ГУРівцю, який першим прибув до квартири Каплунова, повідомили про підозру та затримали, — адвокат

Адвокат заступника командира з бойової роботи Російського добровольчого корпусу Степана Каплунова Тарас Боровський розповів подробиці інциденту зі стріляниною між ГУР та СБУ.

Про це повідомляє Цензор.НЕТ.

Подробиці

«Не переплутайте, коли будете називати це «перестрілкою», — зазначив він.

У коментарі Цензор.НЕТ Боровський розповів, що 1 вересня близько 23:30 до квартири, де мешкав Каплунов прийшли працівники Департаменту контррозвідки Служби безпеки України з обшуком.

«Виломали двері. В квартирі були військовослужбовці ГУР, які підняли тривогу серед своїх. Перший хлопець з ГУР, який прибув по тривозі в шортах і футболці, почав бігти до підʼїзду. З підʼїзду та з автомобілю, що стояв поряд, по ньому почали стріляти працівники СБУ з автоматичної зброї», — каже захисник.

Після початку стрілянини він почав тікати, але його наздогнали та затримали.

Згодом, каже Боровський, йому оголосили про підозру в тому, що він нібито почав стріляти по спеспризначенцями СБУ з пістолета.

«Після нього у двір приїхала машина з ще двома представниками ГУР. Їм одразу ткнули автоматом у скло, вивели, вдягнули кайданки і поклали на асфальт, де вони пролежали орієнтовно до 03:30 ночі, поки не прийшов слідчий. Слідчий попросив зняти з усіх трьох кайданки та звільнити. З ними проводились слідчі дії. Їм видали повістки на майбутні допити», — каже він.

Водночас, за словами адвоката, під ранок спецпризначенці ДКР СБУ підійшли до цих трьох осіб та почали їх відводити в авто. Саме через це і почалась штовханина та стрілянина.

Підозри

Наразі першому хлопцю повідомили про підозру за ст.348 (Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця), він перебуває зараз в СБУ.

Другого та третього учасника відпустили з СБУ вчора ввечері.

Роман Русиченко

Ситуація, коли держава втрачає контроль над своїми силовими структурами, найчастіше називається кризою контролю чи деградацією монополії на легітимне насильство.

На початку божевільних, бандитських 90-х був такий випадок:

на кільцевій дорозі Києва на «стрілку» (бандитське розбірки) приїхали з одного боку співробітники Служби охорони МВС з іншого боку співробітники Патрульно-постової служби МВС. Співробітники приїхали з табельною зброєю та автоматами. Діючі співробітники МВС «ділили» повій «працюючих» на трасі, хто з них їх «кришуватиме» (збиратиме з них данину). Але тоді хоча б до стрілянини не дійшло, як сталося днями у Києві між СБУ та ГУР. Та й привід для «розбірок» був інший. Але, методи, «розбірок» залишилися самі — бандитські, і це далеко не перший випадок.

Пам’ятаєте санаторій «Жовтень»?

Увечері 3 грудня 2025 року на території санаторію «Жовтень» у Кончі-Заспі (під Києвом) стався збройний конфлікт між бійцями ГУР МО України та військовослужбовцями військової частини А4005 ЗСУ. Представники ГУР зайшли на територію санаторію, виламавши ворота та пошкодивши паркан. У процесі вони відкрили попереджувальний вогонь з вогнепальної зброї у повітря та землю. Бійці ГУР затримали 10 військовослужбовців в/год А4005, які перебували на об’єкті. Затриманим завдали тілесних ушкоджень.

Після цього представники ГУР забарикадувалися в будівлі і спочатку відмовлялися впускати на територію структури, що оперативно прибули, — Національну поліцію, Військову службу правопорядку, представників ДБР і командування ЗСУ. Конфлікт виник на ґрунті майнової (!!!) суперечки та перетину прав на використання санаторного комплексу (площею понад 22 тис. кв. м), майно якого ще з 2020–2022 років перебуває під арештом ДБР та передано до управління АРМА.

Військовослужбовці в/ч А4005 займали санаторій з 2024 року на законних підставах — згідно з офіційним бойовим розпорядженням, за погодженням з Київською міською військовою адміністрацією та договору оренди. Було запущено процедуру примусового відчуження об’єкта на користь Міноборони.

Позиція ГУР: Представники розвідки стверджували, що військові перебувають там незаконно. ГУР посилалося на власні договори, укладені безпосередньо з директором санаторію та компанією-власником (яку пов’язують із бізнесменом Борисом Кауфманом), а також на рішення суду.

Ситуація викликала жорстку критику з боку експертів та військового керівництва через застосування сили між українськими відомствами під час воєнного стану.

У середині грудня 2025 року було ухвалено компромісне рішення: на базі санаторію «Жовтень» вирішили розгорнути реабілітаційний центр для українських військових, звільнених із російського полону.

Але через те, що локація і факт присутності там військових були публічно «засвічені» в новинах, база оперативно потрапила до списків цілей РФ — невдовзі після інциденту санаторій намагалися атакувати три російські дрони «Шахед».

Як вам ситуація? Бійці ГУР практично намагалися займатися рейдерством. А хто наказав? Хто їх туди направив? Я скромно назвав те, що сталося «конфліктом», хоча це були звичайні бандитські розбірки за дуже ласий шматок у суперелітному місці Київської області.

І ось знову стрілянина між силовиками, але вже в самому Києві.

Що нас може очікувати в майбутньому, якщо влада (Зеленський) не прийме рішучих дій для наведення ладу з силовими структурами:

Преторіанізм — політичний режим, в якому армія і силовики мають вирішальний вплив на владу і можуть диктувати свої умови уряду або

Поліцейське свавілля / Хунвінівщина — системне беззаконня з боку силових структур, що діють виключно у власних інтересах та в результаті:

Держава, що не відбулася (Failed State), — фінальна стадія розпаду, коли інститути влади повністю зруйновані, а силовики перетворюються на незалежні збройні угруповання або кримінальні клани.

На жаль, такий фінал не можна не розглядати.

73% самі зробили такий вибір нашій країні.

Погребецький Сергій

Колись мій старенький дідусь, куняючи перед чорно-білим телевізором, у якому різкість налаштовувалася ударом по кришці, прокинувшись, запитував:

— А де тут, доцю, німці, а де наші?

«Німці» — це, звісно, фашисти. Причому питання стосувалося і воєнного фільму, і любовної драми, і комедії.

— Ось, дідусю, головний наш, а ось головний німець, — відповідали ми, і він далі куняв.

Переглядаючи відео перестрілки у Києві, я уявлення зеленого не маю, хто є хто. Бо якщо СТРІЛЯЮТЬ поряд із цивільними, значить, поряд ворог! Небезпечний ворог, який несе страшну загрозу!

Якби почула під вікном стрілянину і крики рускім язиком, у мене розірвалося б серце: це московитська ДРГ, не інакше.

Я вже не мрію повернутися у життя до 2019-го — воно знищене назавжди. Я б хотіла повернутися бодай у 2022-й. Бо тоді, попри весь жах і біль, була чорно-біла чіткість: хто є хто. А зараз, у власній країні, не розумієш, від кого ховатися.

І чітко зрозуміло тільки одне: країна несеться до знищення на шаленій швидкості.

Самарска