Ніч 4 квітня стала черговим показовим приниженням російської оборонки та системи ППО.
Україна продовжує методично випалювати російський ВПК: системний колапс, який вони не здатні зупинити
Килимові бомбардування українськими ударними засобами підприємств у Тольятті (Самарська область) та порту в Таганрозі — це не просто яскраві спалахи на відео переляканих аборигенів.
Продовжується холоднокровний, математично вивірений демонтаж російського військово-промислового комплексу на відстані понад 1100 кілометрів від нашого кордону. Росіянці верещать від шоку, бо усвідомлюють базовий факт: вони беззахисні, їхня логістика розривається, а виробництво зупиняється.
Удар по Тольятті став показовою утілізацією двох ключових хімічних гігантів.
Почнемо з «Тольяттикаучук», який входить до імперії «Сибур». Сюди прилетіло не менше десятка дронів, і щонайменше три найважливіші об’єкти стерті в нуль. Завод виробляє бутилкаучук з ізобутану та ізобутилену. Без цієї хімії неможлива війна. Це ізоляція для авіаційних вузлів, ракетних паливних систем, прокладки, герметики для боєкомплекту, шини для військової техніки та компоненти для систем РЕБ і електроніки.
Якщо в ракеті немає банальної прокладки — вона не летить, вона вибухає на старті або перетворюється на брухт.
Українські сили розривають весь виробничий ланцюжок.
Спочатку рознесли цех D12 — резервуари на 2300 кубометрів зріджених продуктів. Цей об’єкт був обвалований бетоном, землею та обвішаний громовідводами. Пробиття такого захисту і колосальна вогняна куля свідчать про критичну міць удару.
Далі випалили серце підприємства — комплекс виробничих установок БК-2, БК-3 та БК-4, де безпосередньо створювався продукт. І на десерт знищили ємності цеху D1, які відповідали за подачу сировини. Знищено сировину, знищено апарат переробки, знищено систему подачі.
Завод зупинено глухо. В умовах жорстких санкцій на технологічне обладнання відновлення цього ланцюжка забере від року і більше.
Поруч методично добивають «КуйбышевАзот».
За останні 50 днів це вже 15-й підтверджений удар по російському хімпрому. Цей завод виробляє аміак, селітру, азотну хімію та поліаміди. У перекладі на військову мову: це базові компоненти для виробництва вибухівки, а також технічні пластики та надміцні композити для броні, авіації й електроніки.
Немає вибухівки — російські ракети та бомби стають просто порожніми бляшанками.
Ефект від таких ударів накопичувальний. Один цех ще можна якось компенсувати, але регулярне вибиття критичних вузлів призводить до повного зупинення безперервних процесів під високим тиском і температурою. Це зона системного обрушення. Разом із недавнім знищенням «Нижнекамскнефтехим» (де вже підтверджено 7 трупів і близько 100 поранених) та ударом по установці в Уфі, яка давала третину виробництва місцевого НПЗ, ми бачимо цілеспрямоване задушення російської військової хімії.
Паралельно з цим на півдні палили Таганрог.
Після нещодавнього знищення тамтешнього авіаційного заводу та виробництва дронів, цього разу удару зазнав морський порт на узбережжі Азовського моря. Пошкоджено судно, інфраструктура розбита. Цей порт — одна з ключових логістичних артерій Ростовської області, через яку живиться окупаційне угруповання в Криму, Мелітополі, Бердянську та Маріуполі. Від палива до боєприпасів і провіанту — все йде через такі вузли.
Україна систематично розносить морську інфраструктуру ворога від Усть-Луги та Приморська на півночі до Керчі та Таганрога на півдні. Немає портів — логістика фронту задихається.
Як таке взагалі стало можливим?
Відповідь проста: російська ППО повністю деградувала і перетворилася на діряве решето. Лише за березень російська армія втратила 41 компонент протиповітряної оборони, включно з критично важливими радіолокаційними станціями. Росія сліпне. Але справа не лише в знищенні радарів. Україна застосовує жорстку тактику виснаження. Іде перша хвиля дешевих дронів-приманок, які імітують сигнатури великих цілей.
