Вважаю, що не варто допомагати в цій спецоперації мамкіним необільшовикам.
Не варто уподібнюватися безуглим та дискредитувати ЗСУ.
Треба розуміти: проблема не у військових, яких призначають на вищі посади, а в тих — хто їх призначає та збирається повністю керувати ними. А це — Офіс Президента, Єрмак, його посіпаки, і сам Зеленський.
Скидають пост одного дідуся, який емоційно накидає на армію. При чому той мужчина не є ані військовим, ані політичним оглядачем.
Скажу так, чисто по-людськи мої очі не дуже тішать фотографії стареньких родичів пана Сирського на РФ. Надто сильні тригери від тих георгіївських стрічок.
Я знаю, що ці фотки бурхливо обговорюють в Макдональдсі, в салоні краси, в супермаркеті — сама чула. І знаю, що найздоровіший аргумент: «він з покоління, коли СРСР спеціально перетасовував військових по всій території» — працює мало.
Мене хвилює, настільки цинічно і некрасиво Зеленський та Банкова газлайтили суспільство і вигризали з посади того, хто став накрутішим генералом з часів Паттона, Бредлі та Монтгомері. Залужний — світова величина, як не крути.
Але ЗСУ — це ми.
Частина прізвищ, які пішли на підвищення — заслужені командири, які по 10 років безвилазно на війні.
Так, я мрію, щоб колись у Береговому центральна вулиця була названа іменем Сухаревського. А в центрі стояв здоровенний пам’ятник нашому рідному закарпатському українцю. І щоб це було настільки потужно, щоб імперські угорці надійно позатикали рот і боялись писнути.
ЗСУ — це ми.
Так, Зеленський вирішив підкусити армію. І прибрати рекламний бренд, який по суті перезібрав армію в очах суспільства за останні 30 років. Я знаю, що десятиліттями говорили наші громадяни поза політикою військовим та їх родинам у спини: «дармоїди», і «на пенсію рано йдуть», «тільки бумажки там перебираєте», «багато грошей гребете», «нащо ті ваші ракети і самольоти», «дорослі мужики граються в іграшки», «кому нахер треба ваші артилеристи — у нас мир». Багато тих, хто не витримав зневаги — закінчили із пляшкою, або в петлі. Я це пройшла дитиною.
Наша мета вистояти і зберегти державність.
Це було з Залужним.
Це лишається головним завданням Сирського.
Це буде дамокловим мечем над Зеленським, який свій рейтинг поставив вище за інтереси держави.
Зацитую заступника головного редактора Bild і воєнкора Пауля Ронцхаймера. Свіжа колонка про суть конфлікту Зе і ЗСУ:
«Поки Зеленський у близькому колі дедалі більше скаржився на головнокомандувача (колишнього головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, — ред.), в оточенні Залужного говорили, що проблема в тому, що Зеленський втручається у військові питання».
На жаль, ще Сирський не приступив до обов’язків, а нагора полізли усякі клоуни з воєнними експертизами.
Наприклад, сміття Лукашенка Подоляк уже роздає поради Сирському, кого йому мобілізувати. І мовляв, є от мільйон, лише триста тисяч воює на передку. Всіх інших теж треба перетасувати і глянути, що там можна взяти.
Хочеться спитати, ти хто такий?
Подоляк — випускник якогось медичного універу в Мінську. Якого прутня ти лізеш із порадами до бойового генерала з профільною освітою і даєш йому поради. Чи у нас пороблено недомедикам лізти у справи ЗСУ?
Чи може, цей месьє сам потім буде працювати на ППО, аеродромах, в ПСУ, логістиці?
Суспільство має бути навколо ЗСУ. І відганяти зелених мух від армії і бажанні похайпувати на ній.
А мораль проста. Коли ми виживем і вигребем — думаю, всі розуміють, що не можна вибирати президента, який військову службу служив лише у кіно про шашні Наполеона з поручиком Ржевським. І мами — купуйте синам солдатиків і роботів змалку, аби в 46 років вони не захотіли погратися в брудні ігри цілою армією з живих людей.
