Як на мене — говорити про те, як пройшов перший «локдаун вихідного дня», на тлі того, як ми летимо до повної і всеосяжної надзвичайної ситуації — це як всерйоз обговорювати задирок на пальці, маючи загрозу його повної ампутації через газову гангрену.
Кількість хворих на COVID-19 набирає першу космічну швидкість. А за нею буде друга і всі інші. Нерегульований процес управляється виключно законами математики, яка, цілком імовірно, скоро нагадає нам поняття «прогресії» зі шкільного курсу.
Не дивлячись на те, що влада мляво намагаються контролювати процес, і навіть підключила поліцію, і навіть когось там карають — в країні панує «свято непослуху». А місцева влада показує центральній «завзятий «фак». Як практичне підтвердження справедливого результату місцевих виборов.І справа не стільки в загальному «народному пофігізмі» — справа в комплексному краху дій тих, хто повинен був протидіяти загрозі.
Виявилося, що суміш бажання продовжити карнавал популізму, з бажанням зрубати на цій справі бабла — є смертельною загрозою для країни. А разом — вони перевершують ефект запланована диверсії.
На початку епідемії (коли вона ще не була епідемією), акурат після бадьорої заяви колишнього прем’єра Гончарука про те, що «Україні не варто турбуватися» — дії молодої команди популістів твердо стали на рейки «бреши і заробляй». Після чого криза в Україні стала неминучою.
У першій рекламної кампанії «чемпіонів по боротьбі з короною» був потужний старт. Весь цей хаотичний «карантин». Всі ці театральні Санжари з міністром охорони здоров’я в ролі блогера. Розчулений президент обіймав прибулих з-за кордону «карантинників». І розповідав про те «як він хотів заразитися». А на фоні панувала добре організована інформаційна компанія про «велику змову» та » фейковий вірус». І все це виробило у населення таку ступінь ковідного нігілізму, що витравити її тепер неможливо. Аж до до настання повного «абзацу».
Ще палахкотіло шоу з «сотнями літаків з допомогою», до яких влада не мала ніякого відношення. Ще президент зустрічав «Мрію» з чужим комерційним вантажем масок (щоб переключити увагу від мільйонів таких же масок, проданих напередодні з резервного фонду). Але вже треба було переходити до іншого шоу — «Чемпіонат з порятунку». І мабуть на цій стадії у когось «розумного і підприємливого» виникла ідея, що на процесі «порятунку» можна заробити не поступово, а «стрибком». Але «продати» це, як заслуги по всіх фронтах. Отримавши бонус від піару.
І ось тоді виникла ідея короновірусного фонду. Куди пішли гроші з вже проваленого бюджету (за рахунок інших статей), разом із чималою міжнародною допомогою.
Це було правильне рішення. І сума в 65 мільярдів — правильна.
Вона була цілком достатньою, на те, щоб не просто протистояти епідемії, а створити систему, яка захистить від подібних загроз в майбутньому.
Цілком логічно що він повинен був піти на досить прості речі, оскільки загрози вірусу вже були добре відомі.
Цих грошей цілком вистачило б на нормальний план. Тим більше, що часу на його реалізацію було не менше ніж пів-року.
Адекватні дії лежать на поверхні.
Ревізія медичних закладів (а не «аудит країни»). Відновлення потужностей, і модернізація в «слабких місцях». Збільшення кількості ліжок та спеціалізованих відділень. Навіть за рахунок дешевих модульних технологій, які наполегливо (і марно) пропонував вітчизняний бізнес. Закупівля апаратів ШВЛ. Відновлення та модернізація кисневих комунікацій в лікарнях (найдешевша частина програми, до слова). Закупівля медикаментів. Ревізія і відновлення потужностей виробництв медичного кисню та балонів (мізерно скромна частина від 65 мільярдів). Закупівля кількох десятків мобільних шпиталів для розгортання в «гарячих точках».
Цих грошей би вистачило і на оплату їх штату. І на доплату медперсоналу. І на підвищення його кваліфікації. І на «подушку для бізнесу» в період справжнього, продуманого та ефективного локдауна (для РЕАЛЬНОГО «розриву ланцюжка»).
