Яку зброю Україна отримала від союзників у 2023 році та що чекати далі

Що у 2023 році надавали Україні союзники

Свої запити українські військові передавали і досі передають через два майданчики. Перший і найбільш дієвий – зустрічі у форматі «Рамштайн» (за 2023 рік відбулося 10 таких контактів з 50 країнами-партнерами) та через міждержавні зв’язки на рівні уряду України та країн-партнерів.

Рік тому напередодні Нового року в інтерв’ю виданню The Economist Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний чітко озвучив потреби ЗСУ на 2023 рік:

«Потрібно 300 танків, 700 БМП, 500 гаубиць, і ми вийдемо на кордони 23 лютого. Ми отримуємо менше, ніж потрібно. Бійців у ЗСУ зараз вистачає. Мені не потрібно ще сотні тисяч. Нам потрібні танки, БТР, БМП та боєприпаси. Я навіть не кажу про F-16. В українських Силах оборони вистачає військових, однак Україна потребує збільшення постачання боєприпасів, снарядів для артилерії, техніки та засобів ППО».

У 2022 році союзники поставили ЗСУ близько 4300 одиниць бронетехніки (переважно легкої) та 750 артилерійських систем. У 2023 року союзники пообіцяли Україні іще понад 1250 одиниць бронетехніки (включаючи і танки) та невизначену кількість артилерії (здебільшого мова йшла про ремонт та заміну пошкодженої зброї). Загалом кажучи, такого військового «зоопарку» найрізноманітнішої техніки та озброєнь, напевно, ніколи не мала жодна армія у світі. Тому це спричинило чимало нюансів.

Попри велике на папері число військової допомоги, все ж Україні з цим всім не вдалося повернутися на кордони 23 лютого. Більше того, крім зброї тепер потрібні також люди для ротації та поповнення бригад, які стримують та відтісняють ворога.

Тож проаналізуємо, що Україні обіцяли союзники на 2023 рік і скільки всього надали. Варто одразу відзначити, що точну кількість отриманої зброї може надати хіба Генштаб ЗСУ, однак багато про що повідомили міжнародні партнери відкрито для публіки, а про інші речі журналісти дізналися неофіційно.

«Танкова коаліція»: великі сподівання, але мала кількість

Фото: Міноборони України

Рік розпочався з багатообіцяючих новин щодо зняття вето на надання Україні натівських танків (старі радянські надавали, зокрема Польща першою передала сотні Т-72). У 2022 році союзники вважали, що це лише ще більше спровокує президента РФ Володимира Путіна та посилить «ескалацію конфлікту». Однак після численних мітингів у світі на підтримку розблокування цього рішення та значних дипломатичних зусиль з боку української влади, вдалося переконати союзників і сформувати «танкову коаліцію».

У липні в Bloomberg з посиланням на інформацію бази даних Ukraine Support Tracker, яку підтримує Кільський інститут світової економіки, написали, що Україна за майже півтора року конфлікту таки наздогнала Росію за кількістю танків, адже РФ втратила половину своєї важкої техніки, натомість Україна отримала суттєве поповнення. Мова йде про чотири види танків: німецькі Leopard 2 (2A4, 2А5 та 2A6), німецькі Leopard 1 (A5), британські Challenger 2 та американські M1 Abrams. Також треба врахувати, що чимало танків та і іншої військової техніки надала сама РФ, як трофейні зразки. У Forbes порахували і написали, що у 2022 році саме Росія стала найбільшим постачальником важкого озброєння Україні – 400 танків, 700 одиниць бронетехніки та 170 артилерійських систем. У 2023 році через позиційну фазу війни, таких «подарунків» для ЗСУ стало значно менше.

Фото: Міноборони України

За даними Ukraine Support Tracker, від початку повномасштабного вторгнення і на літо 2023 року союзники поставили в Україну близько 500 танків, а ще 250 мали надійти до кінця року. Тобто мова йде про потенційно близько 750 танків від заходу за майже два роки війни. Та треба розуміти, що якість усіх цих танків як і загалом всієї переданої зброї – явно бажає кращого, бо частина прибула в неробочому стані. Зокрема, про це перед початком літнього українського контрнаступу повідомляли у The New York Times із посиланням на дані, отримані від власних джерел. А за інформацією Der Spiegel, через це Україна відмовилася приймати другу партію з Leopard 1, бо техніка вже була сильно зношена і потребувала ремонту. Тому Україна точно не отримала всі обіцяні танки, бо частина з них просто непридатна для війни, особливо старі Leopard 1, яких обіцяли близько 200.

