Агент НАБУ Євген Шевченко оприлюднив інформацію про масштаби розкрадання гуманітарної допомоги у Запоріжжі.
Про це він написав у фейсбуці.
Шевченко зазначив: «Отже, стосовно сьогоднішніх обшуків у Запоріжжі, які провели детективи НАБУ, можно сказати наступне: посадові особи розкрадали в промислових масштабах майже всю (!!!) гуманітарну допомогу, яка надходила в місто та область, і продавали її через торгівельні мережі «АТБ» і «Сільпо»!
Вони підозрюються у тому, що за ці півроку було розкрадено — увага:
— 22 морські контейнери!!!
— 389 залізничних вагонів!!!
— 220 вантажних автомобілей!!!
Вся ця допомога призначалася для людей, для біженців, переселенців, а також для військових!!! Суми, про які йдеться — мільйони долларів США!!!
А тепер знайомтесь із цими виродками:
1. Голова Запорізької обласної військової адміністрації Олександр Старух
2. Секретар Запорізької міськради Анатолій Куртєв.
3. Депутат Запорізької обласної ради Віктор Щербина
4. Заступниця голови Запорізькій ОВА Злата Некрасова
Дивіться, які вони патріоти у фейсбуці — всі з прапорцями… готуйтесь до тюрьми, гниди!
P.S.: питання — а хто ж призначив Старуха, який був керівником цього злочинного угруповання, на посаду голови Запорізької ОВА? Відповідь: Андрій Єрмак — очільник Офісу Президента України.
чи згадає за цей факт у своєму вечірньому зверненні Президент #Зеленський? Відповідь: ні, не згадає.
Далі буде».
Зрозуміло, чому влада не коментує докладно події на фронті, але зовсім не зрозуміло, чому слідчі органи та влада не коментують докладно розслідування по розкраданню гуманітарки в промислових масштабах, керівництвом Запорізької ОВА та секретарем і окремими депутатами Облради.
Все що суспільство знає — інформація агента НАБУ Шевченко. Хто це?
Може тому що там всі підозрювані орденоносці, призначені ОПою чи депутати Слуги. І тепер розслідування будуть спускати на тормозах, щоб детективи не вийшли на верхівку вертикалі влади.
Доведіть що це не так. Суспільство чекає швидкого розслідування і покарання.
Чим далі, тим люди зліші на фронті і в тилу, на руках в них багато зброї. Може дійти до судів Лінча.
За допомогою франшизи «слуг народа» Запоріжжя роками грабували в турборежимі, не зупиняючись навіть після окупації 80% території області — і тепер рвонуло, обуренню народному немає меж.
Те саме провернули в маштабах всієї країни, наслідки чого обернулися ріками крові та непростим майбутнім цілого покоління — і нічого, оголошено ледь не перемогою, всі так само вєрят-молятся.
………………….
Цей парадокс вивчатимуть в підручниках з історії та психіатрії, а наше завдання — щоб ще з криміналістики.
Бо так нахабно користуватись довірою наївного народа можуть лише професійні злочинці, як би швидко вони не перевзувались з «какой разніци» у вишиванки.
Цікаво, що відчуваєте ви, коли читаєте новини про обшуки НАБУ у запорізьких мерії та облдержадміністрації. Тому що я знаю тільки те, що відчуваю я.
Я хочу знати, що відчують американські, канадські, британські, європейські платники податків, на чиї кошти було закуплено і відправлено нам гуманітарну допомогу, коли дізнаються, що її було розкрадено депутатами та чиновниками з міста з нечитабельною назвою Zaporizhzhia.
Я хочу знати, що відчувають зараз мільйони українських біженців, коли читають, що те, що мало робити їхнє життя і життя їхніх близьких хоч трішечки легшим, було розкрадене, продане за безцінь, а отримані гроші витрачено на кокаїн, який також знайшли при обшуку.
Я хочу знати що відчувають всі громадяни України, яких принизили перед усім світом декілька мерзенних душ з українськими паспортами.
І я вже знаю, що відчувають при таких новинах українські військові і всі уродженці Запоріжжя. Принаймні, якщо всі відчувають теж саме, що і я. А я відчуваю лють. Лють і сором.
Це бачили всі запоріжці. Це бачила вся армія. Це бачив весь світ.
Це вам не торбити волонтерів заявами у СБУ. Це вам не вигадувати ідіотські претензії на адресу бойових генералів. У цій справі фігурують представники партії влади, а за ними стоять вагомі люди, які були «в тємє і в долє».
Ця справа – випробування. Це тест. І як українець, і як боєць ЗСУ, я хочу максимально жорсткого, але за законом, покарання для тих мародерів, які крали допомогу біженцям, дихали кокаїном і ганьбили мою державу в той час, доки ця держава палала, і в ній палали наші душі і тіла.
Ця справа – випробування. В першу чергу для влади. Бо тут – «свої». З партійними квитками, посадами і номерами в телефонній книзі. І повірте, мільйони людей зараз уважно дивляться за тим, як це випробування буде пройдене.
Як реаліст, я налаштований надзвичайно песимістично. Але оптимістично розумію, що якщо цю справу спробують приховати під ковдру, то під ковдрою ще залишиться багато місця.
Я не дам цій справі бути забутою. Це принципове питання.