У мене таке враження, що все це було вчора, хоча, насправді, вже минуло 23 роки від тих подій.
Ні, я не про сюжет сценарію кінофільму-катастрофи.
Я про реальну операцію, яку проводила федеральна служба безпеки у серпні – вересні 1999 року.
І саме ті події, як з’ясувалося згодом, стали поворотним пунктом не тільки в історії росії, але й всього світу…
Добігав до кінця другий і останній термін перебування при владі президента Бориса Єльцина.
ЛІХІЄ ДЕВЯНОСТИЄ – саме так росіяни назвали цей період в історії своєї країни.
Розгул бандитизму, тотальна корупція на фоні різкого розшарування суспільства – все це було реаліями єльцинської росії.
Але попри соціально-економічні негаразди, з якими громадяни врешті-решт навчились жити, все ж таки головною і найбільш гострою тогочасною проблемою, була проблема сепаратизму регіонів.
Яку багато в чому спровокував сам Борис Миколайович.
«БЕРИТЕ СУВЕРЕНИТЕТА СТОЛЬКО, СКОЛЬКО СМОЖЕТЕ ПРОГЛОТИТЬ!» – якось в пориві ентузіазму заявив він під оплески присутніх, перебуваючи у 1990 році в Казані.
Цю ж фразу за декілька днів Єльцин повторив на мітингу в Уфі.
І регіональні еліти його почули.
Росію охопив справжній парад суверенітетів.
Татарстан, Башкортостан, Якутія прийняли конституції в яких, по суті, визнавали себе незалежними державами.
Число президентів на території російської федерації сукупно ледь не перевищило їх загальну кількість у світі.
Дійшло до того, що навіть у рідному для Єльцина регіоні – Свердловській області проголосили Уральську республіку.
Але далі всіх пішла Чечня, яка взагалі заявила про свій вихід із складу рф.
Коли Єльцин в черговий раз припинив «працювати з документами», і тверезими очима подивився на ситуацію, яка склалась після його популістських заяв, то навіть йому стало лячно.
Адже слово – не горобець!
Розстріл парламенту в жовтні 1993 року хоча і зміцнив центральну владу, однак залишив відкритим питання про нову систему державного управління по лінії Москва – регіони.
Кров на вулицях столиці налякала місцеві еліти, але не зупинила їхнього прагнення до більшої автономності і незалежності від центру.
Відцентрові тенденції ще більше посилились, коли перша спроба силового придушення Чечні закінчилася поразкою федерального центру.
В цілому, результат першої чеченської війни 1994-1996 років був важким ударом по президенту Єльцину.
Адже він засвідчив його слабкість.
А слабким політичний лідер у росії не може дозволити собі бути.
І для країни, і для нього особисто.
Навіть перемога на президентських перегонах 1996 року не покращила загальну ситуацію: регіональні еліти більше не бачили в Єльцині гаранта своєї влади.
І тому почали шукати альтернативні фігури в федеральному політикумі – тих, хто реально міг би стати таким гарантом.
Новим політичним лідером багатьом тоді бачився Євген Максимович Примаков – колишній прем’єр-міністр рф, людина з солідним життєвим бекграундом за плечима.
На початку 1999 року він створив союз із всемогутнім (на той час) мером Москви Юрієм Лужковим.
І все йшло до того, що саме цей тандем перебере на себе владу в рф від ослабленого політично і фізично Бориса Єльцина, який в той же самий час все більше нагадував пізнього Леоніда Ілліча Брежнєва.
Значна частина регіональних керівників уже присягнула на вірність новій політичній силі «Отєчєство – Вся Россия», яку напередодні парламентських виборів створив тандем Лужкова – Примакова.
З новими потенційними очільниками країни вже розпочали перемовини майже всі олігархи країни.
Народжувався новий суспільний консенсус, який, здавалось, мав задовільнити всіх.
Всіх, окрім єльцинської «сім’ї», для якої такий транзит влади створював величезні ризики.
Бо втрачати «всьо, нажитоє нєпосільним трудом» їй дуже не хотілось.
Але хто тоді зважав на її бажання чи небажання?
Як пізніше полюбляв висловлюватися єльцинський наступник:
«НРАВІТСЯ – НЄ НРАВІТСЯ, ТЄРПІ, МОЯ КРАСАВІЦА!»
Адже ніщо, здавалося, не могло змінити хід подій.
Поразка Єльцина всім здавалась невідворотною.
Врятувати його могло лише диво.
7 серпня 1999 року з боку Чечні на територію Дагестану вторглись підрозділи чеченських польових командирів Шаміля Басаєва і Хаттаба.
Метою вторгнення оголошувалось створення Ісламської Держави Дагестан, в якій мало встановитися шаріатське правління.
Поновлення бойових дій сталося попри те, що у 1996 році між Чеченською республікою Ічкерія і російською федерацією було підписано Хасавюртівську угоду, яка тоді припинила бойові дії, і відклала на 5 років термін визначення статусу республіки.
Вторгнення Басаєва і Хаттаба було грубим порушенням цієї угоди, і російське керівництво мало негайно на це відреагувати.
Але несподівано прем’єр-міністр рф Сєргєй Стєпашин, який в ці тривожні дні відвідав Дагестан, ВІДМОВИВСЯ ВВОДИТИ ВІЙСЬКА І РОЗПОЧИНАТИ БОЙОВІ ДІЇ!
«НЕТ, Я НЕ ГЕНЕРАЛ ПИНОЧЕТ. МОЯ ФАМИЛИЯ – СТЕПАШИН» – нагадав прем’єр свою заяву від 20 травня 1999 року, коли державна дума давала згоду на його призначення на посаду.
Реакція президента Єльцина була миттєвою: вже 9 серпня 1999 року він відправив Сєргєя Стєпашина у відставку.
Одночасно державна дума несподівано швидко дала згоду на призначення прем’єр-міністром володимира путіна.
Чим керувались тоді російські парламентарі, які до цього двічі відмовляли Єльцину у повторному призначені Віктора Черномирдіна на посаду прем’єр-міністра, сьогодні важко сказати.
Напевно в своїх головах вони вже поставили хрест на Єльцині, і не вірили, що призначення нікому не відомого путіна може хоч щось змінити в росії, і зупинити процес переходу влади до опозиції.
Але вони явно прорахувались.
Не витрачаючи намарно ні хвилини, новоспечений прем’єр одразу взявся до роботи.
І події почали розгорталися блискавично.
Вже до кінця серпня 1999 року федеральні війська за підтримки місцевого населення витіснили чеченські формування з Дагестану.
Російська армія розпочала бомбардування міст Чечні.
На кордоні з бунтівною республікою накопичувались війська, які поки що кордон не переходили.
Вочевидь, в Москві пам’ятали, якою непопулярною була перша чеченська кампанія, і тому остерігались масових протестів в столиці та ще й напередодні парламентських виборів.
Але тут трапилася друга несподіванка, яка дуже допомогла новопризначеному прем’єру:
КРАЇНУ НАКРИЛА СЕРІЯ ТЕРАКТІВ.
31 серпня 1999 року – стався вибух у Москві в торговому центрі «Охотний ряд».
4 вересня 1999 року о 21.45 в Буйнакську було підірвано вантажівку поряд з житловим будинком. Загинуло 64 людини.
9 вересня 1999 року вибухнув житловий будинок у Москві на вулиці Гур’янова. Загинуло 109 людей.
