗРК зберігалось понад 5000 зенітних керованих ракет. …

В рамках Державної програми розвитку Збройних сил України на період 2006-2011 рр., а також в рамках заходів з покращення боєздатності військ ЗРВ на період до 2015 р планувалося продовжити ресурс та здійснити модернізацію зенітного ракетного озброєння з урахуванням можливостей української промисловості. А саме: до чотирьох С-300П, двох “Бук-М1”, одного С-200 за один рік. Також планувалося:

— повернення до бойового складу Повітряних Сил ЗС України та проведення модернізації 9-х дивізіонів ЗРК С-125, а також провести ремонт за технічним станом 3-ох ЗРК С-300П з баз зберігання і включити ці дивізіони до бойового складу;

— здійснити заходи з покращенням тактико-технічних характеристик певних зразків ЗРК та РЛС. Зокрема, провести модернізацію/підвищення автономності застосування ЗРС С-300П шляхом спряження з РЛС 35Д6М (закупівля 16-ти РЛС та спряження 11-ти з ЗРК С-300П та 5-ти з КПС), модернізація РЛС 5Н84МА (6-ти комплектів) для ЗРК С-200В, 1Л13МА (10 комплектів) для КП зрп “Бук-М1”;

— розробити складові вітчизняного виробництва для зенітних керованих ракет до ЗРК С-300В1, С-300П, Бук-М1, С-200В. А саме — твердопаливні маршеві двигуни, бортову апаратуру наведення. Це мало продовжити ресурсні показники зенітних керованих ракет за рахунок виготовлення та заміни окремих вузлів. Особливо гострим було питання заміни палива у твердопаливних ЗКР на аналоги вітчизняного виробництва;

— розробити та налагодити випуску клістронів та підсилювачів високої частоти вітчизняного виробництва. Це мало забезпечити заміну значної кількості несправних приладів НВЧ, у першу чергу, для ЗРК С-300П, що дозволить відновити боєздатність 70% несправних ЗРК;

— модернізувати існуючу автоматизовану систему управління (АСУ) як у Повітряних силах, так і у Зенітних ракетних військах – з огляду або на моральну застарілість, або на складність ремонту існуючих систем.

Розвиток перспективної системи АСУ ЗРВ був пов’язаний зі створенням автоматизованих командних пунктів, де мали встановлювалися АСУ української розробки (підприємство «Аеротехніка», м. Київ) під назвою «Ореанда-ЗРВ» (як складова АСУ авіацією та протиповітряною обороною «Ореанда ПС» Повітряних Сил у цілому). Переозброєння на АСУ «Ореанда ЗРВ», як планувалося, надасть можливість автоматизувати рівень взаємодії рішень «Повітряне командування» – зрбр (зрп), що вкрай важливо для сучасного швидкоплинного бою з протидії засобам повітряного нападу. Це, зокрема, мало у 2 рази збільшити кількість повітряних цілей/об’єктів, що супроводжуються автоматизовано, та у 2 рази зменшити необхідний час для автоматизованої видачі цілевказівки (з 10 до 5 секунд). Для вирішення завдань управління процесом автоматизації на тактичному рівні для потреб ЗРВ після завершення усіх етапів робіт планувалось закупити понад двадцять комплектів «Ореанда ЗРВ» для озброєння КП зрбр, зрп, груп зрдн.

У підсумку ці кроки мали збільшити на 25% кількість вогневих підрозділів.

Заплановані заходи з покращення боєздатності військ ЗРВ були неодноразово оприлюдненні і донесені до громадськості у заявах відповідних посадових осіб Міноборони та Генерального штабу ЗС України. Проте у 2011 р. ці тези знову були повторені, що фактично, свідчило про невиконання ключових положень програми.