Більш за те. Якщо б трохи не вистачило, туди можна було б направити ше десяток мільярдів з…доріг. Бо зменшення їх будівництва можливо вб’є десятки необережних водіїв. В противагу можливим сотням тисяч, або мільйонам загиблих від епідемії. Логично?
Цього б вистачило і на тотальне тестування будь-яких потенційно ковідних симптомів. А ось про це окремо. Нещодавно, президент похвалився високим рівнем тестування. Так, мов всі ці тести він робив сам і за свій рахунок.
Все б було добре. Ось тільки тестування (як і засоби захисту) замість засобу порятунку перетворилися на високоприбутковий багатомільярдний бізнес (з рентабельністю не менше 100% у випадку з тестуванням). Тому, що ми все робимо за свій рахунок. Навіть ті «державні» тести, яких доводиться чекати 7-14 днів.
При закупівельної вартості якісного тесту в 20 доларів — їх можна було б закупити кілька мільйонів для забезпечення лікарень. Без примітної шкоди для фонду. І робити іїх безкоштовно, враховуючи, що ми їх вже оплатили своїми податками.
Але ні. Короновірусний фонд був потрібен для концентрації величезних, фактично неконтрольованих грошей. і ЗОВСІМ не мав на меті боротьби з епідемією.
Сама по собі передача 35 мільярдів з нього на «велике будівництво доріг» — злочин. Особливо з огляду на те, що на іншій чаші вагів — людські життя. Тисячі життів.
Але справа виявилася не тільки в дорогах, необхідних для виправдання існування цієї влади. Просто дуже хотілося грошей.
Це і так було зрозуміло. А після одкровень Уманського (колишнього радника Єрмака), і розслідування телеканалу Прямий, пазли взагалі почали складатися з бадьорою швидкістю.
Всього лише потрібно написати умови тендера під свої шесть фирм. Тих, які дороги не будують, але продають підряди іншим, розпихуя по своїх і владним кишенях 40% грошей.
Адже це зручно, коли на криворізькому щебені «сидить» Юзик. А потім, за допомогою тестя «найвпливовішого» взагалі створюється багатомільярдна схема, при якій замість щебеню в асфальт закочується шлак з відвалів «Арселор Мітал» (що в усьому світі використовується тільки для будівництва другорядних, малонавантажених доріг). І знову з фірмами прокладками, які гребуть маржу лопатою. А керують цим друзі президента. Які навіть купили у нього будинок.
Плюс Арселор, позбавлений величезних грошей на утилізацію. За що теж, напевно вельми вдячний.
До речі, шлак передається Арселором за нульовою ціною. А «заходить» він на будівництво доріг вже за ціною щебеню (який дозволяє будувати дороги «на століття»). Хоча, на початку говорили про економію. Ой, а як це?
Вері гуд бізнес. Красти, так все відразу.
Але і це не головне. Абсолютна більшість грошей, які залишилися від цільового використання (крадіжки) — не використані. Тобто, вони або потрібні були під щось інше. Або влада настільки захопилася «заробітком» — що забила на процес взагалі. Або просто не встигла їх «освоїти». Тобто, навіть те, що не встигли вкрасти — не витрачено на наш порятунок. Хоча цього б вистачило на більшість пунктів, які я описав вище.
До речі, всі відволікаючі фактори, включаючи «кризу конституційного суду» і постійні вкидання збуджуючих суспільство протиріч, швидше за все служать прикриттям саме для цього. Тому, що так багато і відразу «заробити» ніде не можна. І ми повинні дивитися в будь-яку сторону — але не в цю.
Я вже говорив, але повторюся. Ми маємо справу не з помилками, дурістю і некомпетентністю влади. Точніше, це займає мінімальний відсоток в процесі.
Ми маємо справу, можливо, з наймасштабнішим кримінальним злочином за історію незалежної України.
У цій справі, колись, буде величезна кількість статей КК, які охоплять всю схему злочину.
Про рекордну суму грошей вкрадених за одиницю часу. Про нецільове використання бюджетних коштів. Про перевищення влади. Про навмисну дезінформацію що веде до загрози життю. Про фантастичну і безпрецедентну корупцію.
І головне — про завдання шкоди нації, що має всі ознаки геноциду.
Тому, що якщо опустити всі складні юридичні визначення — це вбивство.
