Не аж так багато додасть нашому розумінню ситуації стаття з «Washington Post», проте тут все розкладено по поличках, ну й взагалі приємно ще раз почитати, як вороги рухаються до своєї поразки. Тому пропонуємо:
ЧОМУ РОСАРМІЮ В УКРАЇНІ ДОБИВАЄ ВЛАСНА ЛОГІСТИКА?
Автори: Бонні Берковіц та Артур Ґалоча
Заскочені зненацька конвої і розбиті танки. Генерали, що загинули близько до фронту. Прострочені на роки пайки. Обмороження.
Експерти кажуть, що російська армія була налаштована на швидку, рішучу атаку, але її слабкістю є матеріально-технічне забезпечення. І ця слабкість проявляється на дорогах України зараз, через місяць після початку вторгнення [статтю опубліковано 30 березня 2022 р. – ред.].
Аналітики вважають, що росіяни планували швидко захопити Київ і змусити президента Володимира Зеленського відмовитись від влади. Якою б не була їхня стратегія, цього не сталось. І Росії, з її нездатністю забезпечити надходження постачання до військ у тривалій наземній війні ніби пороблено.
Після кількох тижнів відсутності хоч якогось успіху, за винятком захоплення території південно-східної України (і це попри невпинні обстріли та тисячі жертв серед військових та цивільного населення), Москва заявила під час мирних переговорів у вівторок [29. 03. 22], що вона «різко зменшить» військову активність у північній частині країни, поблизу Києва та Чернігова.
На тлі запеклого українського опору «ми можемо припустити, що [росіяни] не організували належним чином матеріально-технічне забезпечення, необхідне для ефективного Плану Б, який би передбачав серйозну війну в найбільшій країні Європи за межами Росії», відмічє Майкл Кофман, директор з досліджень Росії в CNA (Center for Naval Analyses), аналітичного центру у Вірджинії.
Проблема в масштабах України.
Росія надає перевагу переміщенню військ та припасів залізницею і робить це зараз на південному сході, захопивши Херсон і Мелітополь та забезпечивши переправу через Дніпро.
Але вона не контролює залізничні вузли на півночі, такі як Чернігів, відтак російська техніка змушена там пересуватись дорогами, частина з яких [в цю пору року] мокрі та болотисті.
«Перевезення вантажівками займає багато часу, — сказав Кофман, — і тиранія відстані стає справді, справді нещадною, тому що вони намагаються перекидати значні сили вузькими дорогами».
І це не одна поїздка. Вантажівки з постачанням та інші допоміжні транспортні засоби мають постійно курсувати туди-сюди.
ЯКИМ Є ОКРЕМИЙ РОСІЙСЬКИЙ ПІДРОЗДІЛ?
Зброя та бійці в будь-якому наземному вторгненні не проіснували б довго без підтримки механіків, медиків, інженерів, водіїв вантажівок, кухарів та іншого персоналу. Потреби солдатів, які воюють у сучасній війні, величезні. У середньому на кожного російського солдата припадає близько 200 кілограмів припасів на день, включаючи продукти харчування, паливо, боєприпаси, медичне забезпечення тощо.
Росія направила в Україну понад 150 тис. військових, організованих у різні підрозділи.
Російська армія працює з меншою кількістю персоналу підтримки, ніж інші збройні сили. Близько 150 з 700-900 військовослужбовців можна вважати допоміжним персоналом, і оскільки такий підрозділ буде частиною більшого військового формування, розгорнутого в даному районі, його бійці можуть отримувати допомогу від інших підрозділів матеріально-технічного забезпечення. [На доданих фото бачимо орієнтовний склад російської батальйонно-тактичної групи – ред.]
Але це співвідношення навіть не наближається до показників армії США, яка надає близько 10 солдатів підтримки на кожного бійця, відмічає підполковник у відставці Алекс Вершинін.
ПРОБЛЕМИ ТА МОЖЛИВІ ПРОБЛЕМИ
Якби план вторгнення Росії передбачав повільне, постійне просування, зазначає Вершинін, вона намагалася б швидко взяти під контроль повітряний простір, а потім створювати безпечні міні-бази кожні 50-60 кілометрів захопленої території. Окрема база мала б ремонтне депо, медичну станцію та запаси, щоб усе належне було під рукою.
Натомість Росія намагалася здобути перевагу завдяки несподіваним, швидким марш-кидкам на далекі дистанції, що значно розтягнуло всі лінії постачання. Наприклад, перший кидок росармії від Криму до Херсона становив майже 200 км, а ривок від Білорусі до Києва — 140. Тим часом, 150 — 200 кілометрів це максимальна робоча відстань між ударною групою та станцією забезпечення.
