Послухала «інтервʼю» Арєстовіча путінській підстилці Собчак.
Деякі міркування вважаю за потрібне зафіксувати.
Я досі рахую Арєстовіча великою небезпекою для України. І скажу відверто: навіть Путін не лякає мене так, як Арєстовіч, якщо говорити в контексті існування України. Бо Путін має «вплив» на український народ тільки збройним шляхом: він відкритий ворог, який прийшов вбивати.
Арєстовіч — не відкритий ворог (для більшості українців). Він не ворог навіть для нашої держави, він громадянин України, на якого не відкрито жодної справи за державну зраду. Він має реальний вплив на український народ та можливість балотуватися у президенти, на що він налаштован дуже серйозно.
Наразі він робить ставку не тільки на ватників і русофілів, а й на всіх «уставших от войни», «жертв тцк», на антиподів і Порошенку і Зеленському (!) тощо тощо.
У прелюдії до інтервʼю Собчак (яке реально планується на осінь), Арєстовіч повторив свої тези про «позицію України в ролі антиколоніальної жертви», згадав про Портникова і Порошенка, як головних «ідеологів» «української України», і все в тому ж дусі.
Головне, на чому наголосив совєтскій школьнік: у незакінченні війни винна не Росія, а внутрішня політика України (тобто, Зеленський).
Перекладаю одразу ту єрєсь, яку він ніс, на реальну мову життя: Зеленський винен у тому, що «ведеться» на «активну агресивну меншість», яку, за думкою Арєстовіча, треба просто задавити (в своїх ефірах з латиніними і романєнкамі він відверто зізнається у своїх сподіваннях, що їх/нас перемелить ця війна). І далі — спокійно йти на перемовини з Путіним.
«Когда прідьот врємя пожимать руку, улибаться Путіну і говоріть с нім о мірє, я буду пожимать руку, улибаться і говоріть с нім о мірє» — підсумовує Арєстовіч своє вилизування ануса імперській мразоті Собчак.
До речі, ця бесіда Арєстовіча і Собчак дуже нагадала мені розмову (теж онлайн) Мосейчук і Собчак, саме напередодні повномасштабного вторгнення, про те, як же нам треба міріться!
Варто також зауважити, що «приводом до інтервʼю» вони зробили якусь жовтуху від Гордона про їх (Альоши та Ксєніі) нібито роман! Тобто, Го(н)рдон і тут підіграв російській балалайці.
Підсумовуючи, бачу чітку послідовність всієї цієї дичини:
— З усіх прасок несеться про «заморозку», «закінчення війни» у цьому році.
— Єрмак заявляє про можливість участі Росії на наступному мирному саміті восени та можливості домовленостей з Путіним. (Що означає «закінчення війни» та вибори президента в Україні).
— Арєстовіч вкотре заявляє, що йде в президенти, щоб зробити навіки мир з Росією.
Як дуже влучно каже Портников: це «станція Хасавʼюрт». Що сталося з Ічкерією після цього «миру» з Росією, нагадувати не буду.
Але, здається, свого «Кадирова» в Україні Росія вже знайшла.