​​ОПУ ЗІ СМАКОМ СТАЛІНІЗМУ

На «Українській правді» вийшов доволі цікавий матеріал про Андрія Єрмака. Матеріал справді вартий уваги.

Хто ж такий Андрій Єрмак?

А ніхто — таке саме ніхто, як і президент Зеленський. В політику Єрмак як і Зеленський прийшов з кіновиробництва. Ба-більше, у перші дні Зеленського у владі в офісі «Слуги народу» не всі розуміли — хто це, власне, такий?

Характерна деталь — Єрмак тоді демонстрував свою лояльність до Зеленського аж за межею пристойного. Пригадуєте коли Єрмак вперше став відомий загалу? На зустрічі з військовими блогерами він заявив, що Зеленський — «один з найвпливовіших лідерів світу». Ще тоді я писав, сказано це було для вух Зеленського.

Перші досягнення Єрмака, що цікаво, пов’язані з Росією. Саме Єрмак орагнізував обмін моряків захоплених Москвою в Керченській протоці — тобто подарував Москві Цемаха, учасника збиття Малайзійського Боїнга. Саме Єрмак організовував зустріч Путін-Зеленський що відбулася в Парижі.

Важливе! «Українська правда» повідомила що до України (на зв’язках Коломойського) приїздили переговорники з Москви, а Єрмак здійснив «візит у відповідь». Цікаво куди? В Мінськ, в Стамбул? Чи прямо до Москви?

Саме тоді, до речі, випливла формула Штайнмайєра, про яку українці з російських ЗМІ дізналися швидше ніж з українських, і через яку виникли масові протести.

Далі був паризький саміт, де за словами Арсена Авакова одіозний Владіслав Сурков горлав на українську делегацію «Ми так не домовлялися!» і де Зеленський говорив з Путіним віч-на-віч, але про що говорив він тепер, типу, не пам’ятає.

Наводить на роздуми?

Ще одне «досягнення» Єрмака — в гонитві за дипломатичними перемогами він зв’язався з адвокатом Трампа Джуліані — у результаті Зеленський потрапив у скандал з імпічментом Трампу.

Цікавий момент. За словами співрозмовників УП як керівник Офісу Єрмак — таке собі. Що й не дивно, керівничого досвіду на таких посадах він не має. Проте.

Єрмаку вдалося повністю завоювати увагу Зеленського щодо його оточення. Ще, взяти під контроль таке делікатне питання як призначення і усування керівничих кадрів. А ще — міжнародну дипломатію.

Щодо першого — результати відомі. стараннями Єрмака у відставку відправилися голова ОПУ Богдан, прем’єр Гончарук, генпрокурор Рябошапка, прес-секретар Зеленського Юлія Мендель, колишній продюсер Кварталу-95 Трофімов тощо. Ледь не єдина з попереднього оточення хто лишився біля Зеленського — його секретарка Марія Левченко, чоловік якої… ну ви пам’ятаєте.

Єрмак по факту зараз керує призначенням міністрів і керівників. Тобто офіційно їх призначає Зеленський, але виключно з людей Єрмака. Татаров, Щурма, Зарівна, Костін, Литвиненко — продовжувати можна довго. Людей Єрмак відбирає за простими ознаками — повна лояльність і результат. Вищим смертним гріхом там вважається контакт з командою Порошенка.

Ще одне. По-факту, саме Єрмаку Зеленський делегував все спілкування з іноземними дипломатами. Не маючи жодного офіційного статусу, саме Єрмак вирішує долю міжннародної підтримки України.

Без перебільшення, в своїх руках Єрмак зібрав просто неймовірну владу. Він призначає все керівавництво країни. Він визначає зовнішню політику. Його люди по-факту створили монополію у ЗМІ… Я згадую, кого ж мені нагадує ця особа в минулому?

Мати Божа, та це ж Сталін!

Той теж переважно не був, ані прем’єром, ані президентом (керівником партії). Той теж займався призначенням керівників всіх рівнів (кадри вирішують все). Той теж крутив світовою політикою…

Давно сказано, українці подають все більше сигналів того, що вони тяжіють до авторитаризму. Вся країна аж до непідкупних демократичних журналістів радісно простелилася під такого «Сталіна на мінімалках» — і це говорить саме за себе.

Щоправда Сталін не мав опозиції, з якою він змушений рахуватися і з якою нічого не може зробити.

І ще. Головна проблема Єрмака — ті таки українці, які його практично ненавидять. Свіже опитування Центру Разумкова показало — довіряють Єрмаку 19,5% проти недовіри у 63,9%.

Печера Дракона