Це, по-перше, прагнення домогтися підняття свого рейтингу, зупинити його постійне падіння.
По-друге — задовольнити особисту антипатію, яку він і не приховує.
По-третє, задовольнити особисту антипатію і спрагу помсти Ігоря Коломойського. Відносини з ним після прийняття “банківського закону” у Зеленського погіршилися і він цілком може розраховувати, що олігарх оцінить його завзяття.
По-четверте, задовольнити особисту антипатію Володимира Путіна. Зеленський може сподіватися, що розправа над Порошенком зворушить кремлівського правителя і той піде на поступки — ну, хоча б зволить ще раз зустрітися.
Можливо, є ще якісь, більш дрібні причини. Я їх не хочу навіть перераховувати. Адже ясно головне — що боротьба з Порошенком не має нічого спільного ні з правосуддям, ні — а про це говорить зміст звинувачень — з боротьбою з корупцією.
Найголовніше — не вірним є сам розрахунок. Те, що зараз відбувається — чергова дурість.
Рейтинг так не піднімеш. Більш того — цей рейтинг нічим вже не можна підняти. Дуже скоро холодильник здобуде остаточну перемогу над телевізором. Дуже скоро вчорашні прихильники Зеленського його зненавидять. Ось до цього потрібно готуватися — до того, як вижити в атмосфері загальної ненависті.
Порошенку від всієї цієї безглуздої комедії гірше не буде. Своїми переслідуваннями команда Зеленського тільки зміцнює його авторитет як лідера опозиції і національно-демократичного табору. Зміцнює навіть у тих, хто може не любити Порошенка. Своїми переслідуваннями Зеленський “вбиває” Тимошенко і Вакарчука, як колись Янукович своїми переслідуваннями Тимошенко перетворив всіх інших проукраїнських політиків просто на її попутників. Тому задовольнити свою антипатію теж не вийде.
І не вийде задовольнити Коломойського. Інтереси Коломойського і інтереси України зараз є діаметрально протилежними. І якщо ти президент України, тобі з ним не домовитися. Саме тому стався конфлікт Порошенка і Коломойського. Саме тому почалося охолодження із Зеленським.
І не вийде задовольнити Путіна. Путін, як і раніше, має намір воювати. Йому не Порошенко потрібен, йому Україна потрібна. Причому вся.
Нічого не вийде. У цій ситуації президента очікує, по-перше, крах. По-друге, крах. По-третє — крах. І по-четверте — крах. Але ж Зеленський — український президент і ніхто не бажає йому краху. Ніхто не бажає краху Україні.
Саме тому все залежить від самого Зеленського. Він повинен просто спробувати оцінити ситуацію, у якій опинився. І зрозуміти, що без міцного союзу з українськими патріотами і державниками нічого не буде. Якщо ти не знаєш що робити з владою, поділися з професіоналами. І не з олігархами, не з пройдисвітами. Із професіоналами і патріотами.
Януковичу це теж говорили. Він почав думати тільки тоді, коли мільйони вийшли на вулиці — та й тоді нічого не зрозумів. Чим це завершилося для нього і для країни, ми знаємо.
Не варто перетворюватися на Януковича у блазенському ковпаку.