УРОКИ ІСТОРІЇ: КОХАЙТЕСЯ, ЧОРНОБРИВІ, ТА НЕ З М…

У тексті зокрема йшлося, що країни «відповідно до положень Статуту ООН і зобов’язань по Заключному акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі поважають територіальну цілісність одна одної і підтверджують непорушність існуючих між ними кордонів».

А за Будапештським меморандумом Київ міг лише, згідно з пунктом Четвертим, «вимагати негайних дій з боку РБ ООН з метою надання допомоги Україні як державі-учасниці ДНЯЗ, що не володіє ядерною зброєю, в разі, якщо вона стане жертвою акту агресії з застосуванням ядерної зброї.» І ніяких правових ЗОБОВ’ЯЗАНЬ з боку підписантів, а лише запевнення та декларування. Великий провал з боку тих, хто забезпечував юридичне супроводження підготовки цього документу з української сторони.

Через 16 років після підписання договору про дружбу, у 2014-му Росія почала збройну агресію проти України і захопила частину її території. Далі маємо те, що маємо.

Так ось, горезвісний договір з Росією про дружбу потрібно висікти на камені і поставити на головній площі країни в якості вічного застереження нащадкам про те, хто насправді є головним і єдиним ворогом нашої країни, міжнародні зобов’язання якого не варті й паперу, на якому вони написані. І гнати вже тих манкуртів, які за рахунок існування України прагнуть роздивитись в очах кремлівського карлика «прагнення до миру». Історія, така історія…

Helgi Sharp