Я чесно, спробувала подивитися цей фільм. Але мої нерви мені дорощі. Нажаль більшість «проснулась 24 февраля і іх жизнь разделілась на до і после». Для них це рік війни. Сука, один єдиний рік війни.
Подивився я фільм Діми Камарова «Рік». Фільм присвячений до річниці повномасштабного вторгнення росії на Україну. Які враженння? З першої хвилини фільму в мене стиснулись кулаки і я поставив фільм на паузу. Почав нотувати… нотувати щоб написати цей пост.
Навіщо я це роблю? Сам не знаю. Я давно вже зневірився в те, що малороси зможуть переосмислити те, що вони малороси, навіть якщо в їхній двір прилетить касета Градів і цей фільм є підтвердженням моїй гіпотезі але все ж, я думаю спроби сіяти зерно сумніву у голови цих савєцкіх людей, варто.
Для повного розуміння чрму цей фільм вийшов таким недолугим і «какаяразнічним» треба поговорити про автора. То ж автор.
Діма Камаров. Помилки в прізвищі та імені не має, саме Діма, і саме Камаров. До 24 лютого Діма їздив по світу та знімав передачу «МИР НАВЫВОРОТ». Навіть у назві цієї передачі є щось відзеркалююче сутність Діми та його програми. Незважаючи на політику українізації, Діма вперто продовжував знімати свою передачу на російській мові. Тут все просто – Діма прихильник тез «какаяразніца», шкодує за втраченим срср (в деяких передачах він це прямо підтверджує), плюс обсяг аудиторії (пострадянські країни, які ще розуміють російську), а це, в першу чергу бабло з продажу передачі.
Розібрались. Тепер вмикаємо фільм і слухаємо ВСТУП — перші фрази:
«Мене звати Дмитро Комаров. Я українець. Журналіст. Мандрівник. Рік тому – 24 лютого моє життя, як і життя кожного з нас, назавжди змінилося. До цього я відкривав та вивчав найцікавіші куточки світу. Зараз це в минулому. Кожен з нас ДО, мав інше життя, яке рівно рік тому – 24 лютого стало минулим. Кожен з нас пам’ятає, як прокинувся в цьому новому житті. Пригадайте як це було у вас».
Сука. На цитати. Дасльоз.
Відмітимо, що Діма чи не вперше назвав себе Дмитром, а не Дімай чи Дмітрієм. Не поганий початок. А далі панєслась. Виявляється, що Дімине життя змінилося лише рік тому. Тобто до цього, 8-річна війна для Діми була десь далеко. Та й Діма завжди був десь далеко від російсько-української війни. Діма їздив по світу та знімав свою передачу і ніколи публічно не засуджував російську агресію проти України, бо це могло вдарити по рейтингам його авторської передачі. Діма був внєпалітікі і завжди тримався осторонь цієї надзвичайно важливої ДЛЯ УКРАЇНЦЯ теми… Більше того, ще в серпні 2021 року, Діма вихвалявся в Інстаграм, що придбав 10 соток землі у Карпатах (селище Верховина) та має намір будувати дачу і заповів своїм підписникам, що б ті чекали фотозвіт. Яка там війна, дачу треба будувати.
За 8 років війни, Діма, не задонатив на ЗСУ жодної копійки, не згадав про тих, хто в окопах і не підтримав їх навіть словом. Він вперто продовжував розмовляти російською на всіх українських етерах та знімати свої передачі, періодично сумуючи в них за радянським союзом.
І ось сталось 24 лютого 2022 року. Празрєніє. Виявляється росія воює проти нас і якщо раніше вона робила це десь на Сході України, то тепер почала бомбити столицю – нічьосссє, подумав Діма. Швидко зібрав речі і пішов у військкомат. А нє. Не у військкомат, Діма пішов знімати кіно про те, як інші пішли у військкомат – захищати України від тих, кому він ще до недавна продавав свою авторську передачу. Я не впевнений, що йому й досі не капають гроші за це, як і нашому президенту за його фільми для росії зняті за кошти федерального бюджету росії у 2018 році. Проте нам це не відомо, тому пропустимо.
Діма стверджує, що в нього життя поділилось на ДО та ПІСЛЯ 24 лютого… Саме цікаве, що точно така сама ситуація у всіх малоросів, яких я знаю. До 24 лютого у них не було війни але вони від неї втомлювались. Такі вони, наші малороси. Але маємо те що маємо.
Погнали далі. Діма закінчив зі вступом у фільмі «РІК» та заходить в ОПУ, у кімнату Президента, де стоїть людина, яку такі як Діма обрали на цю посаду. Починається мій улюблений момент, де Зеленський починає розповідати про початок війни:
З: — Я отримав дзвінок, що все почалось. Ми прокинулись з сім’єю, з дружиною, син, донька….
К: — Ви пам’ятаєте що сказали виходячи з дому?
З: — Я точно думав про те, що треба підняти дітей. Зібратись всім. Сказати дітям що відбувається, що почалась війна…
Тобто, він прокинувся, дружина, син, донька. Потім, коли він виходив з дому, то подумав, що треба розбудити дітей. Шо не ясно?
Але не будемо чіплятись до слів, адже це Зеленський і іншого очікувати не варто – набір слів при трагічному обличчі.
Далі Зеленський розповідатиме про те, як він думав зібрати команду та давати розпорядження але Діма його перебив і спитав де він це мав робити. На що отримав відповідь у кімнаті, де є телефони всіх міжнародних партнерів. І тут я заплутався. Або щось пішло не по сценарію, або команда Зеленського це президенти та прем’єри країн вільного світу, яким він хотів давати розпорядження та вказівки.
Потім фільм складається з блоків, де періодично показують військових, які розповідають як вони діяли, які наміри були у росіян і між тим, в блоки на декілька секунд вставляють Зеленського, який розповідає, що йому всі радили виїхати заради його ж безпеки але він цього не зробив. І так сто разів.
Справа в тому, що справжня мета цього фільму це ПРОПАГАНДА. Передвиборча пропаганда. Знімаючи фільм про річницю вторгнення, команда Зеленського намагається навіяти українцям, що основна заслуга президента це те, що він не втік і, що якби не він, то України вже б не було.
Я хочу щоб зняли фільм про 28 попереджень від розвідок Заходу про вторгнення росіян, про те, як напередодні, ДБР вийняло клістрони з нашої ППО, про те, як ми не замовили в наших заводів жодного боєприпасу до артилерії, про те, як ми розмінували Чонгар, про Баканова, який втік і його призначенців, які були агентами ФСБ та ГУ ГШ (гру) рф, про те, як ми будували та розширювали дороги для танків у чорнобильській зоні, про те, як ми вкладали кошти в асфальт, а не в оборону. Це при тому, що ми все знали і нас попереджали.
Ось про що я хочу побачити фільм.
То ж у фільма Діми Комарова може бути три відповідні назви зі словом «рік»: «Перший рік 39-го річного Дмитра Комарова», «Рік, як не втік», «Рік, як Діма не в армії»
Я подивилась кіно Комарова про РІК. Хоча насправді не рік, а дев’ять. Скажу чесно, я інколи дуже жалкую, що недостатньо тупа, щоб не бачити очевидних речей.
Можу відзначити ок сторони.
Перше, поява Залужного з його спокійним баритоном.
Друге, кіт Гюнтер. Він гарненький.
Третє, важлива заява Буданова про те, що про наступ рашистів знали о 15.00 23 лютого. А отже, дехто на верхівці приховав правду, яка обернулась трагедією. Пан Буданов інколи видає дуже цікаві речі, варто їх лише виловлювати поміж «раком Путіна». До речі, про удари по будівлі ГУР МО і перші дні — він сказав правду. Там навіть загинули люди на парковці — тому сміючочки на цю тему недоречні.
Бракувало генерала Дмитра Марченка з його оцінками — як ключової особи в обороні Миколаєва і відсічі просування окупантів до Одеси. Але це тому, що він не свій. І має чисто український вайб. Це небезпечно, враховуючи як генерала цілували в Херсоні. А от Єрмака ніт) Але Марченко і без кін на 1+1 видав бомбезне програмне інтерв’ю на НікВєсті. Раджу глянути, замінить низки експердів і тарологів.
Надто багато жовтяку про гардероб президента, але нуль інфи від оборонців Маріуполя і героїв Азовсталі. Це не дуже добре. Бо це стирання реальних героїв. Ладно, Редіс і Волина в Стамбулі за певною домовленістю і поки змушені мовчати, але є інші, які уже вдома і можуть говорити. Про Азовсталь, Оленівку, загальну підготовку Маріуполя, яка була не ахті попри те, що це місто було здобиччю номер один.
Не було імен тих героїчних цивільних волонтерів, які витягували людей із окупації під страхом загинути. Це непорядно. Я би з задоволенням послухала історії цих екіпажів.
Помітила, як тяжко говорити українською генералу, якого сильно любить ОПУ. І настільки в нього скляні очі без іскорок. На народного героя не тягне попри медіа-піар. Оцей піар заради його з‘яви в «центрі прийняття рішень» такий натягнутий. Знову ж таки питання — чи є у Комарова право на зйомку в секретних об’єктах? Враховуючи, як раніше Комаров любив СРСР і не гребував заробітками в РФ.
Не було чіткої відповіді, а де ж був Баканов? Може, тому, що це близький друг президента.
Кіно цілком добре для 1+1. Для широких мас, не обтяжених глибоким аналізом помилок. Але це скоріше «Слуга народу» на війні». Тому цікаво було поміряти піар-температуру в ОП і яку альтернативну версію сучасності робитимуть для другого терміну.