Про це в telegram повідомила заступниця міністра оборони Ганна Маляр.
«Після невдалої спроби захопити Соледар та відступу ворог провів перегрупування, відновив втрати, перекинув додатково штурмові загони, змінив тактику і розпочав потужний штурм», — зазначається в дописі.
Зокрема повідомляється, що наразі ворог задіяв велику кількість штурмових груп, сформованих з найкращих резервів «вагнерівців».
«Ворог наступає буквально по трупах своїх же солдатів, масовано застосовує артилерію, системи залпового вогню та міномети, накриваючи вогнем навіть власних бійців», — Маляр.
Соледар. Обстановка на 21.00
Соледар в загрозливій ситуації. Ворог вийшов на позицію з якої може вести вогонь по основній трасі постачання на Соледар. На самий шлях росіяни вийти не можуть. Це не повне оточення, але нормальне постачання по трасі неможливе, це критично для оборони. Але можливості для виправлення ситуації є.
У нас в цьому районі зосереджені значні сили, війська є, є багато людей. Є техніка. Важка обстановка для усіх зрозуміла. Потрібні діі, які цю обстановку виправлять. Потрібні не хаотичні діі, а сплановані, щоб реалізувати наші переваги крок за кроком. Тактична обстановка зрозуміла нашому командуванню, вчора у Соледарі був командувач ОУВ Сирський.
Що відбувається у самому Соледарі? Температура ускладнює діі військ: — 18, це треба враховувати, і це створює проблеми і нам і ворогу. За такої температури боєздатність дуже залежить від належного постачання.
46-та аеромобільна бригада веде жорсткі оборонні боі за кожен будинок. Продовжуються ближні боі, перестрілки. Росіяни за сьогодні просунулись на деяких напрямках, але ціною дуже великих втрат.
46-та аеромобільна бригада робить все можливе, зберігає боєздатність у надважких умовах. Десантники діють зразково, бійці довіряють командирам, і кожен робить усе можливе для знищення ворога. Російські штурмові групи знищуються одна за одною у контактних боях на ближніх відстанях, але вони продовжують атаки і вводять у бій резерви.
Але основна загроза від росіян — це охоплення з флангів міста. Вони будуть робити усе можливе щоб пробитись на трасу в тилу Соледару. Для обходу Соледару направлені свіжі резерви зі складу повітряно-десантних військ, захопленню Соледару російське командування надає велике політичне значення.
Згадується, як тримала Соледар та Бахмут три місяці поспіль одна 93-тя механізована бригада. Як би було важливо, якби комбрига та усіх командирів батальйонів 93-тьоі відзначили за їх майстерні діі на найвищому рівні, і намагались би організувати управління, розвідку, застосування військ так само ефективно, як діяла 93-тя. Вони бились за кожну посадку і завдавали втрати росіянам в рази більше, ніж несли самі. Якщо керувати таким чином, то є усі можливості виправити ситуацію.
Так само ефективно поруч діють підрозділи 10-і гірсько-штурмової бригади, 46-та аеромобільна. У нашоі армії є і командири і досвід для того, щоб ефективно знищувати росіян і перемагати в найскладніших умовах.
Ми усі переживаємо за героів Соледару, і віримо в нашу армію, яка при правильній організації може розгромити російських окупантів під Соледаром.
Вісім діб безперервний контактний бій на ближніх дистанціях веде 46-та аеромобільна бригада. Вісім діб без пауз. Соледар — морозний, але тут не помічаєш холод, життя проходить або в теплих підвалах або перебіжками до позицій та укриттів, тут кипить адреналін війни, і тільки братерство та повага дозволяє долати страх. Постійно чути або розриви, або стрілецьку зброю. В розбитому місті штурмові групи ведуть боі на дистанціях 20-30 метрів, усі пересуваються від будинку до будинку зі зброєю напоготові, бо ворог постійно намагається знайти шпарини та вклинитись.
Під час перестрілок шокують місцеві жителі, деякі вигулюють у дворі собаку коли поруч стрекочуть з усіх боків, і кулі свистять в усі боки, поливаючи стіни. Ніяк не звикну з Сіверодонецька, що є люди, які навіть коли снаряди розбивають власний будинок, і йде стрільба впритул, намагаються подовжити своє мирне життя як ніби війна їх не торкнеться, якщо вони будуть старанно її не помічати. Живуть місцеві завдяки допомозі гуманітарних організацій, які завозили до Нового року та своїм запасам, зв’язку нема. Наші бійці підгодовують тих, хто звертається за допомогою.
Російські війська щоденно продовжують штурм Соледару починаючи з 27 грудня. «Штрафбати Путіна» із ПВК Вагнер та російські повітряно-десанті війська намагаються вибити місто, яке захищає 46-та аеромобільна бригада. Важко описати словами, як чітко та професійно б’ються десантники, як кожен з них постійно і безупинно зайнятий бойовою роботою. Цим воїнам не потрібне співчуття — вони потребують тільки снарядів, мін, «весільних мавіків», Старлінків, танків, Хаймарсів. Вони працюють щоб перемагати та знищувати ворога.
Втрати росіян важко підрахувати. Штурмові групи російських зеків та добровільних найманців йдуть вперед до повного знищення. Їх засилають одночасно з різних боків вдень та вночі, щоб за будь-яку ціну просуватись вперед, незважаючи на точну стрільбу десантників, у більшості з яких на особистому рахунку є вже чимало знищених окупантів. Наша артилерія, танки та ракети завдають точні кореговані удари. Росіяни намагаються подавити нашу смертоносну артилерію, застосовують дрони Ланцет.
Росії потрібен політичний успіх, вони хочуть захопити українське місто, щоб показати, ніби мобілізація дозволила Путіна переломити хід війни. І з втратами у Соледарі росіяни не рахуються. На цей момент ворог з трьох боків просунувся у місто. Більша частина Соледара під нашим вогневим контролем, але противнику вдалось зайти в забудову.
Разом з тим, оборона міста залишається ефективною, 46-та бригада діє продумано, усі діі виважені і чіткі, бійці повністю довіряють своїм командирам. 46-та бригада заслуговує, на мій погляд, найвищого визнання. І об’єктивної оцінки потребують ті, хто не надав десантникам необхідної підтримки.
Наше командування бачить обстановку, бачить загрози з флангів, багато робиться для посилення оборони. У нас багато сил у цьому районі, є проблеми з керованістю в певних місцях, але вони вирішуються командирами, які розуміють, що саме від них залежить доля битви за Соледар.