Так виглядає справжня влада на крові

І досі багато хто продовжує підтримувати цей міф, а багато хто продовжує в нього вірити.

Так от — хтось чув від Коломойського хоч слово подяки на адресу тих бійців, яких він та група товаріщєй посилали воювати того літа, без належної підготовки та навіть без бодай постановки на облік у військоматах?

Хтось чув привітання добровольцям, на звитягах яких він кліпав свої політичні проекти та навіть рейдернув назву «укроп», яку в піку ворогу ми носили на шевронах?

А багато їх ж загинуло і покалічилося під російськими градами та в боях з окупантами, поки заводилися в Раду різні парасюки з сємєнчєнко-грішиними та мутилися гешефти з Приватбанком — можна було б добре слово для них знайти.

Проте майбутня бубушка всіх «слуґ» вчасно включила тумблер пропаганди і переклала всі свої проколи та злочини на інших, поки ті будували справжню армію і витягали державу з прірви.

Мало того, Коломойський давно змінив риторику на відверто промосковську, завів собі подружку Портнова і плює в очі українців фразами «ми воюєм самі с собой», «чєрєз 5-10 лєт оні забудут кровь», «там нєт Путіна», «надо взять у Росіі дєньгі» тощо — тепер він сам «зелений чєловєчєк».

Чому йому так легко це сходить з рук і «патріоти» з тонким нюхом на «бариґ» та «мародєрів» впритул не бачать відвертого ворога, який отримав повний доступ до ресурсів держави та вплив на її посадовців — для мене загадка.

Але така людина тепер фотографується в кабінеті президента України та веде її до дефолту, поки інші продовжують воювати.

Так виглядає справжня влада на крові, яку нарід сам всадив собі на втомлену шию.

Валерій Прозапас