Категории: Политика

План добити стосунки з Південною Кореєю

Якщо ви думаєте, що наш Vоvочка не вміє працюватим системно, то дуже помиляєтеся. Ну, хоча він сам казав, що йому нема часу мислити стратегічно, але ж для того є «партньори» й куратори.

Так само, як колись у 2022 році з Німеччиною, коли та почала розвертатися від нейтральності й «глибокого занепокоєння» до реальної допомоги Україні, ця потороч просто таки валила ворожими й зневажливими заявами й провокаціями.

Зараз куратори вимагають, а наше обнюхане виконує план добити стосунки з Південною Кореєю. Ця країна надавала значну фінансову й гуманітарну допомогу. Й уже були відпрацьовані механізми обходу законодавчих обмежень для постачання звідти Україні зброї, особливо важливих аналогів Петріотів проти балістики. Але це тоді особисто зірвав своєю провокаційною заявою Zеленський.

А тепер про системність дій внутрішнього окупанта. За кілька місяців чотири крупні підстави, провокації й бикування:

1. Уже згадана історія, коли Zе публічно розкрив намір постачати Україні антибалістику, зірвав угоду й грубо підставив президента країни.

2. Коли з Банкової розіграли провокацію (явно на замовлення москви) із тими північно-корейськими полоненими, це викликало бурю звинувачеь у парламенті, прямі погрози новою війною з КНДР і, очевидно, страту всіх родичів тих двох військових. Таємність передачі першою пропонувала якраз Україна (можливо, на прохання самих полонених), це підтримали британські посередники й президент Кореї. А потім Zе зробив свою криваву провокацію.

3. Мало того, що ця історія призвела до дуже далекосяжних наслідків, у Zейла московський політтехнолог і куратор Дмітрій Літвін долив у вогонь бензину, зробивши заяву, що президент Кореї бреше, і ніяких домовленостей про нерозголошення не було. Це зруйнувало надію на зняття напруги. Південна Корея розглядає можливість відкликання свого посла — це вже остаточне припиненя контактів і підтримки. Міністр Сибіга пробував щось невнятно позалагоджувати, але брутальна відмова Zе визнати свій злочин і попросити пробачення довело все до вже дипломатичної війни. Щоб ще добити стосунки, після зустрічі Zеленського з командирами групи «Центр», дехто з них отримав наказ опублікувати зверхні й зневажливі випади та погрози президенту Кореї!

4. Але й цого виявилося мало. Підручний агента Єрмака так званий уповноважений президента України з питань санкційної політики Власюк (на якому вже клейма нема де ставити) заявив про постачання 176 тисяч тон нафтопродуктів з Кореї до раші. І виголосив звинувачення, що цим Корея послабила наслідки паливної кризи в рф. І це вже остаточний скандал і розрив.

Південна Корея заперечила постачання пального до Росії всупереч власним санкціям і закликає Україну утриматися від заяв, які «можуть зашкодити міжнародній довірі» до неї. Про це сказала речниця адміністрації президента країни Кан Ю Чжон. Південна Корея з моменту запровадження власних санкцій не постачала пального до рф. Ніхто не може виключати, що якісь оператори ринку продали пальне третім країнам, звідки воно могло потрапит на расєю. Проконтролювати такі дії практично неможливо, хіба пост-фактум. Згадайте всі оті істерики Zейла про іноземні деталі в рашистських ракетах.

То це, щоб ви зрозуміли, так прозвучало «вибачення» від Zеленського. Що це не якийсь вихлоп ротом від одного рашистського агента й корупціонера у zе-владі, а цілеспрямована політика, свідчить термінова заява від дуже обережного МЗС (там розуміють наслідки) з підтримкою звинувачень проти вже колишнього союзника. Отаке «сам дурак».

Просто нагадаю, що цими звинуваченнями на піку скандалу через попередні злочини Zейла розкидається влада, яка всупереч усім санкціям транзитує рашистську нафту до Європи на суму в 7 мільярдів доларів на рік і отой Zе щоночі кладе пуйлу під подушку 20 мільйонів доларів, щоб тому було за що убивати українців. І це вже остаточно мінус ще один союзник. Корея не Німеччина, щоб терпіти це бикування. А щодо цілеспрямованої кампанії, то це хіба дурень чи Zе-пропагандист може заперечувати.

І не сподівайтеся, що ці Zе-провокації обмежаться Південною Кореєю. У Польщі й Франції скоро вибори. Очікуйте провокацій.

Чорновіл

Як одна заява на Генасамблеї ООН коштувала Україні стратегічного партнера в Азії

Відкликання Південною Кореєю свого посла з Києва 8 жовтня 2026 року — це не просто чергова дипломатична нота. Це червона картка українській зовнішній політиці та прямий наслідок публічної необачності, яка в азійській дипломатичній культурі трактується як вияв глибокої неповаги.

Криза бере початок 23 вересня, коли президент Володимир Зеленський під час виступу на Генеральній Асамблеї ООН вирішив публічно похизуватися тим, що Україна передала Сеулу двох північнокорейських військовополонених. Для Києва це, ймовірно, виглядало як ефектний медійний хід, покликаний підкреслити глобальний вимір війни. Для Сеула це стало катастрофічним порушенням конфіденційності.

Південна Корея має вкрай складну, крихку екосистему відносин на Корейському півострові. Прийняття перебіжчиків чи полонених з КНДР — це завжди гуманітарна і політична дилема, яка вимагає абсолютної тиші, щоб уникнути непотрібної ескалації з Пхеньяном та Москвою. За лаштунками Сеул пішов назустріч Україні, спираючись на власну конституцію, яка визнає північнокорейців своїми громадянами. Єдиною умовою цієї операції, яка концептуально готувалася з літа і завершилася на початку вересня, була сувора таємність.

Тому рішення українського лідера винести цю домовленість на трибуну ООН демонструє нерозуміння базових принципів східної дипломатії, де «втрата обличчя» та порушення кулуарного слова є непрощенними помилками. Спроби українських посадовців звести ситуацію до «дипломатичного непорозуміння» або виправдатися тим, що не розкривалися маршрути чи прізвища, лише роздратували партнерів. У міжнародних відносинах не буває напівтаємниць: якщо союзник просить про тишу в питанні, яке стосується його національної безпеки, будь-який витік інформації є зрадою довіри.

Парадокс полягає в тому, що цей дипломатичний провал б’є насамперед по самій Україні. Київ роками намагався переконати Південну Корею — одного з найбільших виробників зброї у світі — зняти ембарго на постачання летального озброєння та систем ППО. Заради кількасекундного політичного ефекту в Нью-Йорку українська дипломатія власними руками зруйнувала місяці тонкої роботи, підтвердивши статус непередбачуваного партнера, якому не можна довіряти чутливі секрети.

Цей скандал має стати жорстким уроком: міжнародна політика — це не лише гучні промови для західного телеглядача. Це вміння поважати вразливості партнерів і тримати слово, навіть коли дуже хочеться зірвати оплески.