13 вересня 1999 року було підірвано житловий будинок у Москві на Каширському шосе. Загинуло 118 мирних жителів.
16 вересня 1999 року вибухнув житловий будинок у Волгодонську. Загинуло 18 чоловік, один помер в лікарні.
Сказати, що росія була шокована – значить нічого не сказати.
В ті дні мені довелось бути в Москві за сімейними обставинами: 21 вересня 1999 року померла моя бабуся, яка останні роки там проживала у моєї тітки – маминої сестри.
І я був вражений тим, що я побачив.
Це було схоже на загальну мобілізацію.
Москвичі цілодобово чергували в своїх будинках, допомагали міліції патрулювати місто, активно сприяли правоохоронцям в їх діяльності.
Подібне відбувалося по всій країні, що і дало свої результати.
22 вересня 1999 року близько 21 години мешканець будинку N 14/16 по вулиці Новоселів у місті Рязані Алєксєй Картофєльніков побачив трьох підозрілих осіб – двох чоловіків і одну жінку, які переносили мішки з легкової машини в підвал.
Цифровий код регіону на державних номерах був заклеєний папером, а на ньому від руки було написано цифру 62 (код Рязанської області).
Катрофєльніков одразу викликав міліцію.
По гарячих слідах зловмисників затримали.
Ними виявилися… СПІВРОБІТНИКИ ФСБ!
Міліція встановила, що в підвалі було 3 мішки по 60 кг кожний.
Для довідки: гексоген – це бризантна вибухівка, що належить до групи вибухових речовин підвищеної потужності.
Має високу питому енергію та швидкість детонації.
Саме гексогеном були підірвані будинки в Москві.
Спланована операція, яка так гарно розпочалась, опинилась на грані фіаско.
Ситуацію потрібно було негайно рятувати.
І влада одразу включила всі можливі важелі впливу.
По гарячих слідах провели «експертизу», під час якої експерти так і не змогли підірвати виявлений вибуховий пристрій.
Громадськості тут же повідомили про те, що вибухівка була…
То навіщо ж її закладали співробітники фсб???
Для відповідей на запитання громадськості на сцену вийшов не хто-небудь, а сам голова фсб – пріснопам’ятний Ніколай Патрушєв.
Так-так, той самий Патрушєв.
Закладку вибухівки проводили затримані міліцією співробітники фсб.
Ну, щоб перевірити пильність громадськості і правоохоронних органів.
Тому і вибухівка була несправжня.
Що ніякий то не гексоген, а…
Наступного дня підтягнулась важка артилерія.
Близько 17 години 23 вересня 1999 року на прохання журналіста прокоментувати події в Рязані, новоспечений прем’єр-міністр рф володимир путін, який тоді перебував у Ростові-на-Дону, заявив:
ЧТО КАСАЕТСЯ СОБЫТИЙ В РЯЗАНИ.
Я НЕ ДУМАЮ, ЧТО ЭТО КАКОЙ-ТО ПРОКОЛ.
ЕСЛИ ЭТИ МЕШКИ, В КОТОРЫХ ОКАЗАЛАСЬ ВЗРЫВЧАТКА, БЫЛИ ЗАМЕЧЕНЫ – ЭТО ЗНАЧИТ, ЧТО ВСЁ-ТАКИ ПЛЮС ХОТЯ БЫ ЕСТЬ В ТОМ, ЧТО НАСЕЛЕНИЕ РЕАГИРУЕТ ПРАВИЛЬНО НА СОБЫТИЯ, КОТОРЫЕ СЕГОДНЯ ПРОИСХОДЯТ В СТРАНЕ.
ВОСПОЛЬЗУЮСЬ ВАШИМ ВОПРОСОМ ДЛЯ ТОГО, ЧТОБЫ ПОБЛАГОДАРИТЬ НАСЕЛЕНИЕ СТРАНЫ ЗА ЭТО.
МЫ В НЕОПЛАЧЕНОМ ДОЛГУ ПЕРЕД ЛЮДЬМИ И ЗА ТО, ЧТО НЕ УБЕРЕГЛИ ТЕХ, КТО ПОГИБ, И БЛАГОДАРНЫ ИМ ЗА ЭТУ РЕАКЦИЮ, КОТОРУЮ МЫ НАБЛЮДАЕМ.
А ЭТА РЕАКЦИЯ ОЧЕНЬ ПРАВИЛЬНАЯ.
НИКАКОЙ ПАНИКИ, НИКАКОГО СНИСХОЖДЕНИЯ К БАНДИТАМ.
ЭТО НАСТРОЙ НА БОРЬБУ С НИМИ ДО КОНЦА.
МЫ ОБЯЗАТЕЛЬНО ЭТО СДЕЛАЕМ.
Знали б тоді росіяни КИМ насправді були ті бандити, які підривали їхні будинки!
Але в ті часи ніхто навіть уявити не міг масштаб брехливості путіна, а сама думка про те, що вибухи в Москві – то справа рук фсб, здавалася ненауковою фантастикою.
Хай там як, але громадськість поясненнями влади тоді була повністю задоволена.
Будь-які спроби задати владі незручні питання рішуче припинялись самою громадськістю:
Як можна руйнувати єдність влади і народу зайвими запитаннями в тривожний для країни час війни з тероризмом?
Картофєльнікова нагородили, і влада вирішила, що питання закрито.
Але виявилось, що це не так.
Взагалі, якщо хтось і заслуговує на добрі слова у цій історії, то, як не дивно – це московська міліція.
Легендарний МУР – «московский уголовный розыск» знову довів всім свою високу кваліфікацію.
По гарячих слідах московські міліціонери встановили, що підвали в будинках на вулиці Гур’янова і на Каширському шосе в Москві, куди терористи заклали вибухівку, були орендовані таким собі громадянином на ім’я Мухіт Лайпанов – мешканцем Карачаєво-Черкесії.
Коли його оголосили в розшук, то з’ясувалося, що така особа справді існувала.
Але загинула в горах Карачаєво-Черкесії за 6 місяців до вибухів у Москві!
Проте паспорт Мухіта Лайпанова ВИЯВИВСЯ СПРАВЖНІМ.
Тобто, після смерті власника, його не погасили, а вилучили!
А потім передали іншій особі, яка під іменем загиблого Мухіта Лайпанова продовжила свою діяльність.
Забігаючи наперед скажу, що особу, яка діяла під прикриттям паспорта загиблого Мухіта Лайпанова, також встановили.
Ним виявився мешканець все тієї ж Карачаєво-Черкесії Ачемез Гочіяєв.
ХТО МІГ ВСЕ ЦЕ ЗРОБИТИ, ЯКЩО НЕ ФСБ?
Інакше кажучи: хто ще міг мати доступ до федеральної паспортної системи, щоб вилучити НЕПОГАШЕНИЙ паспорт загиблого?
Нагадаю, що без ЗАСВІДЧЕНОГО погашення паспорту померлого неможливо видати довідку про смерть особи.
А без довідки про смерть, рідні Мухіта Лайпанова не змогли б його поховати!
Далі московські міліціонери здійснили справжній подвиг.
ВОНИ ЗНАЙШЛИ ДЖЕРЕЛО ВИБУХІВКИ!
Майже місяць країною гуляла дезінформація, що виявлений гексоген вироблявся десь на Уралі.
Але перевірка всіх профільних підприємств нічого не дала: весь вироблений гексоген був на місці.
