Спершу зафіксуємо ці слова, вони важливі для подальшого тексту: «я завжди ходив у цивільному одязі, а в листопаді одягнув чорну форму – це був знак того, що ми готуємося». Кінець цитати, секретар РНБО, Олексій Данілов.
Як так готувалися, що Чонгар… ну ок, не про Чонгар — якщо готувалися, чому не вивезли фонди музеїв там, де чекали атаку?
Данілов озвучив – чекали атаки на харківському, сумському, донецькому та луганському напрямках, з боку Криму (..ой то з боку Миколаївщини, Херсонщини і Запоріжжя теж чекали?… чого ж тоді Чонгар?). Значить все значуще із музеїв 7 областей мало вивозитися відколи Данілов перевдягнувся в чорне? З листопада? А буде названо ім’я чиновника, який відповідав за порятунок фондів?
Музей Примаченко, музей Сковороди, музей Куїнджі, полотна Айвазовського, Глущенка, Яблонської, чиї ще… скільки втрачено? Фонди краєзнавчих музеїв Каховки, Херсона, Мелітополя… скіфське золото – 275 предметів – де воно? Держава, яка готується до війни, вивозить і ховає свої культурні скарби. Чому це не було зроблено з листопада по лютий?
Росія має мародерську суть. Завжди її мала. Це країна-злодій. В першу чергу з підкорених територій вона вивозила все, що важливо для ідентичності поневолених – народи без національних цінностей слабкі в визвольній боротьбі. Що робить Росія на окупованих територіях зараз? Краде і знищує національні цінності.
Держава Україна 30 років не займалася розвитком політики пам’яті і музейною справою, як її складовою. Ми були бездарні в зберіганні і демонстрації музейного скарбу. Проведи зараз чесний аудит того, що лишилося – оніміємо від масштабів втрат. Винятки були, але системи – ні. Тому…
Директором музею не будуть призначати людей налаштованих антиукраїнськи. Директор музею, це Той, Хто Береже Скарб Нації, тобто перший критерій для посади – це людина без метастаз совка, із апріорі лояльністю до української ідеї.
Аудит кожного державного чи місцевого музею – наявність артефактів, визначення стану, потреба у відновленні, відсутність, підміна – це буде боляче, але…
Відцифровка усіх музейних фондів. Спершу національного значення художніх та історичних, потім дрібніших.
Побудова нових музеїв має стати національною програмою на кілька десятків років. Приміщення мають проектуватися із урахуванням суті музейної експозиції. Є достатньо світового досвіду. Чого вартує лише програма зі створення нових музеїв в Польщі!
Держава зобов’язана мати сховище (або сховища), де буде зберігати музейні фонди на випадок будь-яких катаклізмів і війн включно із ядерними ударами. Це дуже дорого, але це дешевше, аніж втратити свою історію.
Ніхто більше не дискутуватиме навколо україноцентричності політики пам’яті. Це питання національної безпеки. Крапка. Росія і те, що буде на тій території потім, за першої ж нагоди буде намагатися знову красти історію і культуру. Збереження, відновлення, захист артефактів історії, це не менш важливо, ніж захист АЕС, енергетичної системи, кіберпростору, водних запасів, грунтів, територій.
Україна має отримати назад ВСЕ, що Росія крала з нашої території. І не лише з Ермітажу. З архівів, запасників, спецфондів – все. Коли Москва зрозуміє, що доведеться віддати, вона може знищувати цінності (росіянин нічим не кращий терориста, який із гармат розстрілює археологічні комплекси), недопустити це – клопіт усього цивілізованого світу (бо крала Росія не лише з України).
Українці довго і важко виборювали своє право існувати, тож тепер зобов’язані цінувати Скарби, Яким Пощастило Вижити.