Військова прийомка навмисно затягує приймання бронетехніки до ЗСУ

85-е військове представництво, яке працює на ДП «ХКБМ ім. Морозова», робить все для того, щоб БТР-4 не потрапили до українського війська.

Про це говорять численні факти навмисного затягування ними приймання виготовленої бронетехніки, яка без їх рішення не може потрапити до діючих бойових частин Збройних Сил України.

Так, військова прийомка витребувала проведення випробувань за ГОСТом німецького двигуна Deutz, що встановлюється на БТР-4. Йдеться про перевірку роботи його патрубків та інших гумово-технічних виробів при екстремально низькій температурі у -45 С. І це враховуючи те, що найнижча температура в Україні за весь час проведення метеорологічних досліджень становила -42 С і була зафіксована у 30-х роках минулого сторіччя.

Норма ж у -45 С є умовою ГОСТ і встановлювалась з урахуванням можливості ведення бойових дій СРСР в умовах арктичного клімату. Сучасний німецький двигун Deutz витримав ці випробування, але на проведення такого тестування було витрачено декілька тижнів.

Крім того, військова прийомка витребувала проведення чергового відстрілу броні виробництва Євросоюзу попри те, що такі випробування проводились на постійній основі з 2016 року десятки разів та щоразу були успішними. Нещодавно було проведено черговий відстріл бронеплит – жодного пробиття броні не зафіксовано. Проте представники військової прийомки відмовились визнавати ці випробування та демонстративно залишили полігон.

P.S.

Українські медіа зараз тиражують доволі тенденційну і спотворену інформацію щодо використання підприємствами «Укроборонпрому» імпортної бронесталі у виробництві БТР-4 та іншої техніки. Йдеться про те, що буцімто військове представництво Міноборони відмовилося приймати у виробника готові бронемашини, в яких були використані броньові компоненти, закуплені за кордоном. Мовляв, через позицію військової прийомки і застарілі норми стандартизації тепер заблоковано процес виробництва бронетехніки, зупинилися спеціально створені виробничі лінії. І справді, на перший погляд цей «гнів» є «праведним», оскільки цілком логічно можна припустити існування певного нонсенсу. Тобто, як таке може бути, що броньові компоненти із матеріалів, з яких складають бойові машини для країн НАТО, раптом стали непридатними для виробництва подібної техніки, але в Україні? Саме в цьому нюансі і криється маніпулятивний момент, що підмінює саму суть виникнення проблеми.

Отже, варто розібратися, а чи справді військове представництво винне у затримці з виконанням поставок у Збройні Сили бронетехніки і чи такі вже ретроградські у нас стандарти, що не дають зеленого світла для її експлуатації за призначенням.

Напевно, затягувати з відповіддю тут не варто, оскільки представники від оборонного відомства під час прийомки виявили дуже просту річ — імпортна сталь, яку використовували виробники, не відповідає необхідним конструктивним параметрам. Просто кажучи, замість прокату, який повинен був мати одні характеристики та броньові властивості, посередник, який узявся поставляти до України таку сталь, «дивним» чином поставив матеріал з помітно гіршими властивостями. Також дивує, що ініціатори «броньового скандалу» уникають згадок про факт, що закуплені держпідприємством сталеві листи не відповідають вимогам Євросоюзу щодо маркування і не мають належного сертифікаційного підтвердження свого походження. Більше того, результати випробування бронетехніки, корпуси якої обстрілювали з різних зразків зброї, дали привід сумніватися в їхній здатності забезпечувати заявлені вимоги з кулестійкості. І тут фокус проблематики якраз не в стандартах, що безсумнівно потребують вдосконалення, а у тому, що в процесі поставки бронесталі відбулася, м’яко кажучи, «некоректна» підміна на несповна кондиційну продукцію. Наразі триває комплекс досліджень, перші результати якого неодмінно зацікавлять компетентні органи, які відповідають за правову оцінку подібних маніпуляцій. Адже зрештою це є питанням національної безпеки, життя наших військовослужбовців і ефективного застосування бойових підрозділів, оснащених вітчизняною бронетехнікою. А як постраждає імідж держави та її ОПК, згадувати і поготів.

