Як Фінляндія утерла носа Путіну

Парламент Туреччини схвалив протокол про вступ Фінляндії до НАТО. Це означає, що найближчим часом Фінляндія уже офіційно і повністю вступає в Альянс. І російський диктатор отримає ще більше НАТО біля кордонів РФ. І головне — блок, яким лякають кожного росіянина від 2 до 102 років — все ближче підступає до стратегічного аеродрому Оленья під Мурманськом. Це той самий, куди росіяни після «бавовни» в Енгельсі перемістили всі свої стратегічні бомбардувальники, які вбивають цивільне населення в наших містах.

Вступ Фінляндії в НАТО — блискавичний, миттєвий і тріумфальний раз і назавжди поклав край будь-яким розмовам, що нейтралітет, компроміси з РФ і поступками абсолютно неприйнятний варіант для України. Його тривалий час просували для нас саме під кодовою назвою «фінляндизація».

Коли президент Франції Еммануель Макрон приїздив у лютому напередодні великої війни — він зізнався, що пропонував для України хворобливу «фінляндизацію». Аби зберегти обличчя Путіна і нагнути Україну поступитися територіями та інтересами.

Достеменно невідомо, що саме обіцяв тоді у Кремлі Путін, але воно не спрацювало. Як колись СРСР обіцяв не нападати на Фінляндію, так само офіційні особи РФ до світанку 24 лютого клялись у миролюбстві. А з урахуванням зміни форматів війн за останнє десятиліття, коли одній державі не обов’язково офіційно оголошувати війну іншій — атаки можуть відбуватися за допомогою «вежливых людей», «ополченцев», приватних військових компаній та просто цинічно заявляючи, що ми ось просто ідемо танковими колонами й висаджуємо десанти аби поміняти демократично обрану владу на зручних маріонеток.

Пропозицію про «фінляндизацію» України сумна коняка Сєрґєй Лавров робив колишньому держсекретареві часів Обами Джону Керрі ще у 2014 році. Що ось ми взяли Крим, помагаємо вільнолюбному народу Донбасу боротися проти столичної хунти. Тому зійдімось посередині — Україна не йде в НАТО і ЄС, дружить з РФ, і так буде всім щастя і добро. Але на щастя, ані адміністрація Обами, ані наша тодішня влада не розглядала цього варіанту, вважаючи його абсолютно неприйнятним — і так воно загубилось у вирі подій.

Але далі в нашому політичному ставку поспливали популярні кавалочки а-ля Арестович і понеслись заяви про те, що нездорова «фінляндизація» – це найкращий вихід для України. І що не треба ніякої антиросійської діяльності, ніякого спротиву антиросійського. Мовляв, треба просто перестати провокувати Росію — і все само розсмокчеться.

Насправді кожен поширювач ідей «фінляндизувати» Україну — очевидно, або не читав, як воно насправді було у фінів, або свідомо працював на інтереси РФ.

Історик Генрік Мейнандер у своїх роботах дуже добре описав, як Фінляндія маневрувала поміж договорами з СРСР — тодішній президент Урхо Кекконен на позір усміхався Москві, на практиці економіка та безпека повністю повторювали моделі близьких західних сусідів. Аби ввести в оману радянських керівників — була негласна домовленість із фінською пресою не надто афішувати зближення з Заходом. Як підсумок — сучасна Фінляндія на момент офіційної заяви про вступ до НАТО була повністю готова до всіх стандартів. І не було жодного уряду, який би сказав, що для фінів це не на часі, або їм треба трошки почекати поки в політиці відкритих дверей будуть якісь зрушення.

Лавров, Путін і їхні численні посібники проґавили момент, коли можна було проштовхнути перетворення України в беззубого овоча.

Якби Медведчук, Портнов, Царьов і Янукович були дещо далекогляднішими до 2013 року замість «позаблоковості» та «багатовекторності» варто було б проштовхувати щось схоже. Цілком можливо — навіть записати в Конституцію. Але річ у тім, що до певного моменту порівнювати свої відносини із Фінляндією 1944 року Росії було невигідно. І тому російські посібники в Україні просто самі вирішили бути позаблоковими, що на думку авторів виключало членство в блоці НАТО і не факт, що виключало членство в Договорі ОДКБ.

Не так давно державний зрадник, колишній регіонал і людина, яку готували в топгауляйтери окупованої України Олег Царьов розповів, де стратили та що готували вороги України.

«Я тримав у руках документ, розроблений аналітиками Партії регіонів, де розглядався сценарій довічного президентства Януковича. Було очевидно, що вибудовуючи дружні відносини з Російською Федерацією, домагаючись зростання економіки, підвищення рівня життя, все це зробити реально. Два президентські терміни, зміна Конституції, ще два терміни…», — розповів Царьов в інтерв’ю російським пропагандистам. За сценарієм проросійських сил, треба було «виступати за сепаратизм, за відокремлення низки західних областей в автономне утворення, яка не підтримує центральної влади». Решта частина України з часом увійшла б в склад РФ непомітно для широкого загалу.

Якщо поглянути на різницю досвідів Фінляндії та України — Росію не влаштовує існування суверенної України взагалі. Фінляндія після Другої світової війни зберегла суверенітет тому, що СРСР не мав інтересу у повному підкоренні цієї держави — вистачило і частини території. Росії, як свідчить ситуація з ОРДЛО, українські території не так потрібні. Не потрібні їй і наші українські міста — Маріуполь, Мелітополь, Харків. Окупантам не потрібна архітектура, культурна цінність чи економічна потуга. Їм потрібні політичні завоювання. І тому будь-яка політична поступка з українського боку не гарантуватимуть миру допоки Україна претендуватиме на право самостійно визначати своє майбутнє.

Вступ Фінляндії в НАТО найкраще показав, що немає кращих гарантій безпеки й захисту, як участь у цьому блоці. Що приходить той час, коли уряд і народ через постійні погрози зі швидкістю світла оформлює всі потрібні заявки. І не слухає «альтернативну думку» чи займається популізмом на догоду пацифістів за російські гроші.

Віднині «фінляндизація» — означає супершвидкий вступ в НАТО і смачного ляпаса Путіну. Бо той, хто так прагнув відсунути кордони НАТО якомога далі і постійно юлив про це то у Трампа, то у Байдена — отримав страшний сон наяву. Фінські снайпери в натівській формі стануть нічним кошмаром кожного мешканця Санкт-Петербурга, який пишався своїм лідером Путіним.

Марина Данилюк-Ярмолаєва