«Лаври Мільтіада не дають мені спати» – весь час повторював великий афінський флотоводець Фемістокл.
Сам він у 490 році до н.е. брав участь у битві при Марафоні, в якій афіняни під проводом Мільтіада здобули звитягу, наголову розгромивши персів.
Але після тієї славетної перемоги Фемістокл зрозумів, що вся боротьба ще попереду, і доля війни за незалежність Греції буде вирішуватись на морі.
Фемістокл переконав афінян побудувати великий флот, який зіграв вирішальну роль у розгромі персів в морській битві при Саламіні у 480 році до н.е.
І ця звитяга остаточно визначила перемогу греків у тій війні.
Схоже на те, що в наш час лаври Фемістокла не дають спокійно спати голові Верховної Ради України Руслану Стефанчуку.
Він таки щось знає, бо перебуваючи з візитом у Берліні, серйозно переймався військово-морськими проблемами України.
Але, на відміну від Фемістокла, який закликав будувати надводні військові кораблі – трієри, Руслана Олексійовича чомусь більше хвилювала підводна міць наших Військово-Морських Сил.
«Не виключаю отримання від Німеччини підводних човнів, тому що ми готові стати оборонним східним кордоном усієї Європи.
І ця співпраця буде взаємовигідною як на цьому етапі, так і в майбутньому» – повідомив голова Верховної Ради України.
Саме так Руслан Олексійович і сказав.
Оскільки східний кордон України проходить у донецьких степах, то в перекладі на людську мову, Стефанчук запропонував поставити на бойове чергування…
ПІДВОДНИЙ ЧОВЕН В СТЕПАХ УКРАЇНИ!
Щоб переконатися у цьому, достатньо подивитися на світлини спільної прес-конференції голови Верховної Ради України і канцлера Німеччини.
Про серйозність намірів продати цеглину німецькому терпилі свідчила кремезна фігура Стефанчука, затягнута в однострій, над яким не одне київське ательє з індпошиву одягу трудилося декілька тижнів.
На фоні миршавенького Шольца спікер українського парламенту дивився як потужний бодігард, який всім своїм виглядом категорично попереджав:
НРАВІЦЦА НЄ НРАВІЦЦА – ТЄРПІ МОЯ КРАСАВІЦА!
Раз ми вирішили «стати оборонним східним кордоном усієї Європи» – значить так тому і бути!
І ця співпраця буде «взаємовигідною як на цьому етапі, так і в майбутньому» – тобто, платити за захист будете ви, німці.
Шо, охоронні послуги не замовляли?
Ну, то таке. Платити все одно доведеться.
Да хоть за «ложний визов», за шо!
А уявіть собі, як були вражені німці, котрі вже три місяці поспіль ніяк не можуть поставити Збройним Силам України декілька самохідних артилерійських установок «Panzerhaubitze 2000», натякаючи, що взагалі-то обіцяного три роки чекають.
Наш посол в Берліні Андрій Мельник використав увесь наявний арсенал дипломатичного етикету: і канцлера культурно так порівнював з «ображеною ліверною ковбасою», і меми про нього всілякі поширював.
Натякав, натякав німецьким шлеперам, що справи так не робляться – не доходило!
Довелось підключати важку артилерію.
Приїхав Руслан Олексійович, і одразу німцям нові завдання нарізав.
UNTERWASSER CHOVEN, BITTE!
Ну як тут не згадати класика?
«Я покупаю самолёт! – поспешно сказал Великий Комбинатор. – Заверните в бумажку».
Доморощені політологи за голови взялися, і почали висувати різні версії причин того, що відбулося.
А й справді, як так сталося, що такий мирний чолов’яга став таким брутальним?
Версію про те, що неадекватну заяву Руслан Олексійович зробив у неадекватному стані, ми відкинемо одразу.
Такого зразкового чоловіка і сім’янина важко запідозрити у дружбі із зеленим змієм.
Просто його зіпсувало квартирне питання.
Ну справді: чи зустрічали ви у своєму житті зятя, який би так ніжно ставився до мами своєї дружини, що аж платив би їй орендну плату за проживання на її житловій площі?
А Руслан Олексійович – він такий!
Грошей для рідної тещі не пошкодував. І навіть заплатив за пансіон.
Щоправда, спочатку не з власної кишені, а з державної.
Гроші до бюджету довелося повернути, а образу Руслан Олексійович запам’ятав.
І ось тепер вихлюпнув її назовні.