Російські комплекси — «Панцири», «Тори», «Буки», С-300 — істерично розстрілюють по них свій боєкомплект. Навіть їхні кишенькові зети-блогери на кшталт Романова вже відкрито скиглять про дефіцит зенітних ракет до «Панцирів». Коли установки порожні, заходить основна ударна хвиля і безкарно розносить стратегічні об’єкти.
Дрони «Лютий» вартістю близько 100 тисяч доларів спокійно долають 1000+ кілометрів і палять обладнання на сотні мільйонів, запускаючи ефект доміно для всього ВПК.
Більше того, пробиття бетонованого цеху D12 у Тольятті чітко натякає, що по цілях міг працювати не лише «Лютий», який не є бетонобійним.
Нещодавно компанія FirePoint засвітила українські балістичні ракети: TOMS (дальність 200-300 км), FP-7 та мастодонт FP-9 з дальністю від 700 до 1000+ кілометрів. Важкі ракети, здатні пробивати бункери та обвалування підприємств далекому тилу — це новий рівень гри, проти якого Росія не має жодних аргументів.
Російське керівництво постало перед катастрофічним вибором, де будь-який крок веде до поразки. Через брак ППО вони змушені стягувати залишки систем для захисту складальних цехів кінцевої продукції (наприклад, Воткінського заводу). Це залишає хімічну промисловість абсолютно голою. Але складальний завод — це мертва коробка без постачання деталей. У військовому організмі всі органи важливі. Без хімічної «підшлункової залози» (виробників вибухівки та каучуку) організм здохне так само гарантовано, як і без збирального конвеєра.
Якщо немає імунітету (ППО), смерть від ускладнень — лише питання часу.
Росія стрімко втрачає здатність захищати свій глибокий тил. Втрата по 40-50 одиниць ППО щомісяця означає, що до кінця року їхня промислова база буде знищена системно і безповоротно.
Український deep strike вийшов на рівень масованих атак: 10+ засобів за ніч по кількох різних цілях одночасно. Далі ця кількість лише зростатиме. А коли настане зима і дефіцит ППО стане критичним, уся ця неспинна вогняна міць переключиться на російські електростанції.
Ті, хто думав, що обіцянки про блекаут у Москві — це політичні жарти, скоро відчують температуру власних квартир. Помста подається холодною. Україна обіцяла випалити ланцюги ВПК — вона це робить. Обіцяла позбавити економіку грошей через удари по нафтопереробці та логістиці — процес іде ідеально.
Росіяни відчують на собі справжню, безжальну реальність цієї війни, сидячи в темряві та дивлячись, як догоряють рештки їхньої імперської промисловості. Злам уже відбувається, і їхнє падіння буде максимально жорстким.
Уражено НПЗ «Лукойл-Нижегороднефтеоргсинтез», склад авіаційної техніки та інші ворожі об’єкти
⚡️У ніч на 5 квітня Сили оборони України завдали уражень по низці важливих об’єктів російського агресора.
⚡️Зокрема, уражено інфраструктуру нафтопереробного заводу «Лукойл-Нижегороднефтеоргсинтез» (Кстово, Нижньогородська обл., рф). В результаті на території підприємства виникла масштабна пожежа.
«Лукойл-Нижегороднафтооргсинтез» займає стратегічне місце в нафтопереробній галузі рф, зокрема, забезпечуючи пальним критично важливий московський регіон (майже 30% загальноросійського споживання бензину) та російську армію.
Виробнича потужність об’єкта сягає 17 млн тонн сировини на рік.
Номенклатура підприємства включає понад 50 видів продукції, зокрема авіаційне та дизельне пальне, що безпосередньо постачається для потреб російського ВПК та забезпечення окупаційного контингенту.
Масштаби завданих збитків уточнюються.
⚡️Разом з тим, підтверджено пожежу в результаті чергового ураження інфраструктури стратегічно важливого для загарбників порту “Приморськ” на Балтійському морі. Це один з найбільших портів рф із задіяних у транспортуванні нафтопродуктів.
⚡️Також уражено склад зберігання авіаційної техніки (Саки, ТОТ АР Крим).
⚡️Окрім того, наші воїни били по зосередженнях живої сили противника в районах Березового та Новомиколаївки на Дніпропетровщині, Гуляйполі Запорізької області та Ялинського Донецької області.