Українці, які після 2014 року (тобто після анексії Крима і розв‘язання росією війни на Донбасі і невдалих намагань зробити це в Одесі, Харкові) залишились чи поїхали (особливо ті, хто поїхали) жити на росію, вони зробили ВИБІР. Вибір жити, отримувати гроші, платити податки тощо в державі, яка розв‘язала війну проти рідної держави. Це вибір між Україною і росією. І вибір на користь росії в цьому випадку — це зрада України.
Українці, які продовжували вести бізнес з росією, але з України (тобто жили в Україні, платили податки тут, були частиною української економіки і суспільства) зробили ПОМИЛКУ (звісно, за умови, що то був чесний бізнес, не колаборація, і не здача національних інтересів України).
Тому другі зараз мають право казати, що помилялися і все зрозуміли після 24.02.
А першим — точно не варто рвати на собі сорочку патріота України, як це робить наразі Лобода, Роднянський, тощо. До речі, саме такі люди більше за всіх шукають «хороших русскіх», бо цим вони намагаються виправдати себе і те, чому вони до 24.02 спокійно жили на росії і мовчали про війну. (Роднянський з одного боку робить непогану роботу: пише правду для російської аудиторії про те, що відбувається в Україні, але з іншого боку — це постійне виправдовування росіян (насправді — себе), пошук «хороших», надрочування на «русскую культуру» вкурвлює дуже).
Я абсолютно переконана: якщо б росіяни зайшли «безкровно» в Київ «за три дні» (як вони це зробили з Кримом), Лобода продовжила б обслуговувати росіян, просто тепер ще й на Майдані (який став би площею жовтневої революції знову). Якщо б не прилетіло в її рідний Ірпінь, і колаборанти там зустріли б з квітами російських солдат, вона б вже співала на концерті «побєдобєсія», в той час, як українських активістів і патріотів катували б по підвалах. А Роднянський знімав би нову кіношку на бабло газпрому про «нових українських героїв».
І це дуже просто, тому що вони (і такі як вони) вже це зробили!
А тим, хто зараз розказує, що «війна була десь далеко», просто були більш близькими російські рублі і російська ідентичність.
Достатньо відкрити, нарешті, очі і подивитись вгору, щоб це зрозуміти.