Проте його знайшли там, де ніхто не сподівався: у місті Черкеську, столиці Карачаєво-Черкесії.
Виявляється, там було підприємство, яке виробляло ракетне паливо – ГЕПТИЛ.
А побічним продуктом при виробництві гептилу є ГЕКСОГЕН!
Коли московська міліція накрила це підприємство, то з’ясувалось, що зникло ні багато, ні мало…
Цього московська міліція встановити вже не змогла.
Бо наступного дня після проведення обшуків на заводі у Черкеську, справу про вибухи у Москві у МВС забрали і передали…
Справу про вибухи в Москві…
ПОСЛУХАЛИ ЛИСИЧКУ
І ЩУКУ КИНУЛИ У РІЧКУ.
Більше ніхто і ніщо не заважало прем’єр-міністру володимиру путіну розпочати свою маленьку переможну війну, яка мала привести його до вершин політичної влади в росії.
Тепер він міг вести її спокійно, не побоюючись протестів у столиці.
Москвичі, в будинки яких несподівано прийшла така далека і чужа війна, не тільки не протестували, коли російська армія заливала кров’ю нещасну Ічкерію, а активно підтримувала КТО – «контртєррорістічєскую опєрацію» в Чечні.
Обличчям цієї операції і справжнім символом її «успіху» став прем’єр-міністр рф володимир путін, який не втомлювався обіцяти своїм громадянам «мочити терористів скрізь, навіть у сортирах».
І політичні наслідки війни не забарились.
Вибори до державної думи рф, які відбулися 19 грудня 1999 року, хоча і принесли очікувану перемогу комуністам, але друге місце впевнено виборола пропутінська партія «єдіная росія», яку в той момент очолював майбутній маршал сєргєй шойгу.
А вчорашні беззастережні фаворити – Лужков і Примаков вимушені були задовільнитися лише третім результатом.
Для них це було повним політичним фіаско.
Відтепер на політичному небосхилі росії сяяла лише одна зірка.
ЇЇ ІМ’Я – ВОЛОДИМИР ПУТІН.
Ну, а потім, 31 грудня, напередодні нового, 2000 року, росіяни по телевізору почули знамените єльцинське:
А вже за три місяці потому – 26 березня 2000 року володимир путін став повноправним президентом великої ядерної країни.
Так щасливо (для єльцинської «сім’ї») закінчилась багатоходова операція «СПАДКОЄМЕЦЬ», складовою частиною якої була спецоперація фсб «ВЗОРВАННЫЙ МИР».
І Борис Миколайович Єльцин тепер міг спокійно відпочивати на пенсії, граючи в свій улюблений теніс.
Але схоже на те, що за його спокійну пенсію може дорого заплатити наша цивілізація, оскільки його біснуватий спадкоємець заради власних амбіцій готовий перетворити всю планету на ядерний попіл.
За роки, що минули, ми дізналися багато нових деталей, і сьогодні вже можна відтворити всю послідовність тодішніх подій.
Проблема транзиту влади гостро стала в російський федерації вже у 1998 році.
Президент Єльцин на цьому етапі, вочевидь, бачив своїм спадкоємцем прем’єр-міністра рф Віктора Степановича Черномирдіна.
Намагаючись зберегти репутацію прем’єра, Єльцин 23 березня 1998 року ініціював його відставку з посади.
Наближався дефолт, і президент не хотів, щоб відповідальність за фінансовий крах лягла на Черномирдіна.
На посаду прем’єра Єльцин протиснув молодого і амбітного Сергія Кирієнка, чия молодість і недосвідченість різко контрастувала з солідністю і досвідом Віктора Черномирдіна.
Кирієнко, прозваний журналістами «кіндер-сюрпризом», мав стати ритуальною жертвою дефолту, що насувався, і взяти на себе відповідальність за його наслідки.
Цей чорний день в історії росії настав 17 серпня 1998 року.
Внаслідок банкрутства багатьох банків мільйони росіян втратили свої заощадження, життєвий рівень населення різко знизився, безробіття значно зросло.
Курс рубля за півроку впав в 3,2 – 3,5 рази: з 6,8 рубля 16 серпня 1998 року до 21 – 22 рублів станом на 1 січня 1999 року.
В цих умовах Єльцин вирішив повернути на посаду прем’єра Віктора Черномирдіна, під приводом того, що економічна катастрофа і фінансовий обвал сталися внаслідок помилок молодого і недосвідченого «кіндер-сюрприза».
Дві спроби отримати згоду на призначення Віктора Черномирдіна прем’єр-міністром рф закінчилися невдало.
Державна дума рф навіть під загрозою дострокового розпуску не пішла назустріч Єльцину.
І в тій ситуації, щоб зберегти СВОЮ владу, він змушений був поступитися.
Новим прем’єр-міністром 11 вересня 1998 року став Євген Примаков, його першим заступником – комуніст Юрій Маслюков, а головою Центробанку – Віктор Геращенко.
Єльцин розраховував, що в умовах фінансової кризи уряд швидко втратить популярність, і він знову отримає шанс стати господарем становища.
Однак події розгорталися зовсім за іншим сценарієм.
Новому уряду швидко вдалося взяти ситуацію під контроль, і його популярність зросла.
Вже на початку 1999 року Єльцин зрозумів, що подальший розвиток подій не залишає йому шансів на мирну передачу влади спадкоємцеві.
І головне: він зрозумів, що цим спадкоємцем не може бути Віктор Черномирдін.
Бо жодного шансу перемогти успішного прем’єра Євгена Примакова у нього немає.
Потрібно було шукати інші варіанти.
Ось тоді аналітичним центром «сім’ї», яку уособлював Борис Березовський, і було розроблено план операції «СПАДКОЄМЕЦЬ», складовою частиною якого мала бути спецоперація фсб «ВЗОРВАННЫЙ МИР».
Ідея полягала в тому, щоб створити в країні атмосферу страху і безпорадності, щоб люди згуртувалися навколо фігури лідера – майбутнього президента країни, спадкоємця Єльцина.
Ключова роль належала фсб.
Саме на неї було покладено завдання розхитати ситуацію всередині країни і спровокувати війну.
Ця спецоперація отримала кодову назву «ВЗОРВАННЫЙ МИР», а її розробку і здійснення було доручено провести тодішньому директору фсб володимиру путіну, якого 29 березня 1999 року, одразу після відставки Віктора Черномирдіна указом президента рф було призначено ще й на посаду секретаря ради безпеки російської федерації.
Тобто, володимир путін, зберігаючи за собою посаду директора фсб, як секретар ради безпеки, тепер мав координувати діяльність ВСІХ СИЛОВИХ СТРУКТУР росії.
Для боротьби з тероризмом.
Загальне керівництво операцією було покладено на Сергєя Стєпашина, який мав стати спадкоємцем Єльцина на посаді президента рф, для чого Борис Миколайович і зробив його прем’єр-міністром рф після того, як 12 травня 1999 року відправив у відставку Євгена Примакова.
Але в останній момент стався збій програми:
СТЄПАШИН ВІДМОВИВСЯ БРАТИ УЧАСТЬ У СПЕЦОПЕРАЦІЇ.
І одразу позбувся можливості бути як прем’єром, так і наступником Єльцина.
Можливо тому, що Стєпашин не вірив в її успіх?
Чи може злякався кривавих наслідків?
Але факт залишається фактом: у розпал спецоперації, її головна дійова особа відмовилась від участі в ній.