Інші злі язики стверджували, що войовничості останнім міжнародним заявам Руслана Олексійовича додали українські прикордонники, які три дні поспіль, як нові ворота розглядали посвідчення про відрядження Петра Порошенка, і не могли зрозуміти: чий же то підпис стоїть під документом, і хто цей один, який його підписав?
Уявіть собі на хвилинку, що творилося в голові спікера українського парламенту після такого приниження!
«Навіть здалеку Швейк абсолютно чітко почув пронизливий голос підпоручника Дуба:
— Ви мене знаєте?!
А я вам кажу, що ви мене не знаєте!..
Але ви мене ще узнаєте!..
Можливо, ви мене знаєте тільки з хорошого боку!..
А я вам кажу, що ви узнаєте мене і з поганого боку!..
Я вас до сліз доведу! Віслюки!»
Аж тут Шольц під гарячу руку підвернувся…
Ну і отримав по перше число.
«Чи справді так було, чи, може, хто збрехав… Хто ворогів не мав?»
Класик скаже, як зав’яже, погодьтеся.
«Але до чого тут море і підводні човни?» — спитаєте ви.
Тільки прошу вас не сміятися одразу. Домовились?
В Україні йде війна. Четвертий місяць поспіль наші славні Збройні Сили стримують агресора, завдаючи йому відчутних ударів.
Тисячі безіменних українських воїнів ведуть героїчну боротьбу з рашистами.
Та тому що їхніх імен ми не чуємо на Єдиному телевізійному марафоні.
Дивна ситуація – Єдиний телевізійний марафон є, а от імен у героїв немає.
І почути їхні імена українці не в змозі: альтернативні ЗМІ з ефіру виключені всемогутнім чиновником – «артистом больших и малых академических театров, имя которого слишком известно» щоб ми його могли тут просто згадати не ризикуючи отримати повістку із військкомату.
У Борислава Берези спитайте.
Проте завдяки тому ж таки Єдиному телевізійному марафону, ми знаємо імена «полководців», яким, за задумом пропагандистів із офісу Єрмака, країна має завдячувати своїм порятунком.
Ні, не на полі бою. У телевізорі.
Такий собі «узкий круг широких масс»: від Арєстовіча і Лещенка аж до Мар’яни Безуглої.
Остання за прикладом бравого вояка Швейка не тільки здійснила анабазис в Сєвєродонецьк, але й будує повоєнні плани (поїздки в Гагри з Якіним) відбудови України з Єрмаком, про що вона радісно повідомила журналіста Юрія Бутусова.
А після цього, бажаючи щоб він ще більше страждав від заздрощів, заблокувала його месенджер.
Тобто, все як завжди: КОВАЛЬ КОНЯ КУЄ, А ЖАБА НОГУ НАСТАВЛЯЄ.
МісцЯ у цьому паноптикумі вже давно зайняті.
І як виявилося, навіть не всі свої буратіни можуть отримати квиток у перший ряд.
Стефанчук, до прикладу, не отримав квитка взагалі.
І що залишається робити Руслану Олексійовичу, чий підпис на документі для силовиків важить менше, ніж телефонний дзвінок рядового писаря із офісу Єрмака?
Як підвищити свій статус?
«Не надо оваций! – сказал Великий Комбинатор. – Графа Монте-Кристо из меня не получилось. Придётся переквалифицироваться в управдомы».
Якщо не дають стати полководцем, то чому не спробувати стати флотоводцем?
Адже попри відсутність надводних кораблів, Військово-Морські Сили України здобули звитяг не менше, ніж їхні колеги з Сухопутних військ чи Повітряних Сил.
І якби креативна ідея спробувати свої військові таланти на морі з’явилася раніше, то цілком можливо, що повідомлення про звитяги ВМСУ на Єдиному телевізійному марафоні звучали б так:
«Сьогодні ЗА СПРИЯННЯ ГОЛОВИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ РУСЛАНА СТЕФАНЧУКА «русскій воєнний корабль був посланий на йух»!
«Сьогодні ПІД ПАТРОНАТОМ ГОЛОВИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ РУСЛАНА СТЕФАНЧУКА відбулася зустріч «русского воєнного корабля» із протикорабельною ракетою «НЕПТУН».
БАЦ– БАЦ! – і ти уже флотоводець.
Не менш славетний ніж той Фемістокл, хай йому грець!
«Що ті римляни убогі?
Казна-що, не Брути!
У нас Брути і Коклеси
Славні, незабутні!»
Хоча… Фемістокл же не римлянин, а грек?!
Не дарма ж Руслан Олексійович розпочинав свою артистично-політичну кар’єру в клубі веселих і винахідливих!
