У період 2016-19 рр. ми двічі підняли тариф на вантажні перевезення, більш ніж на 30%. І робили це спокійно, без пафосу і гасел про деолігархизацію, просто пояснюючи бізнесу: економіка зростає, Ви заробляєте нормально, тому тариф має бути ринковий і повинен зростати далі, щоб УЗ мала можливість проводити модернізацію і гарантувати транспортні перевезення. І бізнес, після довгої дискусії, з розумінням ставився до нашої політики.
Ми відремонтували сотні пасажирських і тисячі вантажних вагонів, сотні кілометрів залізничного полотна, запустили Бескидський тунель і аероекспрес Київ — летовище Бориспіль, підписали угоду з GE на 1 млрд дол і закупили в її рамках 30 тепловозів, які зараз перевозять понад 30% вантажів на неелектрифікованих ділянках.
І це все відбувалося в умовах дикого політичного тиску, скандалів, але навіть сварячись на політичному рівні, ми розуміли — має бути результат і є відповідальність.
Жодного нового вагону, деградація інфраструктури дійшла до межі. «Боряться з олігархами», але тариф підняли лише на пасажирські перевезення. До речі, ми були категорично проти підняття вартості квитка для пасажирів, скільки залізниця про це не просила. Бо вважали і вважаємо, що оновлення потягів і підвищення їх швидкості має відбуватися за рахунок державного і місцевих бюджетів, адже місія держави — забезпечити доступну, швидку і комфортну логістику для усіх, а не перетворити УЗ в елітний ретро-транспорт.
Вперше виділені державою 3,9 млрд грн для Укрзалізниці досі не годні використати. Півроку пройшло — кінь не валявся. Вагони треба ще фізично збудувати, а їх досі навіть не замовили. Як і колію не почали ремонтувати.
12 млрд грн збитків у 2020 році — посміхаємося і махаємо ручкою, «залізниця теж хворіла на коронавірус»…
За останній рік на УЗ змінилося 5 керівників, десь на підході шостий. Сподіваюся, не Зеленський.
Зате, єдине, що стабільно — це корупція.
15-20 млрд грн щороку зникає у бездонних декількох кишенях.