Знаєте, огидно і моторошно за майбутнє.
Півтора роки великої війни, а вони далі тягнуть в Україну тих хто роками, якщо не десятками років тягнув сюди війну.
Знов влащенки, макси назарови, голованови, і таких десятки. Десятки зашкварених, медведчуківських, рускоміровських, відверто антиукраїнських персонажів заполонили Ютюб, а іноді не лише Ютюб.
Вони «вєщают» як нам жити. Як Україні перемагати. Як проводити реформи. Вони розповідають про «захід, який недостатньо допомагає». Вони далі просувають рускій язик, а відповідно і русскім мір. Просто тепер в «патріотичній» обгортці.
А ще найбільше добиває, коли до таких зашкварених персонажів біжать представники влади. (Приклад на скріні).
От скажіть, у нас немає журналістів? Ведучих? Блогерів?
І головне — чому всі ці «особи» не понесли відповідальності? Чому нам знов тягнуть старий малоросійський непотріб у вигляді «журналістів» медведчука?
Чому жоден покидьок не сів?
Це ж вони кликали сюди росію.
Це ж вони розколювали Україну.
Це ж вони хотіли щоб тут була московія-2.
І що? А нічого. Далі процвітають…
І знаєте, оце толерування і просування харошіх рускіх, опзжистів, журналістів-медведчуківців — якраз і вбиває майбутнє за яке стікає кровʼю країна…
Стара, потягана медведчуківська підстилка, проросійська пропаґандистка, затягувачка русского міра в український інформаційний простір — Наташа Влащєнко — продовжує свою антиукраїнську діяльність, і її радо в цьому підтримують різні «хорошиє русскіє» путіністи, що не вилазять з її кАнала, і представники Офісу Президента України.
Любітєль пострибати на пєньках Януковіча — Подоляк — довго і нудно розмірковує про «нєрєшитєльность западних еліт».
Подоляк розказує про те, що західні санкції проти росії — це фікція, тому що, бачте, Пепсікола не виходить з російського ринка.
А ще про те, що «українські еліти» неінтелектуальні та малоосвічені (це він, мабуть, про себе, бо тоді все збігається).
І найголовніше: всю цю маячню вони несуть, безперечно, на русском язикє!
І я навіть розумію, чому: тому що те лайно, що з них виходить, просто фізично не може бути сформульовано українською.
Щось таке душнілівське, примітивне, з претензією на якісь філософсько-інтелектуальні розмови, але абсолютно порожнє, популістське, якесь лівацьке і бездуховне, одним словом — арєстовщина.