Передвоєнний антивоєнний шал і цькування Заходу ще можна було списати на погане виховання, любов до совка з дитинства і політичну короткозорість. Теоретично…
На початку повномасштабної війни у влади був розкішний шанс сформувати Уряд національної єдності і списати всі нинішні невдачі на всю політичну еліту. Шанс безпрограшний, бо еліта все ще не зріла і в своїй масі не здатна опиратися більшості спокус. Тому, єрмаки-безуглі-тищенки були б у кожної групи.
І президент би зараз міг розвести руками і сказати: бачите, я ж попереджав, навіть війна не привела їх до тями. Тому, окрім мене, нікого не має, я зробив все, що міг і зроблю ще більше.
Бездумна монополізація влади привела до того, що у всіх бід сьогодні єдине прізвище.
Можна скільки завгодно тусувати засалену колоду і переводити стрілки, але це вже доля. Ні конем, ні танком її не обʼїдеш. Безумовно, хтось здатен уявляти, що справжнє кохання ще проживе два терміни, чи бодай один, але занадто багато людей сподіваються на внутрішньополітичні зміни в 2024. Весна вже скоро…
Ми якось вмить втратили контакт з нашими західними сусідами. Так, вони складні, але їхня ключова перевага — вони допомагають вистояти.
Ок, ПіС вела Польщу до Угорщини Орбана — 2 і лише диво врятувало поляків від цього. Диво польського виборця, який все ж зміг між раціо і емоціями обрати перше.
Тому, малоймовірно, але можливо, українська промова на Генасамблеї, яка так кінцево збурила офіційну Польщу, мала глибший сенс, аніж здається. Припустимо…
Навіть Угорщина, яка в перші дні війни гнала свої війська на Закарпаття, продукує менше лайна ніж могла би, завдяки тиску Брюсселю. Можливо, до сьогоднішніх одкровень СБУ…
Проте ми бездумно ігноруємо західний кордон і все, що там відбувається. Так здається….
Банкова слухає Байдена, проте недочуває. Щодо реформ, послідовності політик, прозорості і передбачуваності процесів. Це не дивує Вашингтон, вони добре розуміють з ким мають справу, але, безумовно, розчаровує і їх, і нас.
Як і десант Єрмака на США з ноунеймів, щоб переконати республіканців. А українські військові не мають подякувати демократам у виборчий рік, що Україна бʼється не ковдрами, а хаймарсами і Абрамсами?! Та й F-16 на підльоті…
Осінньо-зимове загострення щодо опозиції і будь-якої конкуренції мають банальне пояснення: король голий. Нових ідей немає, а персональний фінал дуже сумний. Все минає…
У цьому всьому шалі не забувайте про війну. Всі хитромудрі пасьянси чи ходи не матимуть жодного значення, якщо росіяни прорвуть оборону.
Що таке війна — більшість з нас відчула вже дуже добре.
Не дай Бог зрозуміти, що таке поразка.
Лише обʼєднання зусиль усіх нас навколо сильних і розумних лідерів здатна привести нас до перемоги.
Вибачте, але в щасливу долю ідіотів я більше не вірю…