Це почнуть розуміти навіть найпалкіші прихильники зеленої влади. Але вже задихаючись на лікарняному ліжку, або на похоронах близьких.
А взагалі, вбивство за рахунок потерпілого — це геніально!
Коротше, рятувальники так і не вирушили до потопаючих. Тому, що напередодні вигідно продали рятувальний катер, і навіть рятувальні круги.
Не дивлячись на те, що мали точні дані, що рятувати в цьому місці доведеться багатьох.
Моральна сторона? Я навіть не знаю. Красти у жебраків, бабусь, дітей, забирати у людей останнє за допомогою шахрайства, грабувати безсилих — куди моральніше.
Коли справа йде про можливість масових смертей — це інше.
Масове вбивство в концтаборах, геноцид цілих націй, яких ти призначив «нижчими» — це страшно.
Геноцид власної нації, що відбувається з бажання пограбувати цю націю — ще страшніше і цинічніше.
І не важливо, чи розуміє це один лицедій, який нервово кривляється на вершині піраміди. Вся структура, яка привела його до влади і використовує — розуміє.
Не розуміють тільки ті, хто привів його до влади своїми голосами.
Але вони зрозуміють. Коли настане колапс.
І тоді вони будуть голосніше всіх кричати «Розіпни!». Але в цьому хорі вже буде дуже сильно бракувати голосів — бо з цвинтаря не покричиш.
Я не знаю в яких масштабах все станеться. Я сподіваюся, що «якось пронесе», хоча не сподіваюся на «якось» ніколи.
Але зараз я не бачу будь-якого реального шляху. Тому, що все, що можна було зробити — вкрадено, прострочено, або просто не зроблено.
Я сподіваюся, що в критичній ситуації нас врятує звичка рятуватися самим. До чого нас, до речі, старанно готують. І кажуть відкритим текстом.
Але ми — чемпіони по самостійній боротьбі з чим завгодно. Тому, надія є.
Але тільки на себе.
P.S. До речі, сама бубочка цинізму. Президент Зеленський нещодавно презентував програму «Здорова нація», в якій є навіть «корзина здоров’я».
Ні, до грошей з короновірусного фонду це не має ніякого відношення. Це збірка корисних порад. Допомоги не буде, але ви тримайтеся. Іж…те.
Сподіваюся, коли над ними всіма буде суд, замість адвокатів їм надішлють брошуру «Самостійний захист в суді для чайників». Неповне видання.
P.P.S. Для тих, хто ще не бачив смакоту.
Як стверджує колишній міністр фінансів Уманський, щомісяця платники податків втрачають близько 5 млрд грн на скрутках ПДВ, які покриває ДФС. Це близько 60 млрд грн на рік. І ми ж розуміємо, що це не єдиний «бізнес» фіскалів.
Митниця «не додає» в бюджет держави 3-5 млрд доларів США за рік. Візьмемо середню цифру — 100 млрд грн/рік.
«Рентабельність» Великого Будівництва сягає 30-40%. Від 120 млрд грн у 2020 — це 36-48 млрд грн. І це лише дороги. Декілька мільярдів ще точно «капне» з садочків, шкіл, лікарень.
На енергоринку «крутиться» декілька десятків мільярдів гривень щорічно.
Нехай, скромно, 30 млрд грн/рік.
Державні компанії «раптом» одночасно показали велику збитковість. Спишемо на коронавірус 2/3, залишиться близько 50 млрд грн/рік, які течуть в декілька кишень. Лише з однієї Укрзалізниці навіть у нинішні темні часи «витягнули» не менше 15 млрд грн.
Про корупцію в ДАБІ ходять легенди. Хто з цією корупцією тільки не боровся, і хто її не очолював. У 2019 році введено 11 млн кв м житла, це без офісів і промислових об’єктів. Візьмемо скромно 5 дол/кв м. У 2020 вже дорожче — 10 дол.
15 млрд грн/рік!
Бурштин, ліс — це ще понад мін 10 млрд грн «доходу» на рік.
Кажуть, якщо перевірити ліквідність державних банків — нас чекатимуть «сюрпризи» на десятки мільярдів гривень недостачі.
