Під час вибору нового винищувача, а точніше — багатоцільового літака тактичної авіації, необхідно користуватися не застарілими методами порівняння, а комплексним підходом.
На цьому наголосив екс-очільник ДП «Антонов» та голова правління британсько-української компанії Air combat evolution Олександр Лось. Він також назвав і найкращого кандидата на заміну радянським Су-27 та МіГ-29 — які є основною вітчизняних повітряних сил та пояснив, чому шлях модернізації цих літаків — безперспективний.
«Той парк, який існує на сьогоднішні у Повітряних силах України — це радянська техніка. Її необхідно обслуговувати, шукати або виробляти запчастини, але це ніяким чином не створює нові можливості та спроможності.
Спрогнозований ресурс літаків тактичної авіації, які стоять зараз на озброєнні, це 2030 рік. Хтось намагається фантазувати про 2035 рік і навіть далі, але це вже будуть музейні експонати. Біда в тому, що навіть якщо у літака невеликий наліт, але календарний ресурс — вже вичерпується», — підкреслив Олександр Лось.
.
Зазначимо, що наймолодшому винищувачу Повітряних сил України — 30 років. Тобто станом на 2035 рік йому буде 44 роки, що для винищувальної авіації абсолютно критичний вік. А основна маса літаків Су-27 та МіГ-29 почала постачатися у полки радянської армії, які були розташовані на території України, ще у 1983-1984 роках.
«Україна одною з перших отримала тодішні новітні радянські винищувачі для захисту західного кордону СРСР. Це означає, що на них розміщено найперші версії радарних комплексів з вкрай низькими характеристиками, які просто неможливо порівнювати з сучасними зразками — різниця за дальністю виявлення цілей у рази», — повідомив екс-очільник ДП «Антонов».
.
Що більше, український повітряний простір оглядається російськими РЛС, які розміщені не тільки навколо північно-східних кордонів, але й в окупованому Криму та у Білорусі.
«Концепція оновлення Повітряних сил України має розглядатися виключно у ключі колективної регіональної системи безпеки повітряної оборони. Це має системне значення, бо ми маємо розуміти, той же F-35 в Україну не прийде. Навіть коли ми станемо членами НАТО. Бо ми — на кордоні з РФ, суцільного радіолокаційного поля російської армії, яка вже здатна фіксувати малопомітні об’єкти.
.
У цій ситуації ставку необхідно робити не на винищувачі п’ятого покоління, а на літак, який має бути інтегрований у колективне повітряне військо. Тобто діяти навіть через повітряний простір союзної країни.
На мій погляд, це має бути F-15EX, який є справжнім «повітряним магазином» — бо на ньому можливо розмістити 24 одиниці важкого озброєння. І він виступає елементом, що забезпечує знищення противника та діє разом з F-35, який відіграє роль пасивного «слухача» та надає цілевказання. Тобто F-15EX розряджає свій «магазин» з великої відстані по цілях, які виявили інші літаки.
Україна сама по собі цю задачу реалізувати не може. Проте разом з Польщею та країнами Балтії створення єдиної системи протиповітряної оборони — цілком реальна задача», — підкреслив Олександр Лось.
.
Якщо обрати саме цей шлях, то стандартне «пряме порівняння» літаків, тобто брати за критерії такі параметри, як швидкість, дальність польоту, тягоозброєність та навіть вартість льотного часу — хибний шлях. А головним параметром має стати найефективніша роль у єдиній системі ППО країн, які перебувають під загрозою вторгнення з боку РФ.
І в цій ситуації будь-яке намагання модернізувати парк радянських винищувачів — безперспективно, бо ці літаки мають свій кінцевий ресурс, додав голова правління Air combat evolution.
.
Цікаво, що реалізація переозброєння Повітряних сил України цілком могло йти й шляхом локалізації виробництва американських літаків. Наприклад, представники Boeing, ДП «Антонов», ДК «Укроборонпром» та Міноборони весною 2019 року активно обговорювали можливість збирання учбово-тренувального літака T-X.
Успішне виконання цього проекту надалі дозволяло розраховувати на участь у виробництві F-15EX від Boeing. Проте цей план зірвався через саботаж з української сторони.
defence-ua.com