Вершинін вважає, що сумнозвісний 40-кілометровий конвой не “застряг” під Києвом, а був навмисно зупинений, щоб його частини виконували роль бази матеріально-технічного забезпечення, яка буде поза зоною дії української артилерії, якщо Росія пізніше спробує захопити місто.
Рішення знехтувати логістикою може спрацювати під час швидкого наступу, але не залишає місця для помилок у тривалих воєнних діях. Ось деякі проблеми, які схоже вже виникли у росіян:
.
СЛАБКИЙ ЗАХИСТ КОЛОН З ПОСТАЧАННЯМ
Вантажівки, які рухаються маршрутами постачання, потребують захисту, особливо якщо варіанти їхнього пересування обмежено до кількох передбачуваних доріг.
Але російські війська, як наголошує Кофман, від початку не дотримувались базових вимог до супроводу конвоїв постачання. Захист вразливої логістичної техніки мали б забезпечувати додаткові броньовані машини та солдати. Тим часом, автомобілі постачання іноді залишалися самі по собі, навіть після того, як українські військові у соцмережах рекомендували громадянам атакувати бензовози, якщо побачать їх без супроводу військових.
Міністерство оборони Великобританії 17 березня повідомило у Twitter, що українські контратаки змусили Росію «повернути велику кількість військ на захист маршрутів постачання».
«Розширення маршрутів постачання робить ваші допоміжні підрозділи вразливими для засідок, — відзначає Кофман, — і українці досить швидко зрозуміли, що ахіллесовою п’ятою російських військ є логістика».
РОЗРІЗНЕНА КОМАНДА, ПОГАНИЙ ЗВ’ЯЗОК
Структуру російського командування можна «в кращому випадку назвати заплутаною», зазначає Ендрю Ґалер, керівник відділу сухопутних військ в агентстві оборонної розвідки на основі відкритих джерел Janes. Це не одна структура, а чотири, з чотирьох різних регіонів Росії. «Єдиний уніфікований ланцюжок командування зробив би життя набагато простішим, — сказав він, — але в росіян його немає».
Ґалер вважає, що явним доказом неефективності ланцюга командування є загибель щонайменше 15 вищих російських командирів, серед яких сім генералів (за даними Міністерства оборони України). Як правило, такі високопоставлені офіцери не мали би перебувати близько до лінії фронту, але їм довелося діяти ближче, ніж зазвичай, щоб навести лад і керувати операціями на нижчих рівнях.
Багато російських військових на півдні є професійними солдатами, частини яких базовано в Криму. Але в інших місцях, особливо на півночі, російські війська, складаються зі значної кількості призовників, що гірше підготовані та значно менш вмотивовані. Видається, що накази про вторгнення дійсно тримали від рядових у таємниці.
«Вони не сказали військам, що їх насправді залучили до вторгнення в Україну, аж поки це не стало зрозуміло саме по собі», – вважає Кофман. «Зрозуміло, що військові, котрі переконані, що їдуть на навчання, використовують зовсім інший підхід до планування логістики, ніж якби вони знали, що їх відправляють на повномасштабну війну».
Комунікація зіпсувалась ще більше, коли під час бомбардування таких міст, як Харків, російські війська знищили вежі стільникового зв’язку, необхідні для використання власної захищеної мережі. Вони були змушені використовувати незахищені лінії, які легко прослуховувались. Як повідомляє New York Times, один із російських генералів загинув під час авіаудару через те, що українці знайшли його за сигналом мобільного телефону.
ДЕФІЦИТ ЇЖІ, ВОДИ ТА ПАЛИВА
В соцмережах багато повідомлень про те, що російським солдатам не вистачає їжі та навіть палива для танків, але важко сказати, чи це поодинокі випадки, чи поширені проблеми.
17 березня британська розвідка написала в Твіттері, що проблеми логістики «заважають Росії ефективно забезпечити свої передові війська навіть основними предметами першої необхідності, такими як їжа та паливо». Високопоставлений представник оборони США заявив, що деякі російські солдати отримали обмороження через відсутність спорядження для холодної погоди
The New York Times повідомили, що деякі солдати мали із собою пайки, термін придатності яких закінчився в 2002 році. Також було перехоплено розмову між військовими поблизу Києва, які нарікали на відсутність їжі, води та палива. CNN посилається на два “джерела, знайомі з цією темою”, які стверджують, що Росія попросила харчові пайки в Китаю. Також можна побачити багато відео з мародерством солдат, що, за словами Кофмана, не є рідкістю для російських військ у воєнний час.
