Скільки б ми не міркували і не дискутували, чи мав право нардеп відхилити прохання журналіста в українському етері говорити українською, найголовніше зараз не це.
Головне те, що ця історія розноситься російськими помийками як «старая пєсня о главном» — про «ущємлєніє русского язика нацистамі на Украінє».
Доки у нас маніпулюють правами, рашисти маніпулюють самим фактом чергового «мовного скандалу» в Україні.
Тому, незалежно від прав, які досі має українофоб Бужанскій, що досі є нардепом і представником партії «Слуга народу», відмовлятися говорити українською мовою в етері українського каналу, на десятий рік війни з росією, на другий рік геноциду українського народу і лінгвоциду на окупованих територіях, — це відверта демонстрація неповаги до українців та абсолютно відкрита українофобія (а визначення українофобії ми вже маємо в нашому Законодавстві).
І саме поведінка Бужанского та інших «защітніков русского язика» в Україні розпалює конфлікти і скандали на ґрунті мови, і підживлює російську пропаґандистичну гідру.
Не прохання українця перейти з ним в Україні на українську, не прохання журналіста перейти з ним на українському телебаченні на українську, не права українця чути в своїй країні свою державну мову, а саме ця кінчена упорота твердолобість русофілів та совкодрочерів «защіщать своі права говоріть на русском»! А на права українців: не знати русскій язик, НЕ РОЗУМІТИ та не хотіти його чути під час війни на знищення з пушкіністами, срати вони хотіли зі своєї русофільської, смердючої російською пропаґандою, колокольні.
От вам і вся історія про «права».