Експерти московського Центру макроекономічного аналізу і короткострокового прогнозування стверджують, що для Росії криза може виявитися більш серйозною, ніж для інших країн і значна частина виробництв, які закриті в зв’язку з карантином, більше не відкриється.
Такі невтішні прогнози російські чиновники і експерти не робили ані в 2014 році, коли Захід запровадив проти їхньої країни санкції за агресію проти України, ані пізніше, коли падали нафтові ціни. Новий обвал цих цін — фактична поразка Росії в «нафтовій війні» з Саудівською Аравією — збігся ще й з епідемією короновірусу. І в цій драматичній для країни ситуації російське керівництво робить одну помилку за іншою, що, можливо, пов’язано з елементарною «зношеністю матеріалу». Постарілий Володимир Путін остаточно відірвався від реальності і тягне за собою у світ власних фантазій і своє оточення, і свою країну.
Все це може означати, що найближчими роками нам доведеться мати справу з «іншою Росією» — країною, яка буде відчайдушно шукати вихід з економічної кризи і політичної безвиході. А перше, що роблять в Москві, коли розуміють, що ситуація в країні загрожує втратою влади — це зупиняють гру в наддержаву. Так було і з Радянським Союзом. Коли наприкінці 80-х років почалася економічна і політична криза, мало хто міг уявити собі, що Кремль відмовиться від впливу на сході Європи і виведе війська з багатостраждального Афганістану.
Більш того, у перші роки горбачовської перебудови керівництво вмираючої імперії ще намагалося роздувати щоки, обманювати себе і своїх співвітчизників. Але проблем було занадто багато, а ресурсів не вистачало навіть на самих себе.
Однак до майбутньої російської кризи потрібно поставитися з усією відповідальністю. Закінчення окупації і тиску — це не гарантія успіху для країни, що звільняється від російських «обіймів». Радянські війська пішли і з Чехословаччини, і з Афганістану. Через три десятиліття Чехія і Словаччина — члени Європейського Союзу, стабільні і благополучні держави, для яких окупація Кремля — похмура сторінка історії. А Афганістан — країна з двома президентами і внутрішнім конфліктом, яка не може подолати спадщину минулого.
І нам потрібно дуже постаратися, щоб правильно і з користю для себе використати російський занепад.