Отже, питання до цих всіх «блогерів» та телеканалів: ДЛЯ ЧОГО? ЩОБ ЩО? Щоб далі тут будувати «русскій мір»?
Ця «сварка» між секретарем РНБО і паном А. щодо того, що Росія намагається сформувати нову агентурну мережу в Україні за допомогою псевдоекспертів та “акторів-розвідників», для мене актуалізує тему росіянізації українського медіапростору.
Бо ми ж бачимо, як після першого шоку від широкомасштабного все більше і більше відгризає і відгризає собі нові його шматки, нарощує і нарощує аудиторію.
Є ціла купа відомих вам досліджень, які підтверджують це.
Можу нагадати хоча б про те, що майже 1,5 млрд з 4,4 млрд з усього масиву переглядів ютубівських експертів (35%) — це росіяни, хороші і різні (дослідження «Текстів»).
Є лідерські в цьому сенсі канали, де росіян в ролі експертів значно більше.
Але з росіянами носяться не лише різнорідні фабрики новин.
Телеканали, присутні в єдиному телемарафоні, теж їх люблять росіян експертів.
Бачила також дані, що кожен п’ятий спікер російськомовного іномовлення FREEДОМ — росіянин, і там також немало експертів з колишнього спільного простору «язика межнационального общенія» з колишнього ссср.
Я не можу зрозуміти: якщо ви хочете працювати на аудиторію русскоязичного пространства, то навіщо ви знову тягнете це пространство сюди?
Хоча основну аргументацію, чому, я можу вам і спросоння переказати.
Що такі алгоритми ютуба і вони дуже люблять росіян; що «нас слухає Казахстан або рускіє нємци»; що ці «експерти» — це колишні однокласники/однокурсники/учні/вчителі путіна, які мають якісь джерела «упутіна» чи інсайди «відпутіна»; що ютубам треба за щось жити, а це збирає великі аудиторії; що українські експерт(к)и не такі популярні, хто буде їх дивитися, ну і т.д.
Усі ці аргументи — гидота.
Я розумію українських блогерів і блогеок, яким вистачає сили говорити з «Казахстаном» чи «русскімі нємцамі» російською, робити доя них спеціальний окремий контент, але це українські блогери і блогерки, з українською позицією, які цю позицію російській і російськомовній аудиторії і доносять.
А от засилля на ютубканалах українських телеканалів та інших медіа цих усіх почесних випускників шкіл кгб ссср, служилих і бивалих аналітиків-конспірологів загрозливе тим, що вони говорять з УКРАЇНСЬКОЮ аудиторією.
Вони нас вчать, як жити, як оцінювати дії армії чи влади (якої вже є, але нашої), які реформи робити, яку корупцію бороти і т.д.
Нас, а не росіян.
От у чому загроза.
Мене дуже дивують усі ці юні, і не надто, ведучі, які захоплено кліпають оченятами, складають ручки як випускниці бєстужевських курсів, в очікуванні безцінної аналітики.
«Иваниванич, а скажите пожалуйста, что задумал путин?» «А как ви считаете, Иваниванич, украинская власть правильно делает?»
Це все просто підриває інтереси України.
Я не розумію, як заради переглядів, трафіку або просто по тупості це можна продовжувати робити.
І це нормалізує уявлення аудиторії, що російська «експертиза» є природною частиною інформростору України. Такими стараннями за рік-два він знову може стати єдіним медіапространством.
Це формує (і вже сформувало) запит на якогось представника цього простору (аля «актор-розвідник») як суб’єкта політичного процесу.
Це консервує і зміцнює в багатьох людях цю довоєнну ідентичність «какая разница, лишь би чистая улица» — замість того, щоб розмивати і змінювати її на українську.
Але найбільше мене дивує, що секретар РНБО про це сказав лише тоді, коли актор-розвідник почав свої неконтрольовані гастролі.
До цього, наскільки я розумію, це все вважалось нормальним.
Вважалось нормальним і правильним формувати цілий прошарок виборців, які, незважаючи на кількість смертей, втрат, на кількість злочинних дій росіян, шукатимуть у виборчих списках опжз-дженеріки.
Але, здається, я забагато хочу від поціновувачів трухи.