Інформація щодо поточних втрат рф внаслідок санкцій, станом на 26.12.2025
1. Україна заявила про серію результативних ударів по ключових енергетичних об’єктах росії.
— Безпілотники дальньої дії уразили найбільший в росії газопереробний завод в Оренбурзькій області — підприємство проєктною потужністю близько 45 млрд кубометрів газу на рік. Об’єкт розташований приблизно за 1700 км від кордону з Україною і має системне значення для російської газової галузі. Це не перший удар по заводу: попередня атака восени вже призводила до збоїв у видобутку на суміжних родовищах. Повторне ураження демонструє вразливість російської газопереробки навіть у глибокому тилу.
— Паралельно повідомляється про удари по нафтопереробній та портовій інфраструктурі на півдні росії. У морському порту Темрюк у Краснодарському краї загорілися два резервуари з нафтою, пожежа охопила близько 4 тис. кв. метрів.
— Також підтверджено атаку на Новошахтинський НПЗ у Ростовській області — підприємство потужністю близько 5,6 млн тонн нафти на рік, яке вже неодноразово ставало ціллю ударів у 2025 році.
— Сукупно ці атаки розширюють географію ураження російської енергетики: під ударом опиняються не лише НПЗ, а й газопереробка, порти та експортна логістика.
2. В рф загальний обсяг промислового виробництва скоротився на 0,7% у річному вимірі, а обробна промисловість уперше з початку 2023 року показала мінус — на 1%.
— Невелике зростання видобувного сектору на 0,7% не змогло компенсувати різке погіршення ситуації в несировинних галузях. Поза енергетичним сектором промисловість фактично занурюється в рецесію.
— Виробництво продуктів харчування, яке роками залишалося стабільним, впало на 0,8% — це перше зниження за 15 років. Деревообробка скоротила випуск на 9,1%, хімічна промисловість — на 1,7%. Випуск одягу з початку року зменшився на 2,4%, меблів — на 7,5%. У низці галузей зафіксовано фактичний обвал. Виробництво тракторів скоротилося на 61,6%, бульдозерів — на 53,7%, ліфтів — на 37,2%, пасажирських вагонів — удвічі. Автомобільна промисловість знову скотилася до рівнів 2022 року, втративши 34,1% обсягів.
— Дані вказують на те, що російська економіка втрачає здатність одночасно підтримувати військове виробництво та цивільний сектор. На тлі зростання витрат на війну, дефіциту інвестицій і технологічної ізоляції дедалі більше галузей стикаються з деградацією, що підсилює ризики затяжної промислової кризи.
3. російська промисловість увійшла в найглибшу кризу з кінця 1990-х років на тлі санкційного тиску, дорогих кредитів і різкого гальмування економіки після короткочасного воєнного підйому.
— За оцінками топменеджерів великих компаній рф, ситуація зі збутом продукції у 2025 році стала найгіршою з 1998 року. Показники попиту впали нижче рівнів криз 2009 та 2015 років — періодів світового фінансового обвалу та перших санкцій проти росії.
— В інституті констатують, що промисловість певний час адаптувалася до штучного «охолодження» економіки, однак цього року запас міцності фактично вичерпано.
— Виробничі плани підприємств скоротилися до мінімуму за останні 16 років, а індекс промислового оптимізму опустився до найнижчого рівня з 2009 року.
— Після двох років воєнного перегріву, коли бюджет спрямовував десятки трильйонів рублів на оборонні замовлення, економіка перейшла у фазу депресії.
4. Недофінансування бізнесу стає системною загрозою для російської економіки.
— російська економіка стикається з наростаючим дефіцитом фінансових ресурсів у реальному секторі, що перетворюється на довгострокове структурне обмеження для зростання.
— Ключовим фактором тиску на бізнес залишається політика високих процентних ставок. Вартість кредитних ресурсів стала економічно несумісною з рівнем рентабельності більшості підприємств, тоді як внутрішній ринок капіталу так і не зміг компенсувати втрату доступу до міжнародного фінансування.
— Закриття зовнішніх ринків капіталу, вимушене прискорення «структурної перебудови» та необхідність створення нових логістичних і виробничих ланцюгів різко підвищили потребу бізнесу у фінансуванні.
— Водночас доступних джерел для цього дедалі менше. Дефіцит інвестицій безпосередньо загрожує програмам заміщення імпорту комплектуючих і технологій.
— Заморожування інвестиційних проєктів, на які розраховував бізнес, підвищує ризик втрати конкурентних позицій у середньостроковій перспективі та закріплює технологічну відсталість російської економіки.
— За умов санкційного тиску та дорогого кредиту фінансова модель розвитку в росії вичерпується, а нестача ресурсів дедалі більше підриває потенціал економічного зростання.
5. росія вимушено переорієнтувала експорт зрідженого нафтового газу на ринки Центральної Азії та Афганістану.
— росія майже вдвічі збільшила експорт зрідженого нафтового газу до країн Центральної Азії та Афганістану, намагаючись компенсувати втрату європейського ринку після санкцій ЄС.
— За січень–листопад 2025 року постачання в цьому напрямку зросли до 1,016 млн тонн. Частка цих ринків у загальному експорті російського ЗНГ зросла до 36% проти 19% роком раніше.
— Така структура експорту свідчить не про розширення можливостей, а про звуження доступу росії до платоспроможних ринків після запровадження європейських обмежень на імпорт російського зрідженого газу з грудня 2024 року.
— Найбільшим покупцем російського ЗНГ у регіоні став Афганістан — країна з мінімальною купівельною спроможністю та високими політичними ризиками. Поставки туди за 11 місяців року зросли у 1,5 раза — до 418 тис. тонн, зокрема через спільні проєкти з Казахстаном. Зростання експорту відбулося частково за рахунок витіснення іранського газу, що також перебуває під американськими санкціями. Фактично росія дедалі глибше занурюється у торгівлю з ізольованими та санкційними юрисдикціями, замінюючи втрачений європейський ринок низькомаржинальними напрямками. Це посилює залежність експорту від політично нестабільних країн і підкреслює деградацію географії російської енергетичної торгівлі під санкційним тиском.
6. росія змушена спрямувати ще $9 млрд на фінансування будівництва АЕС «Аккую» в Туреччині, фактично дофінансовуючи затягнутий і проблемний проєкт державної корпорації «Росатом». Про це заявив міністр енергетики Туреччини Алпарслан Байрактар.
— Йдеться про нові кошти, які, за оцінками Анкари, будуть використані у 2026–2027 роках. Лише у 2026 році обсяг іноземного фінансування з російського боку може становити $4–5 млрд. Таким чином, фінансове навантаження на росію за проєктом, вартість якого оцінюється у $20 млрд, продовжує зростати.
— АЕС «Аккую», яку «Росатом» будує на умовах угоди 2010 року, мала бути введена в експлуатацію ще у 2025 році, однак запуск було відкладено.
— Затримки та необхідність додаткових вливань підкреслюють обмежені можливості російської сторони завершувати великі інфраструктурні проєкти без нових бюджетних і квазібюджетних ресурсів.
— На тлі цього Туреччина паралельно веде переговори з іншими країнами щодо альтернативних ядерних і відновлюваних енергетичних проєктів, прагнучи диверсифікувати джерела фінансування та технологій.
— Це зменшує стратегічну цінність «Аккую» для Анкари, тоді як для росії проєкт дедалі більше перетворюється на фінансовий тягар із відкладеним економічним ефектом.
7. Західний бізнес не вірить у «російське ельдорадо» навіть після війни.
— Ідея американської адміністрації про можливе повернення росії до статусу привабливого ринку для західних компаній не знаходить підтримки серед досвідчених інвесторів.
— Навіть у разі завершення війни росія залишатиметься високоризиковою та малопривабливою юрисдикцією для довгострокових інвестицій. За оцінками опитаних виданням бізнесменів і експертів, реальний економічний потенціал росії суттєво перебільшений.
— Масштаби її економіки співставні з Італією, однак перспективи зростання обмежені демографічним спадом, виснаженням легко доступних нафтових ресурсів і відсутністю конкурентних галузей поза сировинним сектором.
— Ключовим стримувальним фактором для західних інвесторів залишається системний ризик втрати активів. В умовах авторитарного управління, відсутності верховенства права та практики перегляду умов угод іноземний бізнес стикається з загрозами експропріації, кримінального переслідування і політичного тиску.
— Колишні інвестори прямо вказують на небезпеку не лише фінансових втрат, а й особистої безпеки. Навіть у разі часткового зняття санкцій повернення західних компаній ускладнить домінування китайських постачальників, які за останні роки зайняли значну частину російського ринку.
— Додаткову невизначеність створює ризик повторного запровадження санкцій у разі нової ескалації або конфлікту з Європою. росія дедалі більше сприймається не як ринок можливостей, а як джерело нестабільності та втрат.
— Для більшості західного бізнесу потенційна вигода не компенсує політичні, правові та репутаційні ризики роботи в країні.
8. Європейський Союз уперше за всю історію спостережень зафіксував стійкий профіцит у торгівлі з росією.
— За даними Євростату, у третьому кварталі 2025 року експорт ЄС до рф перевищив імпорт з неї на €1,5 млрд. Аналогічна ситуація спостерігалася і кварталом раніше, що робить цей тренд безпрецедентним з 2002 року.
— Ключовою причиною стало різке скорочення імпорту з росії на тлі санкцій та переорієнтації ЄС на альтернативних постачальників.
— Постачання російських енергоносіїв, які раніше формували основу торговельного балансу, продовжили падіння, тоді як експорт європейських товарів у рф знижувався значно повільніше.
— Хоча в окремих товарних групах залежність від російського імпорту ще зберігається, загальна статистика Євростату фіксує системне заміщення російських поставок продукцією з інших країн.
— Це означає, що росія втратила не лише ключові позиції на європейському ринку, а й статус торговельного партнера, який забезпечував ЄС позитивний для себе баланс.
— Фактично вперше за десятиліття торгівля з Євросоюзом стала для росії чистим відтоком валюти, що додатково тисне на її зовнішньоекономічні позиції та підкреслює довгостроковий ефект санкційної ізоляції.