Це я навіть не запитую, скільки коштує подача «Божого духу» у вілли нечесних правохоронців і суддів, депутатів і політиків. Все це — додаткове навантаження на кволий український бізнес, який повинен щоразу платити окрім прямих податків ще значний корупційний оброк просто за те, «що ми є».
Нещодавно багато пліткували, як два народні депутати привселюдно побилися через те, що один партнер іншому «забув» віддати 25 млн дол прибутку з нафтогазової компанії в Україні. А як ця державна компанія стала приватною — можна запитати? І чому її доходи скеровуються не в державний бюджет, а в парламентський «бійцівський клуб»?
На шляху до 1 трильйону доларів нереалізованого потенціалу України можна знайти ще багато чого цікавого.
Але, половина ВВП України в тіні.
Щорічно через пряму корупцію держава втрачає мінімум понад 300 млрд грн!
Як Ви думаєте, можна переганяти воду чи нафту трубою як решето?
Як кредити врятують таку економіку?
300 млрд грн помножити на 5 років правління парламенту і президента.
1,5 трлн грн «гарантованого кешу!».
Як Ви гадаєте, складно одному-двом багатим цинічним людям витягнути з кишені 100 млн дол і оплатити передвиборчу компанію будь-якому гарантованому і контрольованому переможцю, якщо «приз» — 50 млрд дол за 5 років?!
За ці гроші безпринципний Зеленський не те що буде писати про кучеряву кукурудзу чи двопалатну підтримку, він голяка на Єрмаку танцювати буде.
І Єрмак буде не проти.
Він буде писати і говорити про все що завгодно, щоб ми сміялися і думали, що Президент — просто недалека людина. «Дурачок якийсь, поверхня-людина!». І точно не краде!
Бо в цей самий момент «хтось» стає багатшим на 1 млрд грн.
Щодня!
Їх може бути двоє-троє-десять-двадцять. Не важливо.
Поки ми сміємося і приймаємо ці правила гри — вони стають багатші на 1 млрд грн/добу.
І це просто елементарні підрахунки, базові. Втрачається набагато більше!
Знищується перспектива і шанс на нормальне майбутнє.
Бо більша частина вкрадених грошей піде в пісок, їх вже не вернеш.
Їх буде витрачено на безглузді межигір‘я, незрозумілі колекції «матрьошок», машини, літаки і яхти.
І, найгірше, ми всі втрачаємо час і знову відстаємо, вмираємо у своєму розвитку.
Усі разом як нація і кожен персонально.
Що таке 300 млрд грн/рік?
Для більшості українців — це абстрактна цифра, адже вони ледь годні зібрати декілька тисяч гривень докупи в кращому випадку.
На похорони, на жаль…
300 млрд грн/рік — це високошвидкісна залізниця з Києва до Одеси, Львова і Харкова. І тоді Ви витрачаєте не 6-8 годин на подорож, а домчите за 2 години. А решта 4-6 годин витратите на пляжі, милуючись Ратушею чи захоплюючись Харковом, проведете успішні переговори, погуляєте за рукою з коханою/коханим зайві декілька годин Вашого власного життя.
300 млрд грн/рік — і за рік відбудовані всі дороги державного значення в Україні. Ви летите авто з півночі на південь за декілька годин на автопілоті, насолоджуючись краєвидами (дотримуючись ПДР).
300 млрд грн/рік — і Україна вривається в клуб сучасних держав: добуває літій, виробляє батареї, продає сотні тисяч електрокарів Тесла і інших виробників по всьому світу. Південмаш запускає виробництво ракет і десь тихо на експериментальному заводі відбувається перший у світі заїзд Гіперлупу. Президент перерізає стрічку, його показують сотні світових телеканалів, включно з CNN і 1+1.
300 млрд грн/рік — будуємо заводи і українські міста отримують комфортні, нові трамваї, тролейбуси, електробуси. «Раптом» стає зручно, швидко їздити містом і повітря в ньому стає чистим!
Так, неможливо це все створити за один рік.
Але, якщо розпочати в 2021 — це цілком можливо зробити за 5 років.
Бо 2020 ми вже просрали.
Змарнували його на поп-корн з кучерявої кукурудзи бездарних блазнів, які вперто не розуміють: капіталізація їх бізнесу = капіталізації України