Слава Богу, живу вже піісят четвертий год, пив помірно, майже не курив, зберігся нічо так, тому багато пам’ятаю… Тож, коли бачу небезпеку для України, мушу кричати «алярм», бо вбачаю в тому свій громадянський обов’язок, як, курва, митця-гуманітарія широкого спектру дії. Однак, почну здалека:
1995-й рік. На той час керівник адміністрації Президента Дмитро Табачник проводить на каналі УТ-1 та в друкованих ЗМІ репрезентативне опитування: «Кого сучасні українці вважають національним героєм»? За даними журналістів, що висвітлювали проект, за тиждень до кінця опитування з великим відривом у переможці виходить Тарас Шевченко, за ним Степан Бандера, за ним Богдан Хмельницький… Але о диво! При підведенні результатів переможцем оголошують Ярослава Мудрого, а друге та третє місця посідають лікар Амосов і, здається, Валерій Лобановський. Шевченко та Хмельницький десь в першій десятці. Про Бандеру чи Петлюру навіть не згадується. В пресі та коментарях Табачника акивно просувається наратив: Русь — наша колиска. Росія і Україна браття навєк.
У 2005-му (після перемоги Помаранчевого Майдану) виходить черговий українофобський опус Олеся Бузини «Таємна історія України-Русі», де на противагу монументальній праці Грушевського, існування України заперечується як факт (країна вигадана австрійським генштабом). Герої українського пантеону (ті ж самі Бандера, Хмельницький, Петлюра) виставляються недолугими, тупими, скандальними, зажерливими антисемітами, а українська інтелігенція часів «Весни народів», революції та визвольних змагань 1917-22 років, когорта «Розстріляного Відродження», проукраїнські митці радянської доби змальовуються як смішні вайлуваті провінціали, холопи-гречкосії, не варті хазяйської уваги панів-імперців, що ведуть свій родовід від князів руських чию велич успадкув Трєтій Рім, чи то пак Масква златоглавая — єдіная воітєльніца с отрєбьєм бандеровскім да єрєсью європєйскою. Гумільов-Бєрдяєв- Соловьйов (російські філософи-євразійці) — наше все! Головна ідея книги: України не існує! Натомість є Малоросія — невід’ємна частина великої Росії — єдиної спадкоємиці Русі Київської.
2008 рік. На телекагалі Інтер у програмі Савіка Шустера підбиваються підсумки всеукраїнського проекту «Великі українці». За декілька днів до завершення відкритого голосування (у якому за даними організаторів брало участь понад 2,5 млн опитаних) впевнено лідирує Степан Бандера. Але за пару днів до завершення перемогу здобуває….Ох! Ізнову Ярослав Мудрий. До ефірів Шустера активно доєднувалися російські українофоби Міхалкови- Кончєлижниє не виключаючи нині широко популярного через смерть його доньки філософа-євразійця Дугіна.
На бенкеті присвяченому завершенню проекту, Дмитро Табачник у своєму вітальному слові зізнається: «Я мог би прівсєлюдно трахнуть Бандеру тєм жє Щєрбіцкім, но прєдпочьол Ярослава Мудрого, как сімвол Русі із которой ми всє вишлі».
Шеф-редактор проекту Вахтанг Кіпіані робить гучну заяву про фальсифікації організовані керівниками телеканалу Інтер Ганною Безлюдною та Єгором Бєнкєндорфом під орудою Табачника та людей близьких до керівництва «Партії регіонів». Але його протест та викриття потопають в радісних вигуках: «Русь — наша колибєль. Росія і Украіна братья навєк». Відверто зманіпульовані імперські наративи Савік Шустер у своїй програмі видає як «об’єктивну реальність українського сьогодення».
Рік 2019. Страшний. Переломний в своєму популістському угарі. Коли народ «устав от войни» прирікає себе на катастрофу подібну до катастрофи сторічної давнини. Адже ті хто обрали мир із ворогом у 1922-му вже через 10 років їли власних дітей.
Актор, філософ, соціальний терапевт, контрозвідник, популярний блогер, військовий експерт, колишній євразієць, учень імперського філософа Андрія Баумайстера та автор концепції «Теплого океану» Олексій Арестович після перемоги Майдану у 2014-му році займав активну проукраїнську позицію, перейшов в публічному спілкуванні на українську мову, підтримував мілітарну політику тодішнього президента Порошенка. Але наприкінці 2019-го робить різкий розворот. Знов повертається в теплий океан російського мови, припиняє активну та нищівну критику дій президента Зеленського, виправдовуючи його демонстративний пацифізм, інфантильне бажання «перестати стріляти» та «побачити мир в очах Путіна». З початком масштабного російського вторгнення посідає місце чільного радника-не радника, спікера-не спікера офісу президента. На тлі щовечірніх коментарів щодо перебігу військових дій набуває шаленої популярності у широких верств росіськомовного населення, активно у свої публічних виступах просуваючи концепцію Русі-України. У дописах та висловлюваннях висміює, знецінює так званих українських «професійних патріотів», «нациків», «хуторян», «провінціалів», «печерних русофобів» та «громадських активістів», майже слово у слово ретранслюючи на новому історичному етапі риторику Табачника, Бузини, Шустера.
Не сумніваюся що й в найближчому оточенні президента Зеленського розділяють подібну концепцію. Переслідуючи патріотів, воїнів, волонтерів, журналістів, громадських активістів, дієву самодостатню частину українського суспільства, що визріла та загартувалася в десятиліттях боротьби з гібридними сенсами «русскаго міра». Вочевидь офіс президента робить ставку на «широкі маси простого радянського народу», для якого сучасна Україна з одного боку «занадто складна для сприйняття», а з іншого «примітивна, бо не має тієї шіроти взглядов, яку мають люди із імперським складом розуму» (За твердденням А. Баумайстера). В той час концепція Русі-України «глубоко совєтского чєловєка» (яким публічно оголошує себе Арестович у розмові з російським поетом Биковим) є близькою та зрозумілою.
«Я слишал топот конєй под Золотимі воротамі, — каже Арестович в інтерв’ю Дмитрові Гордону. — Всє ми вишлі із одной купєлі в которой нас крєстіл Святой Владімір…». Так це ж саме і Путін каже. І Дугін. І Табачник з Бузиною казали… І Шустер теж, напевне, десь колись казав.., але треба покопатися в першоджерелах — російських бухгалтерських книгах)))
Так що, виконуючи свій громадянський обов’язок кричу: як почуєте десь щось про Русь-Україну — бийте на звук! Бо це вже вчетветре в сучасній українській історії нам під різними соусами намагаються впарити цей імперський концепт, який протиставляють Україні Хмельницького, Шевченка, Петлюри, Бандери, Шухевича. Про Грушевського і його історичну працю поговоримо якось окремо.
В боротьбі з малоросійською заразою також добре допоможе свята молитва «На х*уй! На х*уй! На х*уй!» проказана вбік ефірів Фейгіга-Арестовича а також всіх без виключення російських лібералів, окрім Аркадія Бабченка, який активно плекає своє українське коріння (як те дерево на фото внизу). Для Папи Римського, що завів звичку дорівнювати жертву до ката підійде крепка наддніпрянська дуля, для тупеньких поп-артистів і міністра культури — канонічний тризуб, складений з трьох пальців. Творіть Україну! Боріться за Україну шодня, щохвилини. Робіть Україну з Росії та Малоросії, бо часом більше нема з чого її робити!
Тільки так ПЕРЕМОЖЕМО!
Омінь!