СУМНІВНА МЕДИЧНА ДОПОМОГА
Важливим аспектом військового планування є організація лікування та транспортування поранених солдатів: в ідеалі це має бути зроблено протягом першої години після травми, зазначає Синтія Кук, експертка з військової логістики, яка керує групою оборонно-промислових ініціатив у Центрі стратегічних і міжнародних досліджень. За її словами, надходять повідомлення про невідповідне медичне забезпечення російських військ
«Ви знаєте, — відмічає Кук, — одна з найжахливіших речей у всій цій війні — те, що Росія не готова забезпечувати медичні потреби власних солдатів”. [Є значно-значно гірші речі на цій війні, крім поганого меддогляду за російськими солдатами, шановна пані Кук, – ред.].
23 березня представник НАТО підрахував, що від 7 000 до 15 000 російських військових було вбито з початку вторгнення наприкінці лютого, і набагато більше було поранено. Настільки багато, що, як заявив Пентагон, Росія шукає підкріплення на віддалених локаціях. Міністерство оборони Великобританії заявило, що Росія активно залучає найманців з приватної військової компанії «Вагнер».
МАЛІ ЗАПАСИ КЕРОВАНИХ РАКЕТ
«Захоплення міст — надзвичайно кривава та виснажлива справа», — говорить Вершинін. Міський ландшафт допомагає захисникам, які знають територію, і пропонує нескінченні місця для їхнього сховку та можливості для засідок. Це також змушує тих, хто атакує, витрачати величезну кількість боєприпасів.
Швидше за все, за межами Кремля мало хто знає, зі скількома ракетами та артилерійськими снарядами Росія почала війну і скільки вона вже використала для бомбардування українських міст; усі країни тримають інформацію про свої військові запаси в секреті. Але Forbes зазначає: із повідомлень чиновника з Пентагону можемо виснувати, що в Росії вже зараз не вистачає високоточних боєприпасів, таких як керовані ракети, а Reuters повідомляє, що ті ракети, які є, мають частоту відмов до 60 відсотків.
Росія експортує велику кількість систем озброєння на Близький Схід та в Азію, зазначає Ґалер, тому аналітики скоро побачать затримки поставок, які вказуватимуть на неспроможність російських виробників оборони задовольнити наявний попит.
НАДМІРНІ ПОЛОМКИ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ
Від початку вторгнення 24 лютого Росія втратила понад 2000 транспортних засобів, серед яких понад 300 танків, згідно зі звітами із відкритих джерел [за даними українського Генштабу вже 647 танків – ред.]. Деякі з них знищили та захопили українські військові, інші були просто покинуті.
Частина танків застарілі – ще з минулого століття – а також погано оснащені. Серед них Т-72, танк радянських часів, який вперше почали виробляти більш ніж 50 років тому.
Військові дії вбивають техніку, говорить Вершинін. «Бойові машини їдуть по бездоріжжю, по ґрунтових та гравійних дорогах, через це постійно все трясеться і розхитується, як от дрібні деталі чи, гвинти ослаблюються, а крихітні шпильки випадають. В такому інтенсивному робочому середовищі ламається бронетехніка та навіть колісні вантажівки. Це пояснює, чому ми бачимо так багато фотографій покинутої російської техніки. Вони просто зламалися по дорозі».
Але в будь-якому випадку рівень поломок російської техніки видається надто високим, особливо якщо врахувати, що Росія багато інвестувала в модернізацію своїх військових.
«Чи цю техніку регулярно обслуговують? Чи достатньо необхідних для обслуговування матеріалів?» — запитує Кук. «З того, що відбувається, ми можемо зробити висновок, що, ймовірно, ні».
Ґалер вважає, що нестача засобів технічного обслуговування накладається на той факт, що війська проходили навчання протягом двох місяців перед самим вторгненням в Україну — «буквально просто перейшли від навчань до сутичок, тому у них не було часу, щоб провести необхідне технічне обслуговування перед наступом».
Для всіх транспортних засобів у прикладі військового підрозділу (як на наших фото) є лише два «ремонтних автомобілі» — евакуатори, якими зазвичай керують механіки. І тільки один з них є достатньо потужним, щоб буксирувати танк. Якщо врахувати відстань туди й назад, це стає тактичним рішенням: що краще – буксирувати автомобіль, щоби поремонтувати, чи покинути його?
Після нікчемного початку Росія все ще може адаптуватися до ситуації, в якій вона опинилася, знайти способи, годувати солдат, заправляти техніку та рухатись уперед.
Але те, як вторгнення відбувалося досі, буде ретельно вивчатись, зазначає Кук, і стане «джерелом уроків, отриманих для військових планувальників і планувальників логістики на найближчі роки, а може й десятиліття, поки аналітики намагатимуться з’ясувати, що пішло не так».
До створення цього звіту долучився репортер з національної безпеки Алекс Хортон.