Тодішній командувач Повітряних Сил ЗС України Сергій Онищенко у 2011 р. заявив: «Зараз на озброєнні Зенітних ракетних військ Повітряних Сил перебуває озброєння та військова техніка переважно розробки та виробництва радянських часів. Технічний стан цього ОВТ характеризується завершенням призначених термінів служби. Однак, за інформацією розробників та виробників, вони ще мають достатній запас для подовження визначених термінів служби до 30-35 років. Це дозволить утримувати їх у бойовому складі до 2015-2020 рр. Разом з тим, до 2015 р. планується проведення низки заходів, спрямованих на покращення стану озброєння та військової техніки Зенітних ракетних військ. Це, зокрема, модернізація ЗРС С-300П, модернізація РЛС для ЗРК С-200В, продовження ресурсних показників зенітних керованих ракет до ЗРК С-300В1, С-300П, Бук-М1, С-200В. Орієнтовна потреба на це – понад 3,5 млрд грн. Це достатньо значна сума, і досвід минулого свідчить, що на її отримання в повному обсязі розраховувати складно. Тож, у разі наявності коштів, головна увага буде приділена, насамперед, розробці складових зенітних керованих ракет вітчизняного виробництва, бортової апаратури наведення. Це надасть змогу продовжити ресурсні показники зенітних керованих ракет за рахунок виготовлення та заміни окремих вузлів. Це, зокрема, стосується надзвичайно гострого питання заміни порохів твердопаливних двигунів зенітних керованих ракет чи не усіх типів на аналоги вітчизняного виробництва».

У свою чергу, начальник ЗРВ Командування Повітряних Сил ЗС України Дмитро Карпенко у газеті МОУ «Народна армія», № 109 (4717), 17 червня 2011 р. пояснював наступне:

«Потужності вітчизняних підприємств дозволяють здійснювати ремонт одночасно 3-4 зенітних ракетних комплексах на рік. Отже, за належного фінансування для повного завершення робіт потрібно щонайменше 10-15 років. Поки триватиме цей процес, у вітчизняному військовому відомстві повинні остаточно визначитись із тим, якими будуть зенітні ракетні війська зразка 2025 року: чи будуть вони оснащені глибоко модернізованою нинішньою технікою, чи, наприклад, візьмуть на озброєння новий вітчизняний багатоканальний комплекс середньої дальності, над яким нині в міру можливостей працюють українські науковці, чи закуповуватимуть закордонні зразки. Більш перспективним шляхом підтримання боєздатності ОВТ зенітних ракетних військ на сучасному етапі є проведення модернізації з метою покращення технічних та бойових можливостей зенітного ракетного озброєння.

Хочу наголосити, що проектом Державної програми реформування Збройних Сил України на 2011-2015 роки передбачено заходи із закупівлі нових (модернізованих) зразків ОВТ для потреб Повітряних Сил. На 2011 рік заплановано провести модернізацію близько 10 зразків ОВТ радіотехнічних військ, капітальний ремонт ЗРК типу С-300 та С-200, виконати роботи з продовження ресурсу зенітних керованих ракет до ЗРК типу С-200, С-300, «Бук-М1».

Проте цього не сталося. Як стверджувалось, з причин обмеженого фінансування Державна Програма розвитку ЗС України та Програми розвитку Повітряних Сил на 2006-2011 рр. була зірвана. Роботи зі створення автоматизованих систем управління – як «Ореанда ПС», так і «Ореанда ЗРВ» — жодним чином не просунулись до рівня, щоб хоч якось вплинути на покращення боєздатності Повітряних сил. Було зірвано виготовлення серійного зразка, проведення державних випробувань та прийняття на озброєння «Ореанда ЗРВ». Бойова підготовка у ЗРВ ПС ЗСУ також зазнала суттєвих змін у бік спрощення.

* * *

Початок бойових дій показав, що всі ці заходи суттєво підірвали боєздатність Збройних Сил Україні у сегменті протиповітряної оборони. Тепер треба надолужувати втрачене. Але обраний шлях має бути оптимальний. З урахуванням реальних потреб Збройних Сил та потенційних загроз, фінансових можливостей та науково-технічного та оборонно-промислового потенціалу. Без надмірних ілюзій та сподівань. Тільки прагматично.

 Сергій ЗГУРЕЦЬ