Про це йдеться у статті The Telegraph, передає RadioLemberg.
У доповіді припускається, що Німеччина вдовольнялася угодами з «Газпромом», отримуючи відчутну перевагу в цінах на газ та витратах порівняно з іншими країнами ЄС, та залишаючи «прифронтових» членів ЄС на поталу росіянам.
Так, Болгарія розглядалася росіянами майже як колонія, а Польщу змусили платити завищені ціни за імпортований із Сибіру газ.
Прихована пачка файлів, яка опинилася в руках європарламентаріїв внаслідок порушенню правил конфіденційності, вкрай збентежила Директорат Єврокомісії з питань конкуренції. Документи свідчать про те, що Брюссель знає про стан речей, але попри це готується досягти зручного порозуміння з Кремлем, зневажаючи основні принципи європейського закону.
«Це велика справа. Документи показують, що це систематичне зловживання домінантною позицією і те, що це чітко зроблено з політичною метою. «Газпром» розколював європейський енергетичний ринок на кожному кроці. А зараз Єврокомісія роздумує, чи варто укладати угоду, яка розцінює східноєвропейців так, ніби вони не є членами ЄС взагалі», — заявив експерт із питань енергетичного закону при Атлантичній раді США професор Алан Райлі.
З політичного контексту випливає, що єврокомісар з питань конкуренції, Маргрете Вестагер проводила агресивну і досить суперечливу кампанію проти таких американських компаній, як Google чи Apple, відкрито називаючи лідерів Кремнієвої долини загрозою європейській демократії.
Ключова доповідь під назвою «Виклад основних цілей» — це конфіденційне обвинувачення Директорату з питань конкуренції. ЇЇ написали ще в 2015 році після чотирьох років розслідування та найбільш приголомшливих «світанкових рейдів», які колись проводила елітна спецгрупа Єврокомісії.
У доповіді вказано, що «Газпром» порушував численні закони ЄС і мав «агресивну поведінку», диктуючи «несправедливі ціни» та використовуючи свою «домінуючу позицію». Єврокомісія вимагала штрафів у розмірі 30% від відповідних продаж або ж 10% від повного товарообміну.
«Єврокомісія вважає, що правопорушення були навмисними. «Газпрому» цілком відомо про незаконну природу принаймні кількох погоджених чи непогоджених заходів», — йдеться у доповіді.
Розслідування показало, що «Газпром» вимагав від Польщі $350 за тисячу кубометрів газу порівняно з $200, які давала Німеччина за віддаленіші поставки з Ямалу, де ціна логічно мала би бути вищою. Цілком зрозумілою є причина такої політики — покарати Польщу за відмову поступитися контролем Москві у цьому секторі інфраструктури.
Привілейовані ціни, які має Німеччина, дають змогу зрозуміти, чому саме Німеччина була головним поборником інтересів «Газпрому» в Брюсселі, попри кремлівські атаки на західні демократії.
Доповідь також викриває пусту риторику Євросоюзу та ризикує перетворитися на найбільший скандал у Брюсселі. Польські політики стверджують, що Німеччина використала свій надмірний вплив на європейські інституції для того, аби звести до нуля всі результати розслідування та звести все до дружнього врегулювання проблеми з «Газпромом», що зберігає статус кво.
«Що нам сказали, так це те, що Єврокомісія прагне дружнього врегулювання проблеми і вже вирішила завершити цю справу. Це справжня зрада, а Польща є однією з жертв, і далеко не єдиною. Ці матеріали показують, що, поза будь-яким сумнівом, «Газпром» зазіхав на європейські закони роками, а Єврокомісія збирається фактично виправдати все це. Вони роблять це у контексті тихої війни з Москвою. Все це заради корисливих цілей», — заявив польський євродепутат Яцек Саріуш-Вольський.
