От назавжди треба забути таке поняття «российская интелигенция». Ця війна зробила видимим те, що вже й так давно стало реальністю. 700 ректорів рашистських вузів підписали лист із підтримкою війни путлєра проти України! Я ще колись дуже давно встиг застати це дійсно цікаве явище. То були люди, які себе внутрішньо сприймали продовжувачами ідеалів декабристів. Воно й правда, боротися особливо не вміли, але за переконання готові були йти хоч у Сибір, хоч на плаху. Моя мама в кінці 1970-их в Україні займалася роботою строго підпільного Фонду Солженіцина з допомоги політв’язням та їхнім сім’ям. Саме цей фонд координувався російськими дисидентами й правозахисниками. Була складна й глибоко таємна система надходження коштів, які збирали за кордоном, а потім тут за них відправлялися посилки з найнеобхіднішим для політв’язнів, надавалася допомога їхнім родинам. Це були невеликі суми, але без них дехто просто б не вижив. І я пригадую тих найчастіше ленінградців і москвичів, які потиху приїздили до Львова передати гроші, верифікувати списки ув’язнених, налагодити також підтримку від Міжнародної Амністії. До нас приходили зранку прямо з вокзалу. А до вечора моїм (ще школяра) обов’язком було показати їм місто, зводити до ще когось із нашої творчої еліти. Не забуду цих людей. Вони були дійсно неймовірними — професори, академіки, знані юристи…
А потім… Потім з’ясувалося, що половина з них (і це майже пропорційно до складу всієї справжньої російської інтелігенції) були євреями й змогли у 80-их виїхати, як і кращі з самих росіян. Дуже багато були українського походження. А ви самі знаєте, як покурвилися за минулі 20 років українці на московії. Ще хтось відбув до своїх нових держав. А на московщині залишився тонесенький прошарок дійсно інтелігентних людей, а решту заповнило оте болото з глубінки без натяку на культуру й порядність.
От і зараз — 700 ректорів-фашистів, які б і газовим камерам аплодували, якби їх путін вирішив запровадити. Тому забуваєм про будь-які плюсики, які в нас у пам’яті спливають із колишнього досвіду спілкування на раші. Ті, кому ми там симпатизували вже або в Ізраїлі чи США, або зацьковані пішли у внутрішню іміграцію, або ж просто опустилися та тупо спиваються. А бал править вірнопіддане кодло, яке найкраще вписується в образ тупика цивілізації.