І якщо хтось раптом забув, то я нагадаю, що смачну каву в сонячному Києві вам забезпечують сотні загиблих та поранених чоловіків та жінок щодня. Щодня. І сьогодні шукати винних серед них — абсолютно не найкраща ідея. Винні не в армії, хоч і там є кого і за що спитати, винні у високих кабінетах які формували бюджети, політики та визначали прізвища на ключові посади.
Відносно геніального формулювання Арестовича щодо втрати Півдня.
По-перше, важливо розуміти: всі його оцінки критично залежать від стану взаємин із Подоляком-Єрмаком-Зеленським. Коли там медовий місяць (у нашому конкретному випадку 2,5 місяців), то губи пана Арестовича створюють найпотужніший вакуум і відірвати їх від задниці Яневтіка стає нереально. Наразі ж спостерігаємо деяке охолодження стосунків, тож, коментарі стають трошки ближчими до реальності.
Але з правдою вони й сьогодні мають дуже мало спільного.
Бо «проєбалі» означає «недогледіли», «недооцінили», «не звернули уваги», «запізнилися» тощо.
Але мости з Криму ще від 2014 були заміновані, перешийок також, вся місцевість пристріляна тощо. Тобто, легко пройти звідти на Херсон-Маріуполь московити мали, висловлюючись високим стилем Арестовича, нуль цілих хуй десятих. Але згодом у рамках «миротворчих зусиль» Зеленського-Путіна там (і в кількох інших місцях) почали організовувати КПВВ та якийсь транспортний хаб. Відповідно, все розмінували, а армію позбавили навіть теоретичної можливості стримати ворожий наступ. І це не пройоб, а політична помилка — з тих, що «гірші за злочин».
Знаєте, я тривалий час не міг зрозуміти, для чого Путін підтримує Зеленському імідж ефективного миротворця, при якому значно зменшилася кількість жертв на Сході, адже давно вже було ясно, що через ситуацію всередині країни «поставити товар» Москві у вигляді виборів на окупованих територіях, реїнтеграції їх в Україну на правах суб‘єкта федерації Зеленський не зможе. Для чого ж його зміцнювати замість зіграти на хаос?
Сьогодні відповідь на це питання в нас є. Лоха, який оголосив себе Янелохом, розвели «на довєрочку» і змусили практично без бою віддати Південь.
За це десятки тисяч заплатили своїм життям.
П.С. Я обіцяв собі не писати про це до кінця війни. І якби вони так нахабно не брехали, дотримався б слова.
![](data:image/svg+xml;charset=utf-8,<svg height="31px" width="88px" xmlns="http://www.w3.org/2000/svg" version="1.1"/>)