Перебуваючи у цейтноті, Єльцин практично не мав вибору.
Зупинити спецоперацію він вже не міг, а шукати нового спадкоємця поза межами вузького кола осіб, які були посвячені в її деталі, було вкрай небезпечно.
Тому він і прийняв ЄДИНО МОЖЛИВЕ В ТІЙ СИТУАЦІЇ РІШЕННЯ – доручити проведення ВСІЄЇ ОПЕРАЦІЇ володимиру путіну.
З відповідним бонусом – стати наступником Бориса Єльцина.
При цьому він сильно ризикував, адже ті жахливі злочини, які він мав вчинити, убиваючи власних громадян заради досягнення влади, у разі провалу спецоперації означали особисто для нього не просто кінець.
Проте жадоба влади перевищила всі можливі страхи.
Свій шанс стати наступником Єльцина він використав на всі 100%, продемонструвавши своїм подільникам, що заради досягнення мети, він піде на будь-який злочин.
Сьогодні в цьому переконався весь світ.
ЧОМУ ТИ СЬОГОДНІ ЗГАДУЄШ ПРО ТІ ДАЛЕКІ ЧАСИ?
Адже й справді, як писав Великий Кобзар:
Нащо б, бачся, те згадувать,
Що давно минуло,
Будить бознає колишнє —
Добре, що заснуло.
На моє глибоке переконання, те саме заснуле «колишнє», що «давно минуло», просинається прямо у нас на очах
Інакше кажучи, перед нами знову розгортається
СПЕЦОПЕРАЦІЯ «ВЗОРВАННЫЙ МИР 2.0»!
Сьогодні, як і 23 роки потому, росія, знову опинилась на межі катастрофи.
На цей раз внаслідок фіаско грандіозного плану володимира путіна.
А як же все чудово було задумано!
До 100-річного ювілею почилого в бозі СРСР, путін хотів подолати наслідки «найбільшої геополітичної катастрофи ХХ століття».
Вочевидь, що 30 грудня 2022 року, в георгіївській залі Кремля, він мав намір в присутності представників колишніх республік СРСР підписати документи про їхнє приєднання до російської федерації.
На кшталт того, що ми спостерігали у 2014 році, коли він анексував Крим і Севастополь.
Або того, як у 2022 році він «приймав до складу рф» інші окуповані українські території: Донецьку, Луганську, Запорізьку та Херсонську області.
Ритуал було відпрацьовано до дрібниць, засідання 30 грудня 2022 року мало стати особистим тріумфом путіна – збирача колишніх радянських земель, і відтворенням…
Путін не мав наміру повторювати цю помилку Леніна.
ВІДНОВЛЕННЯ «ІСТОРИЧНОЇ РОСІЇ», КОРДОНИ ЯКОЇ НІДЕ НЕ ЗАКІНЧУЮТЬСЯ!
Саме так він колись пояснив свою мету школярикові, якому неправильно викладали політичну географію в школі.
Саме такою він бачив свою місію.
Саме таким він хотів увійти в історію.
Пішли, як кажуть, по шерсть, а повернулись пострижені.
На перешкоді цим наполеонівським планам стала УКРАЇНА.
Замість «взяти Київ за три дні», довелось воювати більше року з примарними шансами на будь-який пристойний результат цієї авантюри.
Рашистам довелось зробити «жест доброї волі» під Києвом, Черніговом, Сумами, їх копняками навчили ввічливості під Харковом, і щоб не отримати додаткових стусанів – змусили забратися з Херсону.
І що особливо тривожно – з кожним днем ситуація тільки погіршується.
В очікуванні контрнаступу ЗСУ окупанти в паніці залишають Мелітополь, Нову Каховку, Енергодар.
Якщо плани українського командування вдасться реалізувати, і ЗСУ увійдуть до Криму, то подальший розвиток подій може стати для путіна повною катастрофою.
Адже з історії росії добре відомо, що буває, якщо народ здогадається, що…
Сумна доля Лжедмитрія І є тому підтвердженням.
Менше ніж за рік по тому, як він став царем, в ТРАВНІ 1606 року в Москві піднялося повстання, в ході якого безталанного Григорія Отреп’єва (саме так звали Самозванця) було убито, тіло спалено, його прах зарядили в гармату і вистрілили в напрямку Польщі, звідки він прийшов.
Так що не можна російським царям сіяти сумніви у своїй справжності.
Бо це дуже шкодить не тільки їхньому здоров’ю, але й життю.
А тут така неприємна ситуація в Україні складається.
І як назло, російський народ, як той Поліграф Поліграфович Шаріков, від воєнкоматів не ховається, але воювати з українськими нацистами бажанням явно не горить.
Як зупинити контрнаступ ЗСУ, який насувається, і змусити росіян воювати, згуртувавшись навколо президента?
Судячи з усього, в Кремлі вирішили повторно велосипед не придумувати, а скористатися способом, який перевірений часом – зробити рімейк подій 1999 року.
Знову, як і тоді, фсб почала гойдати ситуацію в росії, створюючи атмосферу страху і безпорадності.
Численні теракти, які відбуваються в самому центрі країни залишають стійке враження, що це – фірмовий почерк спадкоємців залізного Фелікса.
Що об’єднує вбивство Дар’ї Дугіної, Владлена Татарського і замах на Захара Прілєпіна?
Це були представники табору радикальних націоналістів, які намагалися грати самостійну політичну роль в росії.
У випадку Дугіної йдеться, звісно, ще й про її батька – нациста Олександра Дугіна.
Їх, також, об’єднує те, що всі вони, так чи інакше, були причетні до євгена прихожина – військового злочинця, власника приватної військової компанії «ВАГНЕР», колишнього кухаря путіна.
Татарський загинув в Санкт-Петербурзі під час виступу у приміщенні яке належить пригожину, а замах на прілєпіна стався тоді, коли він збирався виступити на захист бійців пвк «вагнер».
Що стосується дугіна, то його дочка загинула в той час, коли він мав необережність лагідно покритикувати володимира путіна.
Їхня доля – то пряме попердження всім, хто спробує розпочати власну політичну гру, і спробує вийти з-під контролю фсб.
Путін не боїться лібералів: всередині росії він їх повністю зачистив.
Убив, як Бориса Нємцова, або посадив, як Володимира Кара-Мурзу чи Іллю Яшина.
Врятувалися лише ті, хто своєчасно виїхав за кордон.
Як Анатолій Чубайс, Гаррі Каспаров чи Віктор Шендерович.
Тому загрозу своїй владі він бачить не з боку ліберального табору, а саме з боку табору радикальних націоналістів.
Тим більше, що сусіди дають приводи для хвилювань.
Якщо блазень в сусідній країні зміг стати президентом, то чому в росії президентом не може стати, приміром…
Адже навіть пріснопам’ятний Ленін не вважав управління державою такою вже й складною справою.
Кожна кухарка впорається.
Так що потрібно пильно стежити за вчорашньою обслугою.
В Україні не догледіли – і от тепер мають: вчорашня обслуга Януковича сидить на Банковій.
Але урок вивчено, і висновки зроблено.
Такої помилки путін не повторить.
Тому періодично будуть і надалі гинути «патріоти», як суворе нагадування всім бажаючим посягнути на його владу в росії.
І не важливо, як він це робить: руками своїх фсб-шників, чи потураючи в цьому українським спецслужбам.