А там головне дати не стільки правильну відповідь, скільки КРЕАТИВНУ.
Але не поспішайте сміятися. Ми ж домовлялись?
Вибір підводного човна, як флагманського корабля для новоспеченого флотоводця Стефанчука теж не був випадковий.
Тут він молодець – врахував не тільки наші прорахунки, а й прорахунки ворога.
І зробив правильні висновки.
От де зараз знаходиться флагман Чорноморського флоту Російської Федерації ракетний крейсер «Москва»?
Пішов у напрямку, визначеному українськими захисниками острова Зміїний.
Лежить собі на дні моря і рапанів годує.
А де НАШ флагман Військово-Морських Сил України – фрегат «Гетьман Сагайдачний»?
Востаннє його бачили у липні 2021 року, коли він заходив на судноремонтний завод «Нібулон», що в Миколаєві для проведення глибокої модернізації.
Хтось великий і могутній вирішив, що напередодні (великої війни) травневих шашликів 2022 року флагман українського флоту потребує глибокої модернізації.
Ну а як же без глибокої модернізації він може брати участь у пікніках?
Але 24 лютого 2022 року концепція змінилася і шашлики стали неактуальними.
Тому корабель довелось затопити.
А й справді: навіщо він тепер здався?
Ну не воювати ж йому насправді!
Тим більше, що Путін не нападе.
Як же ми тепер без флоту будемо протистояти рашистам на морі?
Не плачте, бабо. Не плачте діду.
Ми збудуємо новий флот, сучасний – заспокоїв українців міністр оборони Рєзніков.
І буде цей флот не простий, а золотий.
Бо будуватиме його великий будівничий Кирило Тимошенко.
Хууух! От спасибі! Заспокоїли.
І одразу стало легше, як після сеансу Арєстовіча.
Але десь там, в глибині душі, мозок свердлить питання:
ХТО Ж ТО ТАКИЙ, ЩО НАПЕРЕДОДНІ ВЕЛИКОЇ ВІЙНИ ДАВ КОМАНДУ РОЗІБРАТИ ГОЛОВНИЙ КОРАБЕЛЬ ВМСУ І ЗНЯТИ З НЬОГО ОЗБРОЄННЯ?
Можливо, його ім’я – «Про@бали…», як натякнув Арєстовіч?
Так-так, я розумію, що такі питання задавати вголос НЕ НА ЧАСІ.
Тим більше, що країна такі питання вже переросла.
Тому краще повернемось до наших морських вовків.
Пам’ятаючи сумну долю надводних флагманів, Руслан Олексійович цілком слушно вирішив, що краще керувати морськими операціями з-під води, себто дистанційно.
А для підводного командного пункту якраз підводний човен і потрібен.
А краще декілька. Ну щоб була флотилія.
– Чому саме трьох? – спитаєте ви.
Один – собі, другий – Корнієнку, а третій…
Ні, не вгадали. Не для Олени Кондратюк.
Для тещі! Для неї, улюбленої!
Ті ж самі злі язики повідомляють, що цій флотилії штучний інтелект апарату Верховної Ради на чолі з паном Штучним і назву відповідну підібрав – «Три товстуни».
Ні, це не те, про що ви подумали.
Це так називалась команда клубу веселих і винахідливих із Хмельницького, в якій Руслан Олексійович розпочинав свою (артистично-політичну) військово-морську кар’єру.
Є така прикмета: як корабель назвеш – так він і попливе.
Навіть якщо цей корабель – підводний.
Залишалося лише одне – знайти підводні човни.
Грошей з бюджету офіс Єрмака не дасть – до ворожки не ходи.
Ось і вирішив Руслан Олексійович згадати своє минуле і взяти канцлера Німеччини на «слабо».
Бідний Шольц думав, що Стефанчук попросить танки «Леопард» або якісь гармати, і вже був готовий сказати своє звичайне «Ja, ja!», що в перекладі означає «Ніт!».
Аж тут спікер його і застукав зненацька.
UNTERWASSER CHOVEN, BITTE!
І вражений Шольц «не виключив передачу Україні підводних човнів».
Чим дуже порадував голову Верховної Ради.
От що не кажіть, а Стефанчук таки МОЛОДЕЦЬ!
А на завершення, дорогі українці, у мене до вас запитання:
ЯК ШВИДКО НІМЕЧЧИНА ПОСТАВИТЬ НАМ ПІДВОДНІ ЧОВНИ?
P.S. От тепер можете сміятись.