Основою цієї танкової коаліції були саме німецькі танки (10 країн приєдналися до танкової коаліції щодо надання Leopard: Німеччина, Нідерланди, Данія, Польща, Іспанія, Швеція, Норвегія, Канада, Фінляндія і Португалія). Українці отримали понад 70 Leopard 2 різної модифікації, та мали отримати дві сотні Leopard 1 з якими в підсумку виникли технічні проблеми (тому важко сказати, скільки таки отримано – як мінімум кілька десятків). Американці зі своїх великих складів (тисячі танків) передали всього 31 танк M1 Abrams. Британці ще менше: маючи чотири сотні танків, вони передали лише 28 своїх Challenger 2.

Фото: Міноборони України

Тобто фактично ЗСУ отримали близько 150-200 робочих танків і ще 100-150 могли забракувати (Leopard 1). Виходить, що захід так і не виконав прохання Головнокомандувача Валерія Залужного і перед початком літнього контрнаступу ми не мали 300 нових танків.

БМП: давали багато та не достатньо

Фото: Oz Suguitan

Найбільше бойових машин піхоти ЗСУ отримали від США та Німеччини. Мова йде про німецький БМП Marder та американський M2 Bradley і Stryker.

Бойова машина піхоти Marder була розроблена для Бундесверу ще в 1970-х роках і досі використовується німецькою армією, проходячи модернізацію. Вона є однією з найбільш перевірених систем озброєння такого роду у світі. Загалом за цей рік було поставлено ЗСУ понад 120 таких машин. Ще більше ми отримали від США їхніх основних машин піхоти – за наявною інформацією мова йде про 190 M2 Bradley кількох модифікацій. Ще мало надійти близько 90 колісних броньових машин Stryker. Крім цього у 2023 році ЗСУ також отримали шведські БМП CV90 – близько 50 одиниць. Невдовзі ЗСУ отримають ще більше цих БМП через домовленість між Україною та Швецією про спільне виробництво.

Тож, якщо порахувати, загалом Україна у 2023 році могла отримати від союзників близько 450-500 БТР. Знову таки, заявлена Валерієм Залужним потреба у 700 машин так і не була виконана.

Фото: Міноборони України

Також варто сказати про поставки легких бронетранспортерів, які почалися ще з 2022 року і продовжилися у 2023-му. Зокрема, можна виокремити американські М113. Цих машин за майже два роки було поставлено дуже багато – понад 1100. Крім цього відзначимо австралійську захищену мобільну машину Bushmaster: на 2022 рік їх було 90 одиниць, у 2023 році повідомлялося про кілька поставок, загальне число яких може становити близько 100 машин.

Менше гаубиць та САУ, але з’явилися нові далекобійні ракети

Фото: з відкритих джерел

Артилерія відіграє ключову роль у війнах. Адже маючи потужну бойову міць і можливість бити по ворогу на відстані десятків кілометрів, можна змусити противника відступити (як це було на Херсонщині минулого року).

Артилерію нам почали ще надавати у 2022 році та продовжили на початку 2023. Однак вже з літа поставки практично зупинилися. Мова йде про американські M777 й L119, британські L119, французькі Caesar, німецькі PzH 2000, словацькі Zusana 2, польські Krab AS-90 та ще чимало інших. У 2023 році до цієї компанії приєдналася також потужна шведська 155-мм самохідна артилерійська установка Archer. Вона має повністю автоматизовану систему зарядки, що робить цю САУ однією з найкращих у світі. Повідомлялося, що восени було поставлено як мінімум вісім таких машин, які є на озброєнні 45-ї ОАБр.

Фото: Міноборони України

У 2023 році важливим стало те, що Україна налагодила виробництво своєї гаубиці – «Богдана», яка б’є натовськими 155-мм артснарядами. На кінець року повідомлялося, що для Збройних Сил України вже зібрали близько 30 таких самохідних гаубиць, які працюють на фронті.

