У Києві відкрили пам’ятник Василю Вишиваному

У День вишиванки 20 травня у Києві відкрили пам’ятник Василю Вишиваному.

Про це повідомляє видання «Лівий берег» з посиланням на історика Андрія Ковальова.

Погруддя встановили в сквері на вулиці Іллєнка, неподалік Лук’янівського СІЗО, де помер ерцгерцог.

Василь Вишиваний – це друге ім’я австрійського ерцгерцога Вільгельма фон Габсбурга, який вивчив українську мову, взяв собі українське ім’я та робив військову кар’єру в українському війську в роки Української революції.

Вільгельм Габсбург (Василь Вишиваний)

У 1921 році опинився в еміграції та продовжив життя у Австрії. У 1947 році його було затримано в радянській зоні окупації, вивезли до Києва, де він помер в Лук’янівській в’язниці.

Вільгельм Габсбург (Василь Вишиваний) фото з особової справи під час перебування у Лук’янівському СІЗО

Похований на Лук’янівському цвинтарі.

Над погруддям працювали скульптори Михайло Горловий та Олександр Фурман. Архітектурне рішення – творчої майстерні «Архітектон».

Історична довідка від Інституту національної пам’яті:

З 12 років Вільгельм Габсбург жив у місті Живець у Західній Галичині. «Там я перший раз почув про Українців, – писав у мемуарах Василь Вишиваний, – Поляки називали їх «Русіни» і висказувалися про них, як про розбишаків, бандитів. Я свято вірив, що Українці, які так недалеко від Живця живуть, це дійсно розбишацьке племя. В 17 році життя довелося мені поїхати в гуцульські гори. Їхав через Львів і Станиславів інкогніто. Вражіння з гуцульських гір мав чудесне…В Ворохті зустрів гуцула-селянина…я замешкав у нього. Їздив скрізь, шукаючи українських розбишаків. Але надармо. Це мене розчарувало. Від тоді я зовсім змінився і до Живця вернув іншим, як виїхав».

УКиєві відкрили пам’ятник Василю Вишиваному. Вільгельм Габсбург (Василь Вишиваний) у 1918 році

Він закінчив військову академію і 1915-го поїхав на фронт, де командував українською сотнею. Згодом – армійською групою, до складу якої належав легіон Українських січових стрільців. Розмовляв українською, під одностроєм часто носив вишиванку, яку йому подарував один із підлеглих. За це отримав прізвисько Василь Вишиваний. «Моя сотня, зложена тільки з українців, мала національну українську свідомість, але боялася виявляти її, бо тоді кождого українця уважали політичне підозрілим. Старшини в сотні були самі німці. Страх українців перед переслідуванням доходив до того, що деякі признавалися до польської народности. За це я лаяв страшенно і казав їм, що коли я признаюся до українського народу, то і вони можуть це сміло робити. Військова і моральна вартість моєї сотні представлялася дуже добре. Я взагалі уважаю українців найкращими жовнірами. Тільки вони трохи подібні до овець: як мають провід, котрому вірять, то підуть в огонь і в воду, та й виконають навіть неможливе до виконання».

Вільгельм Габсбург, як член імператорської родини, автоматично став членом сенату. Там він познайомився з українськими парламентарями, зокрема з Євгеном Петрушевичем.

До кінця життя Василь Вишиваний вважатиме себе українцем. Після поразки Української революції він житиме у Відні. Там його 1947-го заарештує радянська секретна служба СМЕРШ. Згодом Вільгельма Габсбурга перевели до Лук’янівської в’язниці Києва.