Юлія Кузьменко нарешті на волі — якщо можна волею вважати цілодобовий домашній арешт, Ріфмастер досі за гратами. Можливо, за якийсь час арешт замінять на «нічний», потім зовісм відмінять, а Ріфа також випустять спершу на цілодобовий, і так далі…
«Справа Шеремета» розвалюється на очах, і в такий спосіб її намагаються спустити на гальмах. Але ніхто не поверне Юлії 7 місяців життя, так само як ніхто не поверне життя тим пацієнтам, яких вона за цей час мала оперувати. І головне — ніхто швидше за все не понесе покарання за фабриковану справу, за тримання в тюрмі за ніщо, а отже — це може повторюватись знову та знову.
Тим часом Олександру Кольченку присудили 40 годин виправних робіт — за те, що він під посольством РБ мирно пртестував проти придушення білоруського майдану. Так, це не ті 20 років тюрми, до яких свого часу його засудив Путін, це всього лише 40 годин виправробіт — але це вирок не у Басманному суді, а тут, в «українському» Шевченківському суді! вирок такий само незаконний, як попередні російські 20 років.
Вирок, який так само як і «справа Шеремета» зайвий раз нагадує — радянська каральна система нікуди не поділась, ми досі її не демонтували, навпаки — вона впевнено пережила всі попередні роки «реформ» та «переатестацій», а наразі ще впевненіше регенерує, як багатоголова гідра, здатна пожерти всіх нас, «бандер», патріотів, демократів, «майданутих», «карателів»…
Маємо розуміти — у «наших» ментів та суддів значно більше спільного з їхніми «однояйцевими близнюками» та ідейними побратимами з каральної системи Пуйла та Лукашенка, аніж з нами, вільними громадянами вільної країни. Вирок Кольченку — фактично акція солідарнсоті київської мусарні з мінським ОМОНом. Вони всі — «птєнци гнєзда ГУЛАГа», ми ж — спадкоємці тих, хто з покоління в покоління повставав та воював проти тоталітарної системи. І наша сумісніть з ними в одній державі — дуже тимчасове та вимушене явище. В підсумку хтось має перемогти — або ми, або вони. В 2014 ми мали ілюзію перемоги. Але це була тільки ілюзія. Що ж, значить все ще попереду.
До зали судилаща над Юлією Кузьменко не пускають навіть журналістів. Юля, сама, в оточенні конвою, як небезпечний терорист. Поруч тільки адвокат. Мама чекає на рішення суду на ззовні. Дикунство та сором.