Звісно, також не варто забувати про системи залпового вогню: американські HIMARS (загалом за майже два роки їх було постановлено близько 40 одиниць) та MRLS M270, німецькі MARS II і британські Wolfram для ракет Brimstone.

Міномети ми також отримували зі всього світу, найбільше зі США – 250-300 одиниць, та Польщі – 100 одиниць. Крім того, є інформація, що українська промисловість від початку повномасштабної війни вже виготовила сотні мінометів.

Фото: Міноборони України

Проривом для нас стало те, що у 2023 році на додачу до вже наявних далекобійних ракет Harpoon, весною-літом ми почали отримувати франко-британські авіаційні крилаті ракета класу «повітря-земля» — Storm Shadow/SCALP. Точної інформації про їх кількість немає, імовірно, мова йде про понад півсотні. Також восени ми отримали оперативно-тактичні ракети ATACMS, що уражають цілі на 160 км. На жаль, американці поки що поставили табу на ракети, що вражають цілі на 300 км. За наявною інформацією, нам було передано лише 20 ATACMS. У будь-якому випадку, отримані Storm Shadow/SCALP та ATACMS надали «довгі руки ЗСУ» і можливість бити на великі відстані (почастішала «бавовна» на аеродромах та портах окупантів).

Загалом щодо артилерії та САУ у 2023 році не сталося значного збільшення їхньої кількості. Тому прохання Залужного про додаткові 500 гаубиць, імовірно, так і не було виконано. Однак було розблоковано рішення по далекобійних ракетах, які змінили ситуацію в Чорному морі.

Боєприпаси: отримали понад 2,6 млн артснарядів 155 мм, треба не менше наступного року

Фото: Getty Images

Для війни потрібні боєприпаси, особливо важливими є 155-міліметрові артснаряди, на які перейшла наша артилерія, коли почала користуватися натовської зброєю. Однак і тут не вийшло втілити обіцяне.

Ще 20 березня міністри оборони та закордонних справ Євросоюзу погодили план закупівлі боєприпасів, що передбачав постачання Україні мільйона снарядів до кінця 2023 року. Та через ряд факторів було доставлено менше третини – близько 300 тис. При тому, що Північна Корея доставила Росії близько 350 тис. артснарядів цього року, повідомив міністр закордонних справ Литви Габріелюс Ландсбергіс.

Як не дивно, та Південна Корея з початку року виявилася найбільшим постачальником артилерійських боєприпасів для України, аніж усі країни Європи разом узяті, пише The Washington Post. Мова йде про 330 тис. артснарядів.

Крім цього, Велика Британія та Німеччина надали ще десятки тисяч артснарядів.

Та найбільше артснарядів відправили, звісно, США – понад 2 мільйони 155-мм снарядів на додачу до мільйона боєприпасів інших калібрів.

У Пентагоні кажуть, що Києву потрібно 90 тисяч снарядів на місяць. Однак за оцінками Естонії, річна потреба в артилерійських боєприпасах України має становити 200 тис. снарядів на місяць, щоб отримати локальну вогневу перевагу над РФ, яка щороку може виробляти близько 2 млн артснарядів. Тобто ЗСУ треба близько 2,4 млн боєприпасів на рік. Однак така кількість може спустошити всі європейські та американські запаси загалом лише протягом 2024 року. Тому важливим стало питання, щоб Україна з партнерами у 2024 році ще більше наростила виробництво власних боєприпасів, які почала регулярно виробляти у 2022 році. Зокрема, до кінця 2023 року в Україні мали запустили виробництво 155-мм артснарядів.

Кількість і якість ППО стабільно зростає

Фото: Міноборони України

Найкраще справа рухалася із переданням засобів протиповітряної оброни Україні. Адже цей рік відкрив для нас ряд нових ППО, які з перших днів використання показали свою продуктивність і змогли значно посилити наш повітряний простір, зберегти чимало життів серед цивільних через постійні обстріли шахедами та ракетами мирних міст України.

Мова йде про американський ЗРК Patriot, норвезький комплекс NASAMS, німецькі комплекси ППО IRIS-T, італійсько-французькі ЗРК SAMP/T, американський ЗРК Hawk і ЗРК Avenger, британські Stormer HVM 2, французький ЗРК Crotale, італійський ЗРК Skyguard та інші радянські зразки й багато переносних зенітно-ракетних комплексів. Вже від самої кількості назв стає очевидно, що у плані ППО союзники почули Україну.