Інакше, як пояснити той факт, що виконавців терактів затримують одразу ПІСЛЯ виконання теракту, а не ДО ТОГО?
Всі вони, зазвичай, зізнаються у тому, що були завербовані українцями.
Але доблесні фсб-шники швидко їх знешкодили.
Знову ж таки – не ДО, а ПІСЛЯ теракту.
Адже другу чеченську війну фсб розв’язала саме за допомогою, як своїх прямих агентів, так і з допомогою корисних ідіотів.
Нагадаю, що у 1999 році чеченські формування, які увійшли в Дагестан очолювали Хаттаб і Шаміль Басаєв.
Ну, про Хаттаба можна окрему книжку написати.
Сьогодні рашисти зачистили багато невигідної їм інформації, намагаючись заплутати недосвідчених читачів.
Але тоді було добре відомо, що свого часу йорданець Хаттаб пройшов підготовку на базах радянських спецслужб для допомоги палестинцям, які вели партизанську війну з Ізраїлем.
Але після завершення навчання, він справедливо вирішив, що воювати з ізраїльтянами собі дорожче, і вирішив повернути зброю проти своїх вчорашніх вчителів.
З 1995 року Хаттаб з’являється в Чечні, і набуває знаменитості в зв’язку з проведенням найкривавіших терактів.
Зауважу, що ні в КДБ, ні в ГРУ «бувших» агентів не буває.
Тому можна припустити, що вторгнення в Дагестан стало можливим не в останню чергу завдяки давнім зв’язкам Хаттаба з радянськими, а також російськими спецслужбами.
Чи був агентом російських спецслужб Шаміль Басаєв сьогодні сказати важко.
Він безслідно зник під час другої чеченської кампанії.
Але якщо тіло убитого Хаттаба громадськості показали, то тіло мертвого Шаміля Басаєва – ні.
Російська влада оголосила, що він потрапив на мінне поле і підірвався.
При цьому його тіло так розшматувало, що навіть ховати було нічого.
Чи правда це, чи ні – сказати важко.
Але навіть якщо припустити, що Шаміль Басаєв просто був КОРИСНИМ ІДІОТОМ, то потрібно визнати, що він приніс біди своєму народу нітрохи не менше, ніж штатний агент російських спецслужб.
Особисті амбіції, бажання прославитися дорого обійшлися його батьківщині, на яку він приніс смерть і страждання.
Ціна його амбіціям – десятки тисяч загиблих чеченців.
Так що корисні ідіоти в комплекті із штатними агентами російських спецслужб – страшна гримуча суміш.
І про це не слід забувати.
Я знову нагадую про це, бо в сьогоднішній Україні лаври Шаміля Басаєва не дають спокійно спати ГЕНЕРАЛУ БУДАНОВУ.
Ні дня не проходить без його публічних заяв на кшталт недавньої:
«МИ ВБИВАЛИ РОСІЯН І БУДЕМО ВБИВАТИ РОСІЯН БУДЬ-ДЕ НА ВСЬОМУ СВІТІ ДО ПОВНОЇ ПЕРЕМОГИ УКРАЇНИ».
Нашій патріотичній громадськості вона дуже подобається.
Але чомусь її одразу починають цитувати рашисти.
ЭТО ДЕЙСТВИТЕЛЬНО ЧУДОВИЩНОЕ ЗАЯВЛЕНИЕ, КОТОРОЕ ЯВЛЯЕТСЯ ПРЯМЫМ ПОДТВЕРЖДЕНИЕМ ТОГО, ЧТО КИЕВСКИЙ РЕЖИМ НЕ ПРОСТО СПОНСИРУЕТ ТЕРРОРИСТИЧЕСКУЮ АКТИВНОСТЬ, А ЯВЛЯЕТСЯ НЕПОСРЕДСТВЕННЫМ ОРГАНИЗАТОРОМ ЭТОЙ АКТИВНОСТИ
Так прокоментував заяву Буданова прес-секретар путіна дмітрій пєсков.
На думку багатьох колишніх і нинішніх працівників спецслужб, така публічна медійна активність генерала Буданова є непрофесійною.
Адже зазвичай, керівники спецслужб не коментують свою роботу.
І тим більше не дають жодних політичних оцінок подіям, що відбуваються.
Але наш керівник ГУР МО рве всі шаблони.
Не проходить і дня, щоб ми не почули його коментарів по різних аспектах політичного життя в Україні, а також російської федерації.
Виникає запитання: а чому російські спецслужби не реагують на прямі погрози Буданова?
Невже вони розучились працювати?
Ми ще не забули, як 27 червня 2017 року в центрі Києва агентеса фсб підірвала авто, в якому знаходився командир спецназу ГУР МО полковник Максим Шаповал, якому посмертно було присвоєно звання генерал-майора.
Саме він керував спеціальною операцією, внаслідок якої 7 червня 2017 року на окупованій території Донбасу було ліквідовано одного з керівників спецпідрозділу фсб рф «ВИМПЕЛ» полковника Черкашина.
Тоді реакція фсб рф була миттєвою.
Але я не пам’ятаю, щоб генерал Шаповал публічно погрожував вбивати росіян, як це робить генерал Буданов.
Дивно, але чомусь мовчазного Шаповала фсб вважало більш небезпечним, ніж багатослівного Буданова!
Може це тому, що він дотримується суворих правил безпеки, встановлених для працівників спецслужб?
А його публічність створює ідеальні можливості для проведення терактів проти нього.
Згадайте, що легендарного афганського польового командира Ахмад Шаха Масуда терористи Талібану убили саме під час інтерв’ю.
У мене є лише два пояснення цього феномену:
АБО ФСБ НЕ ВВАЖАЄ ГЕНЕРАЛА БУДАНОВА НЕБЕЗПЕЧНИМ ДЛЯ СЕБЕ,
АБО ФСБ ВВАЖАЄ ГЕНЕРАЛА БУДАНОВА КОРИСНИМ ДЛЯ СЕБЕ.
Я буду дуже вдячним, якщо хтось із вас, дорогі читачі, знайде ТРЕТЄ пояснення цієї бездіяльності фсб.
Особисто я не можу вважати генерала Буданова корисним ідіотом, тому що, по великому рахунку…
НЕ БУЛО СПРАВЖНЬОЇ ПЕРЕВІРКИ ЙОГО НА ПРИЧЕТНІСТЬ ДО РОСІЙСЬКИХ СПЕЦСЛУЖБ!
Ви кажете, що це неможливо, бо цього не може бути взагалі?
Нагадую, що 9 квітня 1945 року в концтаборі Флоссенбюрг нацистами було страчено адмірала Вільгельма Канаріса, який у 1935 – 1944 роках очолював АБВЕР – службу військової розвідки і контррозвідки нацистської Німеччини.
Як виявилося, він не тільки був причетний до організації невдалого замаху на Гітлера 20 липня 1944 року, а й мав тісні зв’язки з керівником секретної британської розвідки МІ-6 Стюартом Гремом Мензісом.
Так-так, керівник АБВЕРУ напряму спілкувався з керівником британської розвідки під час війни!
Посада адмірала Канаріса – майже тотожна посаді керівника ГУР МО УКРАЇНИ.
Як зійшла зірка генерала Буданова?
О, це була справжня детективна історія, чомусь дуже схожа на сюжет повісті Бориса Акуніна «Турецький гамбіт».