Закуплена узимку 2019 року партія імпортного металопрокату «MiiluxProtection 500» для Харківського конструкторського бюро з машинобудування імені О. О. Морозова (ХКБМ) призначалася для виробництва БТР-4. Важливо зрозуміти, що конструкторська документація згаданого виробу передбачає використання таких марок сталей: основна — сталь марки 71, допустима заміна — марки 7, марки 1, марки 2Р — (Польща), марки MiiluxProtection 500 (Фінляндія), марки ARMSTAL 500 (Польща), марки HB500MOD(Бельгія). Так от, військова прийомка з’ясувала, що вміст шкідливих елементів у сталі марки MiiluxProtection 500, таких як сірка й фосфор у визначених зразках до 30 разів перевищує будь-які норми навіть для сталей низької якості, тим паче броньових. Водночас, вміст легуючих елементів, які наділяють метал броньовими властивостями, визначено як критично низький. Відтак, сталь з такими параметрами, нехай і теоретично, жодним чином не могла потрапити на конвеєр, де складають бронетехніку для того ж НАТО чи іншої країни. Чому? А тому, що використання таких компонентів є справжнім злочином, бо подібні «панцирники» не виконуватимуть своєї головної захисної функції.

Також багатьом українцям, які зацікавилися тематикою диспуту навколо імпортної сталі, цікаво знати, що ані компанія Miilux, ані постачальник не підтверджують використання згаданих сталей у виробництві військової бронетехніки. А якраз однією з умов використання імпортної броні для випуску вітчизняної бронетехніки є підтвердження її використання під час виготовлення аналогічної продукції за кордоном.

За прискіпливішого погляду на так звані «натовські» сертифікати на сталь MiiluxProtection 500, ми бачимо брак визначеності нижньої граничної межі вмісту легуючих елементів. Під час перевірки хімічного складу фінської сталі на вхідному контролі, у процесі запуску металопрокату у виробництво, виявлено відсутність двох хімічних елементів, що мали бути в хімічному складі сталі згідно європейських вимог. Тобто виходить, що поставлена фінська сталь не відповідає іь «натовським» стандартам!

Примітно, що ДП «ХКБМ» не виготовило жодного корпусу БТР-4Е зі сталі MiiluxProtection. А корпуси, виготовлені в 2017 році на Житомирському бронетанковому заводі, причому без участі військового представництва, під час випробувань обстрілом отримали безліч некондиційних уражень (пробиття). Тепер вони зберігаються в ізоляторі браку підприємства.

Вочевидь, на поверхні є ознаки того, що існують спроби замаскувати надуманими причинами саму суть зриву виконання державного контракту на виготовлення бронетранспортерів БТР-4Е і перекласти свою відповідальність на «плечі» військових представництв. І справа навіть не в імпортній броні, бо для складання БТР-4Е фактично використовується сталь марки 71, замовлена і виготовлена у 2017-2018 роках в необхідній кількості. Отже, аби використовувати металопрокат закордонних марок у виробництві БТР-4Е, ДП «ХКБМ» слід лише закупити сталі MiiluxProtection 500 з вмістом хімічних елементів, визначених конструкторською документацією. Також важливо розуміти, що вартість металопрокату марки 71 у загартованому стані становитьблизько 62 тис гривень за тонну, а загартованого металопрокату МiiluxProtection 500 — близько 180 тисяч гривень.

Насамкінець слід нагадати, що вся конструкторська документація, розроблена ДП «ХКБМ», містить посилання на стандарти колишнього СРСР, які досі діють в Україні. І про абсурдність їх скасування неодноразово заявляли представники «Укроборонпрому». Залишається почути відповідь на питання, коли вони були щирими: коли говорили про архаїчну систему стандартизації в «оборонці» чи коли її захищали?

Геннадій Карпюк