Фото: twitter.com/oleksiireznikov

Найпотужнішою і найдорожчою системою оборони (ціна однієї батареї – $1 млрд, а одна ракета – вартує $4 млн) є ЗРК Patriot, що здатна збивати навіть балістичні ракети і має радіус перехоплення 80 км. Перша батарея на озброєнні України, яка стала прикривати Київ, з’явилася навесні, саме з їхньою допомогою ЗСУ почали знищувати російські «Кинджали» (на кінець листопада було збито 15 цих ракет), які раніше не могли перехоплювати. Тож, у 2023 році по батареї цю зброю Україні поставили США та спільними зусиллями Німеччина й Нідерланди. У кінці року Німеччина оголосила про передачу ще одного комплекту ЗРК Patriot, який імовірно вже працює в Україні. Тому можна говорити про три потужні такі системи в Україні. На жаль, десятками цю зброю не можуть надавати Україні, оскільки, для прикладу, на всю територію США є лише 60 батарей, а виготовлення нових – довготривалий процес.

Система NASAMS – чудовий засіб для захисту об’єктів критичної інфраструктури та військових об’єктів. Зокрема, у Норвегії їх використовують для захисту авіабаз. Перші дві батареї отримано восени минулого року, ще 6 були замовлені США для України, одна замовлена Канадою, також Норвегія поставила кілька, адже почала переозброювати свою армію. У 2023 році до двох наявних додалося ще як мінімум 4 (можливо і 6) нових батарей. Тому загальне число орієнтовно становить 6-8 систем.

ЗРК IRIS-T – сучасна система ППО, яка здатна вражати одночасно кілька цілей протягом кількох хвилин. Німеччина постачає Україні дві версії ЗРК IRIS-T — малої та середньої дальності. Перший ЗРК IRIS-T з’явився в Україні в середині жовтня минулого року. За цей рік точно було додатково розгорнуто ще три системи. Але офіційно на сайті німецького уряду мовиться про загалом 5 таких систем до кінця 2023 року. Тому число цих ЗРК становить на сьогодні 4-5 систем.

Фото: Міноборони України

Про перший в Україні ЗРК SAMP/T, який називають європейським аналогом ЗРК Patriot, повідомлялось у травні-червні. Наразі немає інформації про нові поставки. Але як зауважують у defence-ua, через малу кількість пускових установок і повільний темп відновлення запасів зенітних ракет ймовірність поставки додаткових SAMP/T поки виглядає малою.

Тож, загалом кажучи, наявність зимою електрики в домівках українців засвідчує ефективність наданої зброї і формування нової багаторівневої повітряної оборони, яка ще більше має посилитися з появою F-16.

У порівнянні з 2022 роком суттєво знизилися темпи надання військової допомоги

До середини року темпи постачання союзниками військової техніки були високими, однак від початку літнього контрнаступу – суттєво опустилися, а в певних питаннях – зупинилися.

«Приблизно з травня 2023-го темпи постачання техніки почали поступово знижуватись. Якщо минулого року Україна отримувала щомісяця близько 450 одиниць бронетехніки й 75 артилерійських систем, то з травня ці показники впали щонайменше вдвічі. В останні місяці Україна більше не отримує нових гарантій від Заходу щодо постачання важкого озброєння, крім систем ППО та авіації», — пише Forbes.

На середину року Україна отримала лише половину обіцяної зброї. У липні Кільський інститут світової економіки провів дослідження, яке показало, що найперші союзники України — США, Німеччина та Велика Британія — надали Україні значно менше зброї, ніж обіцяли.

«Загалом поставлено лише трохи більше половини заявленого важкого озброєння», — повідомили дослідники, відзначаючи, що країни Східної Європи змогли поставити більше (понад 80%), але також не виконали обіцянок щодо важких озброєнь.

Цікаво, що від початку 2023 року зростав показник обіцянок щодо військової допомоги, який перевищував фінансову, і особливо цей показник зріс перед початком контрнаступу – у квітні та травні. Однак загальна тенденція рухалася до зменшення обсягів допомоги.

«Нові обіцянки не такі великі, як на початку року, а поставки військової техніки значно нижчі за зобов’язання», — зауважують аналітики.

У своєму грудневому звіті, Кільській інститут пише, що нова допомога від союзників Україні опустилася до найнижчого рівня з січня 2022 року.

«Динаміка підтримки України сповільнилася. Нещодавно виділена допомога досягла нового мінімуму з серпня по жовтень 2023 року — майже на 90% порівняно з тим самим періодом 2022 року. Зараз Україна все більше покладається на основну групу донорів, таких як США, Німеччина, Північна та Східна Європа. Ці країни продовжують обіцяти та надавати як фінансову допомогу, так і важливе озброєння, таке як винищувачі F-16. Прогноз наразі незрозумілий, оскільки найбільші донори, а це ЄС та США ще не затвердили своєї допомоги Україні на наступний рік», — констатують дослідники.

У період із серпня по жовтень 2023 року спостерігалося різке скорочення обсягу новонаданої допомоги, причому вартість нових пакетів склала лише 2,11 мільярда євро, що на 87% менше порівняно з тим самим періодом 2022 року та є найнижчим показником із січня 2022 року.

«Наші цифри підтверджують враження про більш невпевнену позицію донорів в останні місяці. Україна все більше залежить від кількох основних донорів. Враховуючи невизначеність щодо подальшої допомоги США, Україні залишається лише сподіватися, що ЄС нарешті ухвалить свій давно оголошений пакет підтримки в розмірі 50 мільярдів євро. Подальша відстрочка однозначно зміцнить позиції Путіна», – каже Крістоф Требеш, керівник групи, що розробляє Ukraine Support Tracker , і директор дослідницького центру Кільського інституту.

Тож, на теперішній момент подальше постачання озброєння в Україну зіткнулося з двома основними проблемами: відсутність чіткої стратегії підтримки України після літнього контрнаступу та блокування фінансування через політичні процеси в США та ЄС (сенатори США досі не погодили виділення понад $60 млрд допомоги Україні, а Угорщина заблокувала $50 млрд допомоги Києву від ЄС).

Тому наше командування розробляє нові чіткі плани щодо військових дій і цілей на 2024 рік з урахуванням можливостей, які надають зараз союзники. Звідси і мова про інтенсивне будівництво фортифікаційних споруд, як план «Б» на випадок, якщо не отримаємо багатомільярдну фінансову й військову допомогу. Тим часом наші дипломати намагаються переконати сенаторів США та угорську владу розблокувати виділення таких потрібних мільярдів для перемоги України.

На яку зброю очікувати наступного року: F-16 та збільшення свого виробництва

Фото: Міноборони України

Минулого року вважалося, що 2023 рік стане вирішальним у війні, адже великі сподівання покладалися на масштабний контрнаступ ЗСУ. Однак через різні причини не сталося бажаного, відповідно, теперішні сподівання на перемогу перенеслися на 2024 рік. Безперечно, що для цього Україні знадобиться зброя, багато зброї.

Як розповів військовий експерт, генерал-майор СБУ в запасі Віктор Ягун, під час війни зброї завжди не вистачає, скільки б нам її не давали. Але треба враховувати реалії того, що дають і готові надати.

«Наприклад, у США є 6 тис. танків «Abrams». При бажанні, вони могли б дати ЗСУ 1 тис. цих танків. Але вони їх нам не дадуть, бо мають свої плани. Вони для чогось їх всіх тримають, хоча не можу сказати для чого. Також ще з 2022 року стояло питання, що нам можуть надати чимало A-10 Thunderbolt II, так званих «бородавочників» – одномісні штурмовики. Вони були б нам дуже потрібні в першу чергу, як зброя наступу. Але ми їх не побачили. Чому? Бо відмовилися надавати.

Загалом існує дуже багато зброї, яку ми б хотіли бачити у себе, але її просто фізично немає, або вона закінчується, чи є в такому стані у партнерів, що її доводиться ремонтувати. Як це було з частиною танків, що нам надали для контрнаступу. Та для надання нам зброї, проходить чимало політичних узгоджень й домовленостей. Добре, що хоч щось давали і дають, але зрозуміло, що цього недостатньо. Те, що нам треба для війни неодноразово озвучував наш Головнокомандувач», – каже Віктор Ягун.

Безперечно, що найбільше в Україні очікують на винищувачі F-16, про які Київ просив чи не з першого дня повномасштабної війни. Не дарма Міноборони України у своєму календарі «Зброя перемоги» поміж всієї наданої військової техніки союзниками поставили на перше місце саме літаки F-16. До того ж, ці літаки та збільшення систем ППО можуть дозволити вперше з часу повномасштабної війни дозволити відкрити в Україні один чи декілька цивільних аеропортів, як це є в Ізраїлі, коли незважаючи на постійні загрози, надійна зброя дозволяє аеропортам працювати.

Тож, лише в кінці травня 2023 року було оголошено про створення «коаліції винищувачів» до якої долучилися ряд країн, зокрема і США. Звісно, що літаки не можуть просто дати, для цього треба спершу навчити наших пілотів та інженерів, які обслуговуватимуть літаки. Вже на початку 2024 року, за пів року часу відколи було погоджено передачу F-16, винищувачі будуть захищати українське небо.

За 45 років, відколи перші моделі F-16 почали виготовляти, їх випустили понад 4,5 тис. одиниць. Україні погодилися передати понад 70 літаків, тобто чотири ескадрильї, які мають розгорнути впродовж 2024 року. Найбільше машин надають: Нідерланди, Бельгія та Данія. Однак треба розуміти, що ці країни не просто так дають нам літаки – взамін вони отримають сучасні F-35.

«Коли ми хочемо вже зброю, тоді у переважній більшості – це військові рокіровки. Нам дають старішу техніку, а самі на її місце купують чи їм передають США новішу. Наприклад, хорвати віддали нам свої радянські гелікоптери, а взамін отримали нові. Так само, коли нам передали радянські БТРи, а взамін мали нові. У переважній більшості, щоб отримати зброю треба продумати таку військову рокіровку, хто що отримує взамін, коли нам дасть своє», — відзначає Віктор Ягун.

Тому військовий експерт наголошує на важливості підписання довгострокових контрактів з виробниками зброї, щоб мати нову техніку.

«Також важливо чим більше випускати своєї сучасної зброї. Наприклад, наш танк «Оплот», його виготовили щось 7 штук, а з 2014 року – жодного, хоча він входить в топ-15 найкращих танків світу і є на одному рівні з новими Леопардами. Просто його треба було виготовляти, наповнювати змістом. Росіяни могли ж замовляти для своїх танків французькі приціли та навігацію, чому ми не могли. Наше залізо та іноземні технічні девайси – можуть знову оживати «Оплот». Це було б дешевше і краще для нас. Маємо відкривати завод з німцями, але питання, що будуть робити наші бронетанкові заводи, досі не зрозуміло», – говорить військовий експерт Віктор Ягун.

Фото: Міноборони України

Так, не секрет, що великий акцент у 2024 році Україна робитиме на власному виробництві зброї. Адже друга половина 2023 року показала, що покладатися виключно на допомогу союзників не можна, бо чим довше триває війна, тим більше у світі наростає «втома від України», тому доводиться постійно нагадувати, що українці на своїй землі зупиняють загарбницьку армію Путіна, щоб іншим країнам не довелося воювати.16-та зустріч у форматі Рамштайн особливо підкреслила цю зміну парадигми, щодо власного виробництва зброї. 11 жовтня президент Володимир Зеленський виступаючи на військовій зустрічі оголосив про ініціативу з формування коаліції розвитку оборонної індустрії в рамках вже наявної коаліції спроможностей. А під час свого грудневого візиту у США він та його команда мали ряд зустрічей з оборонними підприємствами Америки та світу, де Зеленський знову підкреслив важливість співпраці та спільного виробництва. Тому наступний рік точно може стати роком збільшення власного виробництва зброї в Україні. Під час своєї пресконференції Зеленський вже окреслив одну важливу ціль – зробити у 2024 році в Україні не менше 1 млн дронів.

«Нині вже сотні компаній задіяні в ключових виробництвах, і я вдячний кожному підприємству, яке забезпечує потрібний результат для наших воїнів. 2024 рік має стати часом суттєвого зростання внутрішнього оборонного виробництва. Контрактування й бюджет забезпечуємо. Окрема увага – виробництву всіх видів потрібних дронів, зокрема FPV та боєприпасів до них. Україна мусить стати здатною забезпечувати всі необхідні потреби в дронах», — написав президент України після засідання Ставки 26 грудня.

Як відзначає ЕП, локалізація військового виробництва не тільки робить Україну більш незалежною в питанні озброєння, а й стимулює економіку. Вітчизняні компанії та їхні підрядники сплачують податки, тож частина державних коштів повертається до бюджету, з якого фінансується оборона. Це дозволяє купувати більше зброї, покращувати її та продовжувати боротьбу.

Фото: defence-ua.com

Важливим питанням, яке треба вирішити на 2024 рік також є далекобійні ракети. Їхня кількість досі залишається незначною, не факт, що союзники змінять своє рішення і в наступному році. Зокрема, про потужні далекобійні німецькі ракети Taurus українці говорять від весни-літа, але уряд Шольца так і не погоджується їх надавати. Тому виробництво своїх далекобійних ракет та безпілотників – також питання пріоритету на наступний рік.

«Безперечно, що у 2024 році Україна продовжить розробку й виробництво своєї далекобійної зброї. Бо поки не дають. З Ізраїлем сталася цікава історія щодо далекобійних ракет. Вони використали їх для удару по іранському реактору, щоб завадити з розвитком їх ядерної програми. Потім виявилося, що ізраїльтяни використали американські ракети. У США було багато претензій до Ізраїлю, але ті сказали наступну фразу: ви можете мати претензії, але якщо треба захистити свою батьківщину і знищити ворога, тоді краще ми будемо під санкціями і осудом, ніж не використаємо зброю у відповідний момент. Україна цієї можливості позбавлена. Нам не дадуть використовувати західну далекобійну зброю по території Росії, тому ми йдемо своїм шляхом. Готуємо наші спроможності, зокрема, далекобійні безпілотники. Думаю, це питання буде вирішено виключно нашими силами», — наголошує генерал-майор СБУ в запасі Віктор Ягун.

Фото: Маріуш Блащак

У грудні Reuters написали ексклюзивний матеріал, що під час візиту президента Зеленського до США, американцям було передано новий список побажань від ЗСУ на наступний рік. Крім вже звичних нам танків, гаубиць й далекобійних ракет, у списку було кілька сюрпризів: транспортні літаки C-17 і C-130 Super Hercules, ударні вертольоти Apache, а також вертоліт Black Hawk, крім цього винищувачі F-18 та безпілотники MQ-9B Sky Guardian, і дорогу систему протиповітряної оборони Terminal High Altitude Area Defense (THAAD). Чи реально це все отримати? На початку війни союзники навіть не хотіли слухати про танки та літаки, а тепер — це реальність. Тому важливим фактором є не сам тип зброї, як політичні процеси в середині США напередодні президентських виборів у листопаді 2024 року. Адже рішення ухвалюють політики.

Цікаву фразу щодо того, що точно союзники не дадуть Україні зі своєї зброї у 2024 році сказав у жовтні цього року колишній прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон:

«Доки Україна не стане членом НАТО, Захід не запропонує ядерну «парасольку». Це очевидно. Але цей час мусить наступити, і це правильно. Тим часом ми мусимо надати усі технологічні рішення: дрони, розвідницькі дані», — розповів британський політик в ефірі національного телемарафону, натякнувши, що ЗСУ можуть очікувати, по-суті, на будь-яку зброю, крім ядерної, але для цього потрібен час та політична воля партнерів.

Тож, підсумовуючи, у 2024 році Україна готується до кількох можливих сценаріїв, які багато в чому залежатимуть від ухвалення союзниками військової допомоги Києву. США та ЄС у січні можуть виділити понад 110 млрд доларів, які дозволять ЗСУ просуватися далі, особливо за підтримки F-16. Якщо допомога буде затримуватися, а поставки зброї ще більше сповільняться, Україні доведеться вести оборонну війну. Тому Київ нарощує власне виробництво та розбудовує нові лінії фортифікацій, щоб бути більш незалежними від політичних колізій у столицях союзників.

Юрій Мартинович