P.S. З приводу ракетних та артилерійських обстрілів Харкова. І не тільки. Це стосується кожного міста в Україні. Особливо тих, де є військова інфраструктура та підприємства ВПК. Це стосується міст, які стали пунктами скупчення біженців. Виходить, що кожного. Не хочу нікого залякувати, але дуже багато людей дуже зарано розслабилися. Загроза нікуди не ділась. Як і плани окупантів по окупації наших земель, та знищенню важливої інфраструктури. Разом з людьми. Разом з фахівцями які працюють та можуть відновлювати цю інфраструктуру. Просто не забувайте це. Вони не відійшли від своїх планів, не відступили за кордони щоб піти додому, та не передумали . Вони готуються до нових ударів. На землі, з моря та з повітря. І ще буде дуже важко. І ще буде дуже багато втрат. Просто не вимикайте в себе в голові «війну», щоб кожного разу, знову і знову не переживати шок як перший раз.
Це надовго. Це дуже боляче. Але ми не маємо іншого вибору. Нас всіх зробили воїнами. Часто проти нашої волі. Нас всіх примусили втрачати рідних, близьких та знайомих. Це дуже боляче і ми цього не хотіли. Ніколи. Але це вже сталося і це не можна відмінити, вимкнути, або перемотати. Просто усвідомте це. Будь ласка. Буде трошки легше. Жити в «повній бойовій готовності» в умовно «мирних» містах важко. Але можливо. Це життєво необхідно. І це просто треба зробити в першу чергу в себе в голові. І не вимикати. Не допомагайте ворогу робити нас слабкими.
Станемо слабкі — помремо. Втратимо все. І не тільки ми. Діти і онуки втратять. Втратять ті, хто зараз не має ще можливості захищати нашу землю і наші цінності. Це зараз питання виживання кожного з нас і всіх в загалі.