Під час розслідування Москва мала монополію на території колишнього регіону Варшавського договору, маючи більше двох третин постачань природнього газу низці країн. Це три групи газогонів, які забезпечують 64% усього імпорту європейського газу. З появою зрідженого природнього газу та спорудженням LNG-терміналів у Польщі та Литві ця залежність трохи зменшилася, але глобальні проблеми залишаються.
Основною ідеєю 271-сторінкового документу є те, що «Газпром» втілював стратегію ринкової сегментації країн Центральної і Східної Європи шляхом контрактних територіальних заборон, а також запобігав внутрішньо-європейській конкуренції перешкоджаючи своїм контрактним партнерам перепродавати поставлений газ іншим країнам. При цьому метою політики ринкової сегментації «Газпрому» є збереження існування різних цін на газ серед країн ЄС та можливості виставляти вищі ціни.
«Газпром» контролює вимірювальні прилади та пункти зберігання, а також нав’язує свої умови для зупинки реверсу газу із заходу на схід, піддаючи тиску слабші держави.
«Контракти принципово забороняють перепродаж газу іншим країнам», — йдеться у доповіді.
Так, «Газпром» завадив Польщі отримати обсяги газу від західних оптовиків під час гострої газової кризи в 2009 році.
Болгарія взагалі є ізольованою, бо не має зв’язків із сусідніми газовими мережами. У документі йдеться, що ця країна стала жертвою «нечуваного знущання». Державний болгарський енергетичний холдинг BEH «просто не мав вибору, окрім як погодитися з тими нечесними умовами торгівлі, які йому нав’язали». Більшість подробиць викреслені з доповіді, але в ній присутні звинувачення у відкритих погрозах та шантажі у східноєвропейські пресі.
В країнах Балтії ціни на газ свавільно різняться від країни до країни, що свідчить про відповідні «нагороди» чи «покарання» за зміни політики урядів щодо Росії. Ймовірні порушення є прямим зазіханням і на дух і закони інтегрованого ринку Європи.
«Газпром» трохи модифікував свою політику, але багато її аспектів залишаються незмінними.
«Незважаючи на численні запити з боку клієнтів «Газпрому» щодо ліквідації його заборон, «Газпром» не погоджувався або просто ігнорував такі запити», — йдеться у доповіді.
Один із оприлюднених документів розкриває погляд Єврокомісії на представлену «Газпромом» пропозицію врегулювання ситуації. У документі йдеться, що пропозиція «Газпрому» дасть змогу цій компанії «продовжувати свою цінову політику» і що таке вирішення не запобігатиме іншим порушенням.
Єврокомісія визнає, що прийняття такої пропозиції Єросоюзом «буде розцінене як поразка у виконанні законів ЄС». Але все вказує на те, що планувалося саме таке рішення. Наразі ж Єврокомісія може буде змушена дотримуватись жорсткішої лінії поведінки.
Цей скандал у якомусь сенсі є політичним еквівалентом до дизельної афери в автоіндустрії та ставить незручні питання щодо надійності німецької політичної системи. Це розлютило польський уряд, який зараз стикається з критикою своєї судової системи з боку ЄС і який звинувачує Берлін і Брюссель у вибірковості моральних принципів.
Соціал-демократи у німецькій коаліції є прибічниками Кремля і підтримують проект російського газогону «Північний потік-2». Колишній канцлер Герхард Шредер є членом ради директорів проекту і отримує від Москви свій зиск. Все керівництво проекту «Північний потік-2» просякнуте колишніми офіцерами КДБ та Штазі.
Новий газогін збільшує міць «Газпрому» та його вплив, заміщуючи потік через газогін «Дружба», що йде територією України, та слугуючи ключовій меті кремлівської геополітичної стратегії. Доповідь Єврокомісії передбачає, що це точно не в інтересах усіх країн ЄС і точно не співпадає з енергетичними цілями ЄС.
Наразі проект піддається ризику. Голова «Газпрому», Олексій Міллер потрапив під нові санкції США. Важко уявити, що Shell, Engie та інші компанії проекту «Північний потік-2» ризикуватимуть, розвиваючи проект під таким юридичним і політичним тиском.