.
Знаю, що допис знову викличе негатив у мій бік і купу відписок, але мовчати не хочу, бо не женусь за підписниками і пізніше можу пошкодувати за те, що пожаліла себе і не захотіла плисти проти бурхливої течії.
Після радісних обіймашок в мережі розпач. Він настільки великий, що вже не можна зрозуміти, від чого розпач більший – від того, що Зе посмів звільнити Залужного, чи від того, що стержень у кумира чомусь двічі зігнувся. Але чи може гнутись стержень? Він або є, або його й не було ніколи. Він або є, або зламався.
Більшість і далі продовжує приписувати кумиру якісь надвичайні якості і закривати очі на факапи, пояснюючи обійми дипломатією і небажанням спровокувати Майдан. Небажання спровокувати Майдан – це звернення до свідомої частини суспільства із закликом підтримати ЗСУ. Але цього немає, а є пасивне спостереження, як колись свідома частина суспільства підхопила вороже ІПСО про нетакого Сирського і підриває міць ЗСУ. Натомість є дивне звернення, в якому є подяка ГШ, МО і президенту.
Більшість і далі продовжує розказувати, що Залужного звільнили за «свою» думку, але чомусь ніхто не може пояснити, в чому вона проглядалась. В тому, що ЗСУ 2 роки утримували лінію фронту без зведених укріплень? У тому, що слухняно було вказано Муженку покинути ГШ, бо так захотів сцарь? У тому, що не зміг відстояти усунення Марченка від оборони Миколаєва, Кривоноса від охорони летовища, а Ковальчука від командування операцією по звільненню Херсонщини? Чи в тому, що Бахмут утримували, бо комусь це було потрібно для рейтингу?
Більшість продовжує всі факапи списувати на Сирського, а всі досягнення приписувати Залужному, хоча це була спільна робота.
Більшість продовжує бачити в Залужному безальтернативну кандидатуру на посаду президента, незважаючи на те, що жодних якостей, які потрібні президенту ми не спостерігаємо. Бо посилання повітряних сердечок, неперебірливе фоткання з усіма бажаючими, відвідини весіль підлеглих замість участі у нараді НАТО та телефонування своїм підлеглим, щоб розпитати про справи – це не про президенські якості. А це про те, що хтось вміло робив ГК піар кампанію. А ще про те, що вона дуже скидається на піар кампанію ЗЕ, який сам нічого не казав, бо за нього все зробили інші. І звільнення Залужного відбулося дуже вчасно, коли назріває катастрофа на всіх напрямках – на Куп’янському, Лиманському, Бахмутському, Авдієвському, Мар’їнському і Токмацькому. Тому знову можна буде всі факапи списати на Сирського, а Залужному вручити лаври переможця.
Звільнення Залужного і призначення Сирського – це не гірше і не краще. Любе призначення не буде мати жодного впливу на події доти, поки дійові особи будуть рухатись в системі координат, які малює Банкова. Трагедія сталась не після звільнення Залужного, а значно раніше – в 2019 році, коли ЗЕ звільнив Муженка та Грицака і призначив Хомчака та Баканова. Але чомусь тоді ніхто не побачив в Муженку і Грицаку незамінних, так як зараз в Залужному. Чому?
Наші крики про не такого Сирського не допоможуть долати ворога, а поширювані меми і ворожі ІПСО про Сирського деморалізують ЗСУ і суспільство та працюють на ворога.
Нам потрібно зосередитись на підтримці справжніх політиків. Здивувалась, коли дуже вдала відповідь Порошенка на трегубівські закиди про Майдан дехто поспішив подати, як відмову від подальшої участі в політиці. Не буває колишніх і теперішніх політиків. Політик або є, якщо в нього є міцний стержень, який не гнеться навіть під загрозою арешту, або його немає. І тоді це не політик, а кероване новоєліцо, в яке закохують лохторат ляльководи.