До російської армії, яка у 1877 році здійснює облогу болгарської Плевни, турки засилають спецагента Анвара-ефенді.
Анвар-ефенді – суперагент, настільки засекречений, що його обличчя ніхто ніколи не бачив.
Кожний, хто навіть випадково побачить його лице – одразу гине.
Як же турки змогли його впровадити до росіян?
Загін козаків під командуванням генерала Соболєва під час патрулювання зіткнувся з загоном турецьких башибузуків, і вступив з ними в бій.
В результаті бою їм вдалося розгромити турків, і звільнити з полону прив’язаного до коня полоненого російського офіцера Єремєя Перепьолкіна.
От саме цей персонаж і виявився тим самим невловимим Анваром-ефенді, який ледь не спровокував війну між Росією і Великою Британією.
Але повернемось у наші часи.
6-8 серпня 2016 року диверсійна група ГУР МО під командуванням майора Буданова здійснила рейд у Крим.
З матеріалів російського суду відомо, що завданням цієї групи було проведення диверсії на російській авіабазі напередодні візиту путіна.
Група висадилася з моря на західному узбережжі Криму, розвідники взяли необхідне озброєння, заздалегідь заховане в таємному місці, і потім на орендованому мікроавтобусі мали під’їхати до авіабази.
Далі цитуватиму Юрія Бутусова.
«НІХТО З НАШИХ НЕ ЗНАВ, ЩО ОПЕРАЦІЮ БУЛО ПРОВАЛЕНО.
Російські спецслужби отримали інформацію про активність українських спецслужб у Криму в цьому районі, і ВСІ СИЛИ ФСБ БУЛО ПІДНЯТО ПО ТРИВОЗІ.
АНДРІЙ ЗАХТЕЙ (водій мікроавтобусу, якого українські спецслужби використали «втемну») був поруч своєї машини «ДОДЖ КАРАВАНА» поблизу Армянська, але в цей момент до нього під’їхав бронетранспортер, і машину оточила група спецназу фсб «ВИМПЕЛ» в Криму на чолі з підполковником Романом Камєнєвим, яка була підпорядкована безпосередньо начальнику фсб Криму Віктору Палагіну, який особисто керував облавою.
Водночас фсб захопило українця ЄВГЕНА ПАНОВА – ветерана війни, який начебто повинен був діяти, за версією російського слідства, спільно з групою Буданова.
Камєнєв МАВ ВЕЛИКИЙ БОЙОВИЙ ДОСВІД, не перший рік був у Криму, почувався впевнено в очепленому своїми військами районі.
В машину до Захтея сіли три спецпризначенця на чолі з Камєнєвим, друга машина ще з чотирма спецпризначенцями прямувала на відстані, щоб не злякати тих, хто мав вийти назустріч ДОДЖУ.
ДОДЖ в повній темряві під’їхав до цвинтаря на околиці Суворово.
З темряви вийшла людина без зброї, в російській військовій формі.
В ту ж мить спецназівці фсб вилетіли з машини, Камєнєв закричав:
Людина, що йшла назустріч, одразу зникла в темряві, а по спецназу фсб прицільно різонули черги автоматів спецпризначенців ГУР МО.
Камєнєв, який вискочив наперед, був убитий на місці.
Другий спецназівець фсб отримав три кулі, але впав у яр, і залишився живий.
НЕ МАЮЧИ БОЄПРИПАСІВ І БУДУЧИ ВИЯВЛЕНОЮ, група ГУР МО почала стрімко відходити.
Далі почалась безпрецедентна по масштабах облава за участі всіх сил – російської армії, фсб, нацгвардії, прикордонників, поліції.
РАЙОН АРМЯНСЬКА БУВ НАГЛУХО БЛОКОВАНИЙ, десятки одиниць техніки, тисячі російських силовиків перекрили і прочесали кожну щілину.
Коли рано вранці легковий автомобіль «ШКОДА» виїхав із Суворово, російський бойовий гелікоптер розстріляв її з кулемета без попередження.
Але з’ясувалося, що в машині їхали місцеві мешканці, кримчанка ТЕТЯНА ФРІЧ отримала важке поранення в живіт.
А ось виявити українських диверсантів росіянам так і не вдалось.
ЯКИМОСЬ НЕЙМОВІРНИМ ЧИНОМ ВОНИ ЗУМІЛИ ПОКИНУТИ КРИМ І ПЕРЕХИТРИТИ ВСІ РОСІЙСЬКІ СПЕЦСЛУЖБИ І ВІЙСЬКОВИХ – вся ця російська армада не змогла виявити цілу п’ятірку диверсантів на дуже невеликій території.
В ніч з 7-го на 8-ме серпня, за матеріалами російського суду, УКРАЇНСЬКІ ДИВЕРСАНТИ ПРОРВАЛИ БЛОКАДУ на ділянці, яку контролювали підрозділи 247-го десантно-штурмового полку зс рф, в нічній перестрілці було вбито російського єфрейтора Семьона Сичьова.
З українського боку достовірних даних про ці події поки що немає.
Група Буданова повернулась в Україну.
Кирило став одним з перших повних кавалерів ордену «За мужність»
Командир спецназу ГУР МО Максим Шаповал, який безпосередньо керував рейдом в Крим і багатьма іншими операціями, 27 червня 2017 року був підірваний в Києві російськими диверсантами в якості помсти за серію диверсій і в тому числі – за кримський рейд.
4 квітня 2019 року в Києві російський агент з документами громадянина Киргизстана Алєксєя Ломако здійснив замах на Буданова, але випадково при закладенні міни Ломако підірвався сам, і був затриманий.
Процес по його справі не завершено.
Україна видала майже всіх російських терористів і диверсантів, які знаходились в наших руках, напевно, одним з небагатьох відомих агентів, якого не обміняли, залишається Ломако.
Кирила Буданова було одразу призначено начальником ГУР МО в серпні 2020-го щоб «перебити» призначенням одного з героїв війни звільнення екс-керівника ГУР МО ВАСИЛЯ БУРБИ через його вимогу розслідувати провал спецоперацію по захопленню «вагнерівців».
На жаль, за два з половиною роки роботи президента Зеленського не проведено жодної успішної операції ГУР МО проти росії.
Зеленський по суті зупинив дії спецслужб, якщо порівнювати нинішню ситуацію з операціями при Порошенку.
При цьому, на жаль, гучні провали наших агентів продовжуються, і стають відомими широкій громадськості.
ХОЧЕТЬСЯ ВІРИТИ, ЩО БУДАНОВУ ВДАСТЬСЯ УВІЙТИ В ІСТОРІЮ ЯК ЕФЕКТИВНОМУ КЕРІВНИКУ ГУР МО, А НЕ ТІЛЬКИ ЯК БЕЗСТРАШНОМУ КОМАНДИРУ ДИВЕРСІЙНОЇ ГРУПИ» – на завершення висловив сподівання журналіст Бутусов.
Ось така цікава історія сходження зірки генерала Буданова.
Неймовірна операція в Криму, неймовірні дії групи спецпризначенців, у яких не було навіть в достатній кількості набоїв, але В НАГЛУХО ЗАБЛОКОВАНОМУ РОСІЯНАМИ РАЙОНІ, вони зуміли вийти з оточення, прорвати кільце блокади, убивши при цьому командира групи фсб підполковника Камєнєва і десантника Сичьова.
На додачу нагадаю, що одразу після провалу цієї операції 12 серпня 2016 року путін звільнив з посади…
Ні, не керівника фсб – Алєксандра Бортнікова.
І не секретаря ради безпеки рф – Ніколая Патрушєва.
А голову адміністрації президента рф Сєргєя Іванова.
З якого дива, запитаєте ви?
Адже не голова адміністрації президента керував діями силовиків в Криму!
Складається враження, що путін просто скористався моментом, і відправив у відставку набридлого йому чиновника, демонструючи свій «гнів» у зв’язку з «провалом» операції в Криму.
В той же час за дивним збігом обставин, всі РЕАЛЬНО причетні до «провалу» операції особи залишилися на своїх посадах.
Тобто, жодних претензій до них президент рф не мав.
А МОЖЕ ВОНИ ЗАЛИШИЛИСЯ НА ПОСАДАХ ПРОСТО ТОМУ, ЩО ПУТІН НЕ ВВАЖАВ ЦЕ ПРОВАЛОМ?
Як на мене, то ця історія має занадто щасливий кінець, щоб бути достовірною.
Хтось взагалі перевіряв обставини цієї операції?
Як так сталося, що фсб захопило наших людей в Криму – ЄВГЕНА ПАНОВА і АНДРІЯ ЗАХТЕЯ, які мали допомогти групі спецпризначенців ГУР МО, але затримати саму групу так і не змогло?
І це при тому, що ФСБ ЗАЗДАЛЕГІДЬ БУЛО ВІДОМО ПРО ПРИБУТТЯ НАШИХ ДИВЕРСАНТІВ!
ЯК НЕ МАЮЧИ ДОСТАТНЬОЇ КІЛЬКОСТІ НАБОЇВ, ГРУПІ ВДАЛОСЯ ЛІКВІДУВАТИ ПІДПОЛКОВНИКА ФСБ КАМЕНЄВА, ПОРАНИТИ ЩЕ ОДНОГО СПІВРОБІТНИКА ФСБ І ПІД ЧАС ПРОРИВУ ЗНИЩИТИ РОСІЙСЬКОГО ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯ – ДЕСАНТНИКА СИЧЬОВА?
Це як в радянському бородатому анекдоті:
– Почєму пулємьот нє стрєляєт?
– Патрони закончілісь…
– Но ви жє комуніст!
І пулємьот застрочіл с новой сілой…
А ЯК ВЗАГАЛІ ГРУПІ БУДАНОВА ВДАЛОСЯ ВИЙТИ З БЛОКОВАНОГО РАЙОНУ, КОЖНУ ЩІЛИНКУ ЯКОГО ПРОЧІСУВАЛИ АРМІЯ, ПОЛІЦІЯ, ФСБ, НАЦГВАРДІЯ, ПРИКОРДОННИКИ ТА ЩЕ Й БЕЗ ВТРАТ?
Взагалі-то я не вірю в чудеса з того самого дня, коли дізнався, що дід Мороз – то казковий персонаж, і в реальному житті його не існує.
Впевнений, що в контррозвідці мають служити ще більш скептично налаштовані люди.
Які також не вірять в чудеса.
А якщо припустити, що ФСБ НАВМИСНО ДАЛО МОЖЛИВІСТЬ ГРУПІ БУДАНОВА ВИЙТИ З ОТОЧЕННЯ?
Та саме для того, щоб забезпечити його кар’єрне просування, як по лінії спецслужб, так і по політичній лінії.
А те, що у фсб великий досвід впровадження до нашого політикуму своїх, як мінімум, агентів впливу – можете не сумніватися.
Хто знову обурюється – нехай згадає Надію Савченко, Героя України.
І що ми маємо на сьогоднішній день?
Чим нас порадував ГУР МО за часів керівництва Кирила Буданова?
Яких небезпечних для України злочинців-рашистів ліквідовано?
Дар’ю Дугіну, Владлена Татарського чи Захара Прілєпіна?
Дивно, але ліквідовано саме тих осіб, які заважали путіну.
Удар по Кримському мосту?
А хто мені може пояснити, в чому полягав ВІЙСЬКОВИЙ СЕНС цього удару, який стався 8 жовтня 2022 року?
Військовий сенс міг би бути, якби Кримський міст було підірвано напередодні наступу ЗСУ на Крим.
Тоді зрозуміло, що це порушило б логістику рашистів: їм складно було б забезпечувати угрупування в Херсонській і Запорізькій області всім необхідним.
Наступу на Крим не сталося ось уже як 7 місяців.
Кримський міст дістав незначні пошкодження: було зруйновано лише декілька прольотів однієї полоси руху автотранспорту, і зовсім не пошкоджено залізничне полотно.
Тобто, удар по Кримському мосту мав більше пропагандистський, ніж військовий ефект.
Він приніс піар-дивіденди причетним до цієї операції.
В тому числі – генералу Буданову.
Потужні ракетні атаки на енергетичну інфраструктуру.
Майже два місяці рашисти намагалися масованими ударами з повітря припинити електропостачання країни.
Так, я не сумніваюсь, що і без удару по Кримському мосту путін, швидше за все, все одно б це зробив.
Удар по Кримському мосту допоміг йому ВИПРАВДАТИ ракетні удари в очах власного населення.
Ви звернули увагу на те, як вперто путін карає тих, хто називає широкомасштабне вторгнення в Україну ВІЙНОЮ?
Бо дегуманізація ворога – є ключовою умовою успішного ведення агресивної війни.
Ми ж не з українцями воюємо, а з нацистами.
А тепер ще й з терористами.
Так само, як ми не воювали з чеченцями, а з ЧЕЧЕНСЬКИМИ ТЕРОРИСТАМИ.
В тій ситуації дегуманізувати чеченців путіну активно допомагав саме ШАМІЛЬ БАСАЄВ.
Його постійні погрози провести терористичні акти, від яких здригнеться вся росія, тоді дозволили путіну звинуватити чеченців у їх здійсненні, і таким чином ВИПРАВДАТИ вторгнення в Ічкерію.
ПУТІНУ ПРОСТО ПОТРІБНО БУЛО ЗРОБИТИ ТЕ, ЩО РОСІЯНАМ ОБІЦЯВ ЗРОБИТИ ШАМІЛЬ БАСАЄВ.
ТОБТО – ПІДІРВАТИ БУДИНКИ В РОСІЙСЬКИХ МІСТАХ, В ТОМУ ЧИСЛІ – В МОСКВІ.
А потім скористався цим фактом, щоб розв’язати агресивну…
НІ, НЕ ВІЙНУ – КОНТРТЕРОРИСТИЧНУ ОПЕРАЦІЮ!
Ту ж саму функцію, яку Шаміль Басаєв виконував в Чечні, сьогодні в Україні схоже виконує генерал Буданов.
Його постійні погрози убивати росіян, проводити диверсії на території росії, його АБСОЛЮТНО НІЧИМ НЕ ВИПРАВДАНА ПУБЛІЧНІСТЬ дають путіну унікальну можливість САМОМУ ЗДІЙСНИТИ СЕРІЮ ТЕРАКТІВ НА ТЕРИТОРІЇ РОСІЇ, І ЗВИНУВАТИТИ В ЦЬОМУ УКРАЇНУ.
Та саме для того, щоб вирішити тих два завдання, про які я вже згадував:
ЗУПИНИТИ КОНТРНАСТУП ЗСУ, ЯКИЙ НАСУВАЄТЬСЯ, І ЗМУСИТИ РОСІЯН ВОЮВАТИ, ЗГУРТУВАВШИСЬ НАВКОЛО ПРЕЗИДЕНТА.
ЗАСТОСУВАТИ ЯДЕРНУ ЗБРОЮ ПРОТИ УКРАЇНИ В ЗВʼЯЗКУ З ТЕРОРИСТИЧНОЮ ЗАГРОЗОЮ.
Саме така підстава прописана в нещодавно затвердженій путіним доктрині безпеки рф.
Мене протягом минулого року весь час запитують:
«Як ти думаєш, чи застосує Путін ядерну зброю проти України?».
Я завжди відповідав запитанням на запитання:
«А які цілі на сьогоднішній день ви бачите в Україні, по яких путін міг би завдати ядерного удару?»
Інакше кажучи, КУДИ МАЮТЬ ВДАРИТИ РАШИСТИ ЯДЕРНОЮ ЗБРОЄЮ?
Військового сенсу в цьому – нуль цілих нуль десятих.
А от політичні наслідки у вигляді прямої ВІЙСЬКОВОЇ відповіді НАТО можуть настати з великою долею вірогідності.
Власне, про що путін попереджений США і їх союзниками.
І судячи з усього, подібні сигнали про неприпустимість такого розвитку подій, він отримав також від Індії і Китаю.
Застосувати тактичну ядерну зброю на полі бою – задоволення також більш ніж сумнівне.
З огляду на те, що тяжкі наслідки вражаючих факторів ядерного вибуху обов’язково настануть не тільки для українців, але й для рашистів.
Саме тому, я вважав МАЛОВІРОГІДНИМ застосування путіним ядерної зброї в Україні НА ТОМУ ЕТАПІ ВІЙНИ.
Підкреслюю: МАЛОВІРОГІДНИМ.
Але за жодних обставин я б не взяв на себе сміливість заявляти про те, що це взагалі НЕМОЖЛИВО.
Більш того, у мене особисто ніколи не було сумнівів, що путін ЗДАТНИЙ застосувати ядерну зброю.
Якщо для цього складуться відповідні умови.
Принаймні, коли він натискатиме червону кнопку, то руки у нього точно не труситимуться.
Він довів це всьому світу, знищуючи власних громадян у Чечні, Москві, Волгодонську та Буйнакську.
Ніщо не вивело його з рівноваги, коли він віддавав наказ про штурм школи у Беслані, внаслідок якого загинуло більше 300 дітей!
Тому не варто сумніватися, що і цей злочин він зможе вчинити без будь-яких коливань чи душевних рефлексій.
Повторюсь: якщо для цього складуться відповідні умови
І от сьогодні, на мій погляд, загроза застосування ядерної зброї в Україні, на жаль, зросла неймовірно.
БО ГАРАНТОВАНО ЗУПИНИТИ КОНТРНАСТУП ЗСУ МОЖНА ЛИШЕ ПРЕВЕНТИВНИМ ЯДЕРНИМ УДАРОМ.
В принципі, цей превентивний удар могла б завдати російська артилерія і авіація звичайними засобами.
Але, як свідчить практика, у рашистів на сьогоднішній день, гостро відчувається брак артилерійських снарядів і ракет, про що свідчить нещодавна істерика злочинця пригожина.
Тобто, тими залишками звичайних засобів вогневого враження, які є в розпорядженні російських військ, нанести неприйнятні втрати угрупованню ЗСУ, яке розгортається, рашисти не в змозі.
ЇХ ЄДИНИЙ ШАНС – ЦЕ ТАКТИЧНА ЯДЕРНА ЗБРОЯ.
Більше того, тепер для її застосування є конкретна ціль – тилові райони розгортання угруповань ЗСУ.
Саме удари тактичними ядерними боєприпасами можуть швидко і ефективно, а головне – ГАРАНТОВАНО завдати неприйнятних втрат нашим військам.
І я глибоко переконаний, що рашисти серйозно прораховують такий варіант.
Проте застосування ядерної зброї, хай навіть тактичної, вимагає…
Тобто, необхідно пояснити URBI ET ORBI (МІСТУ І СВІТУ)…
ЧОМУ ПУТІН ВИМУШЕНИЙ БУВ ЗАСТОСУВАТИ ЯДЕРНУ ЗБРОЮ.
Ключове слово – ВИМУШЕНИЙ БУВ.
Тобто, сам він не хотів її застосовувати, стримувався як міг, але врешті-решт його таки ЗМУСИЛИ її застосувати.
І ТИМИ, ХТО ЗМУСИВ ПУТІНА ЗАСТОСУВАТИ ЯДЕРНУ ЗБРОЮ БУДУТЬ ОГОЛОШЕНІ УКРАЇНСЬКІ ТЕРОРИСТИ, З ЯКИМИ РОСІЯ ВЕДЕ СПЕЦІАЛЬНУ ВІЙСЬКОВУ ОПЕРАЦІЮ.
Залишилось лише дочекатися, коли кількість терористичних актів в росії зросте до високого рівня, і вони перетнуть ту невидиму межу, коли російське суспільство здригнеться.
Як воно здригнулось у 1999 році.
І це те, що я бачив на власні очі.
Повірте мені на слово – це зовсім не те, що нам потрібно.
І задайте собі запитання:
ХТО СЬОГОДНІ ДОПОМАГАЄ ПУТІНУ ДЕГУМАНІЗУВАТИ УКРАЇНЦІВ, СТВОРЮЮЧИ РЕПУТАЦІЮ НАЦИСТІВ І ТЕРОРИСТІВ?
І ДЛЯ ЧОГО ЦЕ РОБИТЬ ГЕНЕРАЛ БУДАНОВ:
ВІД ВЛАСНОЇ ДУРОСТІ, ЧИ ТОМУ ЩО ВИКОНУЄ ЧУЖЕ ЗАВДАННЯ?
А ЯК ТАК СТАЛОСЯ, ЩО КЕРІВНИК ГУР МО ПРОЖИВАВ В ОДНОМУ БУДИНКУ З КОЛИШНІМ ПОМІЧНИКОМ ДЕПУТАТА ДЕРЖАВНОЇ ДУМИ РФ ВАЛУЄВА – ПРІСНОПАМ’ЯТНИМ ГОГІЛАШВІЛІ?
А ЯК ТАК СТАЛОСЯ, ЩО ПОСВІДЧЕННЯ СПІВРОБІТНИКА ГУР МО ВИЯВИЛОСЯ У ДЕПУТАТА ЄВГЕНІЯ ШЕВЧЕНКА ТА ІНШИХ ПРОРОСІЙСЬКИХ ПЕРСОНАЖІВ В УКРАЇНІ?
Так-так, того самого Шевченка, який особисто їздив до Білорусі, щоб підтримати диктатора Лукашенка!
Ці запитання я задаю вам, бо більше в нашій країні їх задати нікому.
СБУ, чия контррозвідка повинна була б перевіряти таку інформацію, і давати відповідь суспільству на такі запитання, просто на наших очах перетворюється на кишенькову охоронку зеленої влади, яка замість боротьби з російськими агентами і шпигунами, полює за Романом Червінським і одеськими журналістами.
Але я глибоко переконаний, що мовчати в цій ситуації не можна.
Навіть, якщо частина суспільства засліплена сяючим німбом БОНЕВТІКА.
І вважає, що задавати йому такі питання сьогодні…
Бо попіл Клааса стукає в моє серце.