Один повернувся додому, фактично свідомо у в’язницю, увірувавши, що вийде з неї тріумфатором.
Інший, після низки скандалів і рейтингу, що стрімко падає, вирішив теж кинутися у здавалося звичний бій — зачарувати пресу, повідомити сенсації і роздати чергові обіцянки.
Kansas City Shuffle закінчився провалом.
Ні, питання не в тому, що зрозуміла громадськість і чи дивилася вона це взагалі.
Питання в тотальному розчаруванні еліт.
Каша в голові і словесний понос «раптом» більше не схожі на манну небесну.
Звинувачення у всьому попередників не діють, а нерви у відповідь на запитання журналістів щодо власних провалів — лише посилюють гнітюче загальне сприйняття.
Тому не спрацювали домашні заготовки:
— відчайдушна спроба подати злив спецоперації під новим соусом «вини корупціонера і інтригана» Бурби провалилася з тріском. Відповідь Бутусова вже загрожувала навіть не потузі вчергове пропетляти, а примусовим нудизмом «короля». Фак з контрабандним вібратором.
— перенесення «на десерт» запитання про вертольоти і романтичні подорожі з зальотним коронпринцом Єрмаком переросло у перепалку з «Мішею», що кінцево перетворило світового лідера на дворову шпану в боротьбі за бутерброд.
— те, що мало стати сенсацією — «державний переворот», стало останнім цвяхом у домовину політичного майбутнього зеленських. І справа не лише в Ахметові, справи з самим Зеленським більше не захоче мати ніхто.
Захід, який досі не припинив реготати з Плану Трансформації України на 277 млрд дол, навіть слухати не буде аудіо записи фсбшника з колишніми орлами МВД про мільярд, Ахметова і переворот. Більше того, лідер держави, у якого на порозі стоїть 100 000 російська армія, а він займається екранізацією романів Донцової — не заслуговує на жодну підтримку чи співчуття.
Бізнес, політики, інтелігенція замучилися перебувати в постійному ступорі від калейдоскопу вульгарних новин. При всій своїй аполітичності.
Непорочний Шефір, який вижив в ім‘я «президентських реформ», тупувато-загадковий міністр Лещенко, якого чи закопали, чи відкопали, а тепер — вже перевертають самого Зеленського.
Зрозуміти Зеленського і його вірного Дон Кіхота Коломойського можна легко — вони або грабують і правлять, або сидять.
А от збагнути логіку усіх цих поважних, розумних, багатих, успішних людей не можу: чим Ви думали в 2019, як Ви могли сподіватися на інший результат, роблячи ставку на зеро рулетки віртуального казино, ключі від якого у чужих руках?
Воно того вартувало, героїчно допомагати сходженню на трон, а потім спільно думати, що з цим «щастям» робити і куди його подіти?