The Economist: чи справді США вклали в Україну більше Європи?

Серед численних скарг президента Дональда Трампа є те, що США були набагато щедрішими за європейські країни у наданні військової та економічної допомоги Україні. 12 лютого він заявив, що США надали Україні $350 млрд допомоги, тоді як європейці надали лише $100 млрд — і то у вигляді кредитів, а не грантів.

За його словами, ця різниця виправдовує його вимогу про те, щоб США  взяли під контроль  запаси рідкісноземельних та інших корисних копалин в Україні вартістю близько 500 млрд доларів — не як засіб забезпечення майбутньої підтримки, а як компенсацію за минулу допомогу.

Урсула фон дер Ляйєн , президент Європейської комісії, 18 лютого парирувала, що «у фінансовому та військовому плані Європа внесла більше, ніж будь-хто інший. Хто ж має рацію?

Найавторитетніші цифри регулярно збирає Кільський інститут, німецький аналітичний центр. Його останній звіт, опублікований 14 лютого, показує, що європейські внески, як індивідуальні від урядів, так і колективні від європейських інститутів, перевищують допомогу США.

Почнемо із загальної суми (див. діаграми 1 та 2). Країни світу виділили €267 млрд ($280 млрд) як допомогу Україні, або приблизно €80 млрд на рік. США залишаються найважливішим донором з великим відривом, але європейські країни, включаючи ЄС, сукупно перевершили американські вкладення, виділивши €132 млрд як виділену допомогу порівняно з €114 млрд США (хоча США залишаються трохи попереду військової допомоги). Додайте інші зобов’язання, які ще не виконані або не вказані, і розрив стане ще більшим. Проте майже 90% фінансової допомоги від інституцій ЄС були у формі позик (хоча і на дуже щедрих умовах). Приблизно 60% фінансової допомоги США надається у вигляді грантів.

Наша третя діаграма показує, як це накопичувалося з часом. Європейська підтримка залишалася відносно стабільною з 2022 року, тоді як американська допомога була набагато нестабільнішою. Підтримка США сповільнилася у 2023 та 2024 роках на тлі партійних суперечок  у Конгресі, потім знову зросла з ухваленням нового додаткового законопроекту та прискорилася наприкінці терміну Джо Байдена.

Найбільшим донором Європи є Німеччина, яка надала близько €17 млрд (включаючи фінансову, гуманітарну та військову допомогу та виключаючи те, що прямує через донорів ЄС). Великобританія знаходиться на другому місці з €15 млрд, за нею слідує Данія (див. діаграму 4). Але найбільші економіки Європи мають змогу зробити набагато більше. Щорічні зобов’язання Німеччини та Великобританії, поряд із США, становлять лише 0,2% від їхнього ВВП. «Допомога Україні таким чином більше схожа на невеликий політичний проект, ніж на великі фіскальні зусилля», — робить висновок Кіля.

Справді, 1990 року Німеччина виділила більшу частку свого ВВП на підтримку Кувейту, ніж на війну на порозі Європи. Аналогічно, США виділяли значно більше грошей на рік під час воєн у Кореї, В’єтнамі та Іраку.

Часткою ВВП виділяються країни Балтії та Північної Європи (див. діаграму 5). Естонія та Данія, наприклад, виділили понад 2% свого довоєнного ВВП на підтримку України у рамках двосторонньої допомоги.

Загалом, що ближче столиця країни до Росії, то  вища її допомога  Україні в частці ВВП (див. діаграму 6). Наприклад, Латвія та Литва, чиї столиці знаходяться менш ніж за 1000 км від Москви, внесли 2% свого довоєнного ВВП. Однак Японія надає більше двосторонньої допомоги, ніж Франція, Італія та Іспанія, незважаючи на те, що вона знаходиться більш ніж удвічі далі від Москви.

Європейські лідери отримали чітке повідомлення від адміністрації Трампа: «Суворі стратегічні реалії не дозволяють США зосередитись насамперед на безпеці Європи», як висловився міністр оборони Піт Хегсет . Європейські країни вже роблять більше, ніж США для допомоги Україні. Якщо США відкликають подальше фінансування, їм доведеться зробити ще більше.

The Economist