Ну що, друзі, як вам заяви Лаврова з-за порєбріка?
«Астановки боєвих дєйствій на Українє по лінії сопрікосновєнія нє будєт, у нас єсть констітуція».
Що там, у Білому Домі все поснідали, чи ще тільки перша чашка кофію?
Все рухається по сценарію, який розумним людям був зрозумілий від самого початку. Ні загравання Трампа перед Путіним, ні поступки в ООН, ні потенційний вивід американців з військових баз в Європі не є для Путіна цукеркою. Бо він хоче коробку цукерок і ще солодку вату.
Путін досі не відмовився від своїх стратегічних цілей — відновити геополітичний вплив на Європу, відновити свій міжнародний статус, затвердити «нові реалії» в документах нової «Ялти». І якісь подачки Трампа не задовольнять апетит Москви, бо вона прагне більшого.
Треба сподіватися, що рано чи пізно Путін все одно нарветься (для нас чим раніше, тим краще, звичайно).
Попереду — зустріч Трампа з президентом Зеленським. Потім — зустріч з Путіним. А далі буде водіння хороводів навколо нюансів «мирної угоди». Ви ж чули вчора, як і я, з двох сторін, що до неї ще навіть не приступали?
Але помітили, що вже якось не так впевнено в БД називають терміни?
У нас є пів року — рік, аби завʼязати всі необхідні ланцюжки Європи і перейти до створення Єдиного європейського оборонного союзу до того часу, поки США не втратять інтерес до цієї одвічної забави перезавантаження стосунків з Москвою.
Але граблі, так граблі. «Заглянути в очі Путіну»-2. Ага, ми це вже проходили. Навіть президент Зеленський зрозумів, що цей шлях — хибний. Скоріше б це зрозумів ще й Трамп.
Щиро бажаю нашій делегації у пʼятницю повести себе мудро.
Поки влада рапортує, як всі неправильно зрозуміли про ресурсну угоду, і що треба вміти розгледіти в ній «перемогу» —
лавров знову прокрутив відому платівку про «канстітуцію», «дєнацифікацію» і неприпустимість миротворців.
Знов-таки, зарано переходити у формат виборів.
Безпечніше вкладатись у підтримку ЗСУ.