За бортом українського корабля знов неспокійно — штормить.
Все почалось з того, що адміністрація Байдена докорінно змінила пріоритети. Основних їх тепер два.
.
Один з них – Китай, інший – боротьба демократії проти автократії. Це узагальнений термін, який включає в себе прагнення обмежити вплив таких країн, як Росія, Іран, КНДР та деяких інших.
Ви вже чули про те, США, Великобританія і Австралія створили військово-політичний союз для стримування Пекіна — AUUKUS. У рамках нових домовленостей британці та американці передадуть Австралії технології створення ядерних підводних човнів. Канберра тут же розірвала багатомільярдний контракт з Францією на поставку звичайних підводних човнів (французька Naval Group повинна була поставити Австралії 12 субмарин на загальну суму майже в 56 млрд євро), що дуже обурило французів.
Чому Байден пішов у цьому питанні проти Франції, а заодно і Німеччини? Якщо відверто, то вони йому остогидли своїм м`яким ставленням до Пекіну та Москви. Наступним кроком стане приєднання до альянсу Японії та Індії, а потім Індонезії з Філіппінами, що замкне кільце навколо Китаю та РФ. Такими кроками Вашингтон вбиває двох зайців, принагідно відриваючи ці країни від тісних контактів з Росією.
По суті, це шантаж Франції та Німеччини. Ці країни не хочуть свариться ні зі Штатами, ні з Китаєм, але всидіти на двох стільцях не вийде — рано чи пізно доведеться робити вибір. А щоб вибір був правильним, Вашингтон застосовує перевірену тактику батога та пряника. Наразі прийшла черга батога.
Водночас, це опосередкований сигнал Києву про те ж саме. Бо треба розуміти, що в рамках створення глобального антикитайського альянсу американці активізують зусилля щодо недопущення зміцнення союзу РФ та КНР. Шантажувати Вашингтон на зустрічному курсі небезпечно — не та вагова категорія. Як кажуть, що дозволено Юпітеру — не дозволено бику. Перекладаю для зелених: бикувати собі дорожче вийде.
Чи не чекати тепер зближення «скривджених» французів з Росією? Відповім. У Франції все прекрасно — особливо природа, Париж та кухня. Але не зовнішня політика, де вони іноді самозакохано уявляють себе пупом Землі. Так, французи можуть зробити декілька реверансів у сторону Кремля, але вони добре розуміють, що стратегічне зближення з Москвою їм нічого суттєвого, окрім головного болю, не принесе. Мало того, на місці Китаю можуть опинитись вони самі. Водночас, це недвозначний сигнал наступникам Меркель і Макрону про те, що необхідно зробити цивілізаційний вибір вже зараз.
Як ці події можуть позначитись на Україні? У короткостроковій перспективі ніяк, проте вони повинні стати уроком для влади Зеленського, яка своїм Броуновським рухом у зовнішній політиці відвертає все більше партнерів.
Вашингтон наявно показав, хто у домі хазяїн, одним рішенням змінивши геополітичний розклад у світі. США чітко дають зрозуміти: ви або з нами проти Китаю і РФ, або ви проти нас з відповідними наслідками. І хоча Пекін для Вашингтона більш сильний виклик, аніж Москва, про Росію Білий дім також не забуває. Але всьому своя черга.
P.S.
Росія виступила проти того, щоб Генасамблея ООН розглядала пункт щодо тимчасово окупованих територій України.
Нижче країни, які підтримали позицію Кремля під час засідання ООН 17 вересня:
Вірменія (повна залежність від Кремля),
Білорусь (по суті — частина РФ),
Болівія (РФ — головний покупець болівійського кокаїну),
Іран (партнер по санкціям від США),
Казахстан (член ОДКБ, політична залежність від Росії),
Куба (партнер по санкціям від США, реципієнт російської допомоги),
Нікарагуа (партнер по санкціям від США, реципієнт російської допомоги),
Північна Корея (за моделлю державного устрою — та ж Росія, тільки менша),
Сирія (кривавий Асад тримається тільки за допомоги Путіна),
Філіппіни (російські зброя та електростанції).
Це власне і всі, хто проголосував за російську позицію. Там ще 37 утримувались, але то таке…
Нагадаю, Генасамблея ООН більшістю голосів включила до порядку українське питання про тимчасово окуповані Росією території України. При цьому Москва тричі поспіль оскаржила цей пункт перед початком засідання.
Все це добре, і цивілізований світ не визнає правомірність окупації України, але тиснути і доводити нашу позицію треба на всіх рівнях. Наразі до NY їде Зеленський. Уявили його грізну постать на трибуні ГА ООН? Цей дотисне, ага…