Це зниження було зумовлене тим, що Зеленський обирався як кандидат надій, які не можуть збутися у всіх одночасно. І в міру того, як в нездійсненності своїх надій буде переконуватися кожна з груп популістського електорату — а не збудеться ні у кого і нічого, навіть у депутатів-“слуг” — рейтинг Зеленського буде знижуватися, дійде до його ж результатів в першому турі виборів глави держави, а потім почне падати до нуля.
Причому відбудеться це досить швидко з однієї простої причини. Поки що українці — про це теж свідчить соціологія — ще не стурбовані звільненнями і проблемами з підприємницькою діяльністю. Вони просто не розуміють, до яких наслідків можуть привести поєднання дилетантизму влади і епідемії. А ось коли після карантину розпочнуться масові звільнення і масове закриття бізнесів, рейтинг Зеленського почне виглядати інакше. Ніякі відеозвернення вже не допоможуть: порожній холодильник здобуде остаточну і беззастережну перемогу над брехливим телевізором. Зеленський стане президентом секти — що завжди буває з політиком-популістом.
Однак важливо зрозуміти, який електорат Зеленський втратить в першу чергу, тобто — вже втрачає. І тут нам на допомогу приходить керівник КМІС Володимир Паніотто, який стверджує, що за даними соціологів 26 відсотків колишнього електорату Зеленського проголосували б за кандидата партії Медведчука Юрія Бойка і тільки один відсоток — за колишнього президента країни Петра Порошенка.
Цьому теж не варто дивуватися. Володимир Зеленський прийшов до влади завдяки хиткому союзу популістського електорату з проросійською частиною суспільства. Дуже різні люди, серед яких є і патріоти країни, і прихильники гасла “какая разница” об’єдналися з прихильниками повернення України до російського стійла. І тепер, коли ці люди переконалися, що Зеленський не готовий до беззастережної капітуляції перед Путіним, вони в ньому розчарувалися. І вже не зачаруються.
Для того, щоб задовольнити цих людей, Зеленський повинен не повернути Донбас в Україну, а приєднати Україну до Донбасу. Не шукати в очах Путіна прагнення до миру, а виконувати вказівки, які потрібно читати в цих очах. Вважати себе не президентом України, а губернатором Малоросії. Так, у цих людей такі переконання. Для них Україна — частина “русского мира”. Але проблема Зеленського в тому, що для більшості його виборців Україна — це Україна. Якою має бути ця країна, вони не знають. Але в якості частини Росії її не сприймають.
І ці виборці — без електорату Бойка — не складають більшості громадян. Якщо бути точним, складають. Але тільки разом з тими своїми співвітчизниками, хто в першому турі голосував за представників різних націонал-демократичних сил, а в другому — за Петра Порошенка.
Таким є очевидний вибір популістів — не тільки самого Зеленського, а й вибір його оточення, і вибір всього популістського електорату. Він може об’єднатися з патріотами і державниками — і зберегти країну. Він може об’єднатися з проросійськими силами — і знищити її.