Закликаємо Київ припинити бойові дії та повернутися за стіл переговорів, — Путін

Юрій Гудименко

Підписані в Кремлі документи не мають жодної юридичної сили і не будуть визнані ані Україною, ані цивілізованим світом. Насправді жодної анексії не відбулося. Території і Донецької, і Луганської, і Херсонської, і Запорізької областей, і Криму — це суверенні території України, наразі тимчасово окуповані, але ті, які обов’язково будуть звільнені ЗСУ. І це доводить приклад Харківської області.

Важливо, що церемонія зафіксувала черговий міжнародний злочин путінського режиму скоєний в режимі реального часу та з особливим задоволенням. У свій час піде як вагомий доказ до Гааги.

Набагато цікавішим видається аналіз власне промови Путіна, що розкриває і психологічно-емоційний стан російської верхівки, і хід думок кремлівських вождів.

По-перше, це виступ переможеного. Як утопленик, він хапається за останню соломинку, оголошуючи ще голосніші ультиматуми і виставляючи нові нереальні умови. Ми чули емоційний роздратований виступ, а отже — для путінського режиму ситуація складається погано. Повторює «кримське заклинання» — ніби питання приналежності нових територій закрите і не обговорюється, але путінські чари вже давно не працюють. Як і його погрози. Світ прокинувся і мобілізований.

По-друге, виступ був явно не про Україну. Путін намагається змінити образ ворога. З України на колективний Захід.

Захід — зло. Для внутрішньої стабільності Путіну конче потрібне цей добре знайомий образ «оточеної фортеці». Так Путін ще розраховує мобілізувати росіян на основі старих але закоренілих у підсвідомості радянських страхів. Але й діє як рядовий радянський партдіяч, який готовий закидати окопи людськими життями. Паралельно ще заспокоює, що повернення в радянське минуле не буде, але для росіі воно вже наступило.

По-третє, путінський режим кидає прямий виклик Заходу, оголошує курс на жорстку конфронтацію і боротьбу за виживання. Але час і ресурси на таку конфронтацію існують хіба лише в ілюзорному світі путіна, який уже давно втратив зв’язок з реальністю.

По-четверте, вочевидь Кремль має власний альтернативний викривлений погляд на систему міжнародного права та архітектуру міжнародної безпеки. І це має почути і зрозуміти світ. І дати належну відповідь, в тому числі і на майданчику ООН, від якого кремль зухвало відвертається і сам біжить на вихід.

По-п’яте, квазімирні ініціативи путіна не заслуговують на увагу і до того ж небезпечні. Це манівці для тих у світі, хто хоче швидше домовитись і закінчити війну. Ніби Росія пропонує мир. Це — фарс. Це пауза перед наступними наступами.

І наостанок найнебезпечніше. Путін окреслив бачення горизонту нових завоювань власного імперського проекту — це простори великої історичної росії. А це означає, що це війна не проти України, а проти всієї Європи.

Сподіваємось, що промова путіна закриє рота тим на Заході, хто ще вірить у його здоровий глузд та налаштованість на мир.

Рішення подати заявку на членство в НАТО у прискореному режимі — стратегічно вірний крок до нашої Перемоги.

Час єднатись та депутінізувати росію і світ. Падіння путінського режиму — це гарантія безпеки світу у 21-му столітті.

Єлісєйські поля