НЕХО́РОШЕ: По гарячих слідах візиту Зеленського на Генасамблею ООН

Площадка Генеральної Асамблеї ООН завжди виступає зручною нагодою та прекрасною трибуною для активної дипломатії будь-якої країни. Нехтувати такими шансами не можна, а надто в умовах коронавірусної пандемії, яка надовго відправила світову політику класичного зразка на самоізоляцію.

А тому добре, що президент Зеленський таки вирішив відвідати Нью-Йорк. Хоча, і це слід визнати, не без вагань, судячи із спроб відіграти цей епізод на рівень віртуального звернення. Шкода, що максимально використати всі можливості візиту до США і майданчика ООН Банковій, схоже, так і не вдалося.

Що не так?

— Перебування Зеленського у Нью-Йорку не змогло вийти за рамки класичної обов’язкової програми. Проведені зустрічі, зокрема, з генсеком ООН, президентом 76-ї сесії ГА ООН, президентами Єврокомісії та Туреччини, представниками української діаспори і бізнес та інвесткіл США, є гранично базовими. Не зарадять зміні цієї оцінки й анонсовані зустрічі з лідерами Молдови, Грузії та Польщі. Це своєрідна найнижча амбіція президентського візиту без родзинки. Коли навколо сотні лідерів світу на одній території — коло спілкування могло і мало б бути значно ширшим. Адже це в інтересах України.

— Президент Зеленський так і не зміг розширити географію підтримки України в світі. Число лідерів, з якими відбувся контакт у Нью-Йорку, залишилося регіональним та обмеженим виключно колом “зручних співрозмовників”. Переконувати переконаних — не підхід. Україні і далі бракує більшої уваги до своєї боротьби за Крим і Донбас з боку країн Азії, Африки та Латинської Америки. Саме для налагодження діалогу з цими партнерами і використовуються нагоди ГА ООН. Як приклад, можна поглянути на програму візиту керівників інституцій ЄС, які за тиждень встигають охопити інтересами чи не всі регіони світу — від Азії до Африки, від протидії коронавірусу до нерозповсюдження зброї масового знищення.

— Президентській команді не вдалося переконати партнерів у необхідності проведення спецдебатів з «українського питання» у рамках Ради Безпеки ООН. Фактично, втрачено “золоту нагоду” дружнього ірландського головування в РБ ООН. Тим більше, коли тем для обговорення чимало: від збільшення світової підтримки Кримської платформи деокупації до засудження злочинів Кремля на території Криму і Донбасу. Не кажучи вже про зміцнення фронту санкцій проти Кремля.

— Візит до Нью-Йорка поки що не позначився поверненням теми розміщення миротворців ООН до переговорного порядку денного. В умовах, коли мирний процес по Донбасу продовжує бути ціллю для обстрілів” з боку російських окупаційних сил, а не “метою для досягнення”, лідер Української держави має бути першим, хто про це чітко і однозначно говорить.

— Президент Зеленський так і не доїхав до Вашингтону “доробити недороблене”. Там вже розпочав роботу Конгрес США, який, на жаль, був у відпустці у перші дні вересня, коли глава держави завітав до Білого дому. Якщо “План трасформації України” та збільшення військової підтримки України з боку США чи протидії Північному потоку-2 є реальними, а не піарними, то працювати треба не лише з позицій їх презентації, а й просування. Головний майданчик сьогодні — найвищий законодавчий орган США. А президент України — головний лобіст інтересів держави і “перший” співрозмовник для американських законодавців.

Як висновок: фіксуємо відсутність чи не вперше за останні роки будь-якої згадки про Україну в ключовому виступі на 76-їй сесії ГА ООН — зверненні президента США до світу. Тим більше, що для визнання прогресу сусідньої Молдови місце у виступі Байдена знайшлося. Але це вже тема для окремого “розбору польотів” та серйозних висновків на Банковій